РУКА́, и́, ж.
1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Шевч., І, 1963, 25); Входила прачка.. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (Коцюб., II, 1955, 251); Пам’ятаю — його я маленьким брав на руки, співав про село (Сос., II, 1958, 446); *Образно. Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший з лояльних, найпокірніший з покірних, вирвав її з рук справедливості? (Фр., VI, 1951, 159); // Частина цієї кінцівки від зап’ястка до кінчиків пальців; кисть. — На,— сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню (Мирний, І, 1949, 242); — Стій, Тимофію! — чорна рука Варчука лягла на білу кроківку.— Маю говорити з тобою (Стельмах, II, 1962, 132); // Кожна з двох передніх кінцівок мавпи; // Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (Знання.., 9, 1970, 21).
◊ Би́ти (вдаря́ти, вда́рити) по рука́х — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось. Вони [купці] по-приятельському віталися із знайомими персами та бухарцями, тисли їм руки і відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (Тулуб, В степу.., 1964, 52); Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (Стельмах, І, 1962, 59); Бода́й тобі́ ру́ки і но́ги полама́ло! див. полама́ти; Бода́й (хай, неха́й) ру́ки повсиха́ють; Бода́й [би] (хай би, неха́й би, щоб) ру́ки повсиха́ли; Ру́ки б повсиха́ли див. повсиха́ти; Бра́тися за ру́ки див. бра́тися; Важка́ рука́ у кого — те саме, що Важки́й на ру́ку (див. важки́й). Так глипнула [молодиця] при цьому на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка (Гончар, Тронка, 1963, 14); Важки́й на ру́ку див. важки́й; Вели́кої (пе́ршої і т. ін.) руки́ хто — хто-небудь має який-небудь ступінь певної якості. Ледащо великої руки було [дівча]!.. (Мирний, III, 1954, 144); Був він ковалем першої руки, а це значить, що йому доручали найвідповідальніші роботи (Рад. Укр., 23.ІІІ 1968, 2); Ви́важити ру́ку див. вива́жувати; Випуска́ти (ви́пустити) з рук що — втрачати що-небудь, не вміти або не могти скористатися з чогось. — Шляхетський гонор і шляхетні жалі без тлустих ланів нічого не важать. А ми через свою недалекоглядність випускаємо з рук землю.. і переходимо на прокисле чиновницьке життя і харчі (Стельмах, І, 1962, 39); — Ну, цей [Підпара] і клаптя не випустить з рук, поки живий,— хитала головою Гафійка (Коцюб., II, 1955, 53); Відбира́ти (відібра́ти) ру́ки див. відбира́ти; Відмаха́ти ру́ки див. відма́хувати; Відмахну́ти руко́ю див. відмахну́ти; Відмахну́тися руко́ю див. відмахну́тися; Відма́хуватися [обома́] рука́ми (рука́ми й нога́ми) див. відма́хуватися; Відсо́хла б рука́ мені́ див. відсиха́ти; Відсо́хли б (хай відсо́хнуть) ру́ки див. відсиха́ти; Відхре́щуватися рука́ми й нога́ми див. відхре́щуватися; Вла́сною руко́ю (писа́ти, підписа́тися і т. ін.) див. вла́сний; В ру́ку йде́ться див. іти́ся; Все йде до рук див. іти́; Го́лими рука́ми бра́ти (взя́ти) див. го́лий; Гра́ти на ру́ку див. гра́ти 2; Грі́ти ру́ки див. грі́ти; Дава́ти (да́ти) во́лю рука́м див. во́ля; Дава́ти ру́ку відруба́ти див. відру́бувати; Да́ти по рука́х кому — рішуче припинити чиї-небудь дії (звичайно шкідливі), змусити відмовитися від них; Держа́ти ру́ку див. держа́ти; Держа́тися руки́ див. держа́тися; До́вгі ру́ки ма́ти — зазіхати на чуже, силою відбирати чуже; До рук (у ру́ки) про́ситься (пливе́, іде́ і т. ін.) що — легко, без труднощів дістається щось.— А ви ж казали, у добрі, у злагоді живе Тодоська! — То воно так… у достатках не в достатках… а тільки всі бачать, як воно їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дн. Чайка, Тв., 1960, 82); — На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Янов., II, 1958, 49); Загляда́ти в ру́ки (до рук) див. загляда́ти; Зазира́ти в ру́ки див. зазира́ти; Зала́мувати (залама́ти) ру́ки див. зала́мувати; Зало́млювати (заломи́ти) ру́ки див. зало́млювати; Зано́сити (занести́) ру́ку див зано́сити; Запуска́ти (запусти́ти) ру́ку (ру́ки) див. запуска́ти 1; Засвербі́ли ру́ки див. засвербі́ти; Збува́ти (збу́ти) з рук див. збува́ти; Зв’я́зані ру́ки див. зв’я́заний; Зв’я́зувати (зв’яза́ти, ув’я́зувати і т. ін.) ру́ки див. зв’я́зувати; Зв’я́зувати (зв’яза́ти) ру́ки й (та) но́ги; Зв’я́зувати (зв’яза́ти) по рука́х і (та) нога́х — сковувати чиїсь дії, заважати в чому-небудь, не давати змоги вільно діяти. — Дівчина тобі руки й ноги зв’яже (Вовчок, І, 1955, 335); З го́лими рука́ми див. го́лий; Згорну́ться (згорну́лися) ру́ки див. згорта́тися; Згорта́ти (згорну́ти, склада́ти, скла́сти, зложи́ти, посклада́ти і т. ін.) ру́ки: а) переставати діяти, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (Коцюб., III, 1956. 8); [Руфін:] Коли республіканець, руки склавши і мовчки, терпить люту тиранію — повинен смерті він (Л. Укр., II, 1951, 507); б) (тільки док., також із сл. на грудях) умерти. Минає скілька часу, однаковий я.— Та це з його поправка така?! — клопочеться матуся моя.— Боже мій! Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я це ворочаюсь, біля печі хоч, а згорну я руки? (Тесл., З книги життя, 1949, 79); Як складу на грудях руки, За тюрмою на шпилі, Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (Граб., І, 1959, 360); Зде́ржувати (здержа́ти) ру́ку див. зде́ржувати; Зігра́ти на ру́ку кому — допомогти кому-небудь, посприяти в чомусь; З легки́ми рука́ми див. легки́й; З легко́ї руки́ див. легки́й; З лі́вої руки́ — те саме, що По (на) лі́ву ру́ку (див. лі́вий). Сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори.. Дерева тільки скачуть і крутяться за тобою,.. з лівої руки, з правої (Коцюб., III, 1956, 139); Золоти́ти ру́ку див. золоти́ти; З поро́жніми рука́ми див. поро́жній; З пра́вої руки́; По (на) пра́ву ру́ку див. пра́вий 1; З простя́гнутою руко́ю [ходи́ти по двора́х (стоя́ти, ми́лостиню проси́ти під це́рквою)] — жебракувати. — Мені… мені соромно ходити по дворах з простягнутою рукою… (Ткач, Арена, 1960, 16); З пусти́ми рука́ми див. пусти́й; З рука́ми відрива́ти (відірва́ти) що — охоче, з великим бажанням узяти, купити що-небудь; З рука́ми й нога́ми: а) цілком, повністю; б) охоче, із задоволенням; Іти́ (піти́) на ру́ку кому — сприяти, ставати в пригоді кому-небудь. Рвався мій середущий у трактористи? Що ж, колгосп і тут мені пішов на руку (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 24); Іти́ (ходи́ти і т. ін.) під ру́ку — іти, ходити і т. ін. попідруч. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подає руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити, та тепер і душно (Мирний, V, 1955, 150); Ка́рти в ру́ки див. ка́рта; Кни́ги в ру́ки — те саме, що Ка́рти в ру́ки (див. ка́рта). Вченому й книги в руки (Укр.. присл.., 1963, 280); Ко́зир (усі́ ко́зирі) до рук (у ру́ки, у рука́х) див. ко́зир; Коро́ткі ру́ки див. коро́ткий; Ку́ку в ру́ку [да́ти (взя́ти і т. ін.)] див. ку́ку; Лама́ти ру́ки див. лама́ти; Легка́ рука́ див. легки́й; Легки́й на ру́ку — те саме, що Легка́ рука́ (див. легки́й). Веселий на вдачу, легкий на руку, рівно став [Дмитро] перед командиром, поблискуючи розумними сірими очима (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 694); Лиза́ти ру́ки (рідко по рука́х) див. лиза́ти; Липкі́ ру́ки див. липки́й; Ли́пнути (прилипа́ти) до рук — незаконно привласнюватися ким-небудь. Міцно липнуть вони [дукати] до посольських і сенаторських рук (Тулуб, Людолови, II, 1957, 222); Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед, олія, цукор, риба, сало, садовина, городина — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (Горд., Дівчина.., 1954, 286); Малі́ ру́ки див. мали́й; Маха́ти (махну́ти) руко́ю див. маха́ти; Наві́дліг би́ти руко́ю див. наві́дліг; Наві́дліт уда́рити (би́ти) руко́ю див. наві́дліт; На всю ру́ку — щосили. Повертає [Смолярчук] того ціпка окоренком — розмахнувся на всю руку — хотів ударити Василя (Кос., Новели, 1962, 186); Нагріва́ти (нагрі́ти) ру́ки див. нагріва́ти; Наклада́ти (накла́сти) на се́бе ру́ки (ру́ку) див. наклада́ти; Наклада́ти (накла́сти) ру́ки (ру́ку) див. накла́дати; Наложи́ти [на се́бе] ру́ки див. наложи́ти; На па́льцях одніє́ї руки́ мо́жна порахува́ти див. порахува́ти; На рука́х чиїх, у кого: а) під чиєю-небудь опікою, на чиємусь утриманні. Відтак батько помер, і на моїх руках опинилася вся сім’я (Коцюб., III, 1956, 233); б) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні. На його руках доволі скоту було (Барв., Опов.., 1902, 245); в) у чиїй-небудь присутності (померти); На ру́ки чиї, кому — під чию-небудь опіку, чийсь догляд. Покинув їх зять на дідові руки, просив доглянути малих (Мик., II, 1957, 315); На руку коли, що — щось влаштовує кого-небудь, збігається з його бажаннями. Секретар волревкому — худющий, витрішкуватий юнак у студентській тужурці — голосно читає з ганку закон. Слухають його діди, слухають, поспиравшись на милиці, фронтовики, жагуче ловлять кожне слово.. солдатки. Їхній закон на руку Чаплинці, нічого не скажеш! (Гончар, II, 1959, 213); На ру́ку! — військова команда, що означає: взяти гвинтівку, автомат і т. ін. напереваги; На ру́ку кові́нька див. кові́нька; На швидку́ (ско́ру) ру́ку — квапливо, поспіхом, похапки. На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Янов., II, 1958, 68). На широ́ку ру́ку — те саме, що На широ́ку но́гу (див. нога́); Широ́кою руко́ю — у великій кількості. Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю (Рильський, III, 1956, 70); Не випуска́ти з рук див. випуска́ти; Не вихо́дити з рук див. вихо́дити; Не здригне́ рука́ див. здрига́ти; Не здригне́ться рука́ див. здрига́тися; Не зна́ти, куди́ (де) поді́ти ру́ки див. поді́ти; [Не] з руки́; [Не] рука́ кому: а) вигідно (невигідно), [не] варто кому-небудь, [не] влаштовує когось. — Купляти залізо нам не з руки. Гроші краще витрачати на готову зброю (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 357); [Передерій:] У його, значиться, лучка є. Там тії й лучки — кіт наплакав, а все ж воно господареві — рука (Мирний, V, 1955, 124); б) зручно (незручно). — Ні, краще не тепер, тепер іще не треба. Або ти сам. Мені ж прохать і не з руки, і важко (Дор., Три богатирі, 1959, 53); Коли тобі рука се брати, то й бери, а мені не рука (Сл. Гр.); [Явдоха:] Хіба нам тепер тут погано? [Конон:] Хто каже, що погано? Але через Женю нам якось ніби не рука тут зоставатись (Кроп., II, 1958, 474); в) [не] личить, [не] годиться, [не] потрібно. У Вербівці Кіндрат друзів не мав. Йому з руки було б водитись, ділитись думками і враженнями з людьми начитаними, інтелігентними, але таких людей у Вербівці не було (Іщук, Вербівчани, 1961, 18); Воно, дійсно, письменникові не рука б, здавалось, поясняти свою творчість, треба б його увільнити од цього, проте в деяких випадках це буває необхідне й потрібне (Вас., IV, 1960, 51); [Не] піти́ в ру́ку див. піти́; Не пода́ти помічно́ї руки́ див. помічни́й; Не поклада́ти рук див. поклада́ти; Не поклада́ючи рук див. поклада́ти; Не почува́ти ні рук, ні ніг див. почува́ти; Не спуска́ти з рук — дуже пильно, дбайливо доглядати, пестити (дитину). Вночі, коли дитина плакала, Мирон не спускав Максимчика з рук та співав йому пісні (Зар., На.. світі, 1967, 117); Нечи́ста рука́; Нечи́сті ру́ки див. нечи́стий; Нечи́стий на ру́ку див. нечи́стий; Носи́ти на рука́х; Як (ма́ло, тро́хи) не на рука́х носи́ти див. носи́ти; Обагря́ти (обагри́ти) ру́ки кро́в’ю див. обагря́ти; Обла́мувати ру́ки див. обла́мувати 1; Обли́зувати ру́ки див. обли́зувати; Обома́ рука́ми [голосува́ти (бу́ти) за кого — що (проти кого — чого)] — повністю погоджуватися з ким-, чим-небудь, підтримувати когось, щось або заперечувати проти кого-, чого-небудь, відкидати щось. [Круть:] Оля пропонує [на посаду директора] вас. І правильно. Я — обома руками (Підс., Жарти.., 1968, 29); Обома́ рука́ми підпи́суватися (підписа́тися) під чим, розпи́суватися (розписа́тися) в чому — цілком погоджуватися з чим-небудь; [Обома́] рука́ми хапа́тися (схопи́тися, ухопи́тися) за кого — що — намагатися не втратити кого-, що-небудь. Стара Векла обома руками ухопилась за сього (Петром його звали), і сама Оксана і сюди, й туди, і вже не дрочачись сказала: «Піду, тільки нехай об осені» (Кв.-Осн., II, 1956, 429); Ось (от) [вам (тобі́) моя́ рука́ — слова, якими супроводжують рукостискання на підтвердження обіцянки виконати щось.-От же тобі [Василю] моя рука: — у конторі будеш! — гука Власов (Мирний, IV, 1955, 132); Пе́вна рука́ див. пе́вний; Пекти́ ру́ки (ру́ку) див. пекти́; Переби́ти ру́ки див. перебива́ти; Підбива́ти (підби́ти) на свою́ ру́ку див. підбива́ти; Підверта́тися (підверну́тися, попада́ти, попа́сти, попада́тися, попа́стися, потрапля́ти, потра́пити, трапля́тися, тра́питися і т. ін.) під ру́ку (ру́ки) — випадково опинятися поблизу, біля, в полі зору кого-небудь. Частував [Чіпка] кожного, хто підвертався під руку (Мирний, II, 1954, 160); Піхотному полкові коні зараз підвернулись під руку якраз до речі, мовби сама доля посилала їх (Гончар, III, 1959, 70); Лисенко записував далеко не все, що йому попадало під руки, а самі щиро народні.. пісні (Муз. праці, 1970, 489); Не надівала я розкішних жупанів, дорогого намиста, а накинула на себе що попало під руку (Хотк., І, 1966, 65); Голодному не попадайсь під руки (Укр.. присл.., 1963, 58); — У панів, балакають, ніби є книжки такі про те, як варити різні страви. Але не потрапляла мені під руку така книга (Збан., Між.. людьми, 1955, 21); В ньому [чемодані] без ладу напхано всього, що трапилось під руки (Ле, Міжгір’я, 1953, 93); Під весе́лу ру́ку — в момент радісного збудження, підйому. Разом з Марією Кашель в селі залишилося ще кілька знайомих селян.. Побажав зостатись, правда, після деякого роздумування, швець Микола Проць, прозваний під веселу руку на товариському обіді «американцем») (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 26); Під гаря́чу ру́ку див. гаря́чий; Під злу ру́ку див. злий; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підво́дити, підвести́, підно́сити, піднести́, здійма́ти, здійня́ти, зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́ і т. ін.) ру́ку (ру́ки): а) (на кого-що) бити кого-небудь, робити замах на когось, щось, зазіхати на що-небудь. — Були б ви молодші, я б з вами поговорив інакше, вже ніколи не піднімали б руки на жінку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 170); — Забрати все! З відсотками забрати, щоб знали, як піднімати руку на чуже добро,— наказував Левко (Цюпа, Назустріч.., 1958, 188); Хто посміє на нас свою руку підняти, тому доведеться, як фашистові, сконати (Укр.. присл.., 1955, 432); — Як це можна підняти руку на життя людини, тим більше людини, яку кохаєш! (Дмит., Розлука, 1957, 159); б) (на себе) кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Кв.-Осн., II, 1956, 461); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (Стар., Поет. тв., 1958, 71); в) (на кого— що) засуджувати кого-, що-небудь. — Молюся, господи, помилуй, ..Не дай згнущатися лукавим І над твоєю вічно-славой Й над нами, простими людьми!.. І плакав Гус, молитву дія [діючи], І тяжко плакав. Люд мовчав І дивувався: що він діє, На кого руку підійма! (Шевч., І, 1963, 265); Під п’я́ну ру́ку див. п’я́ний; Під руко́ю (рука́ми) [бу́ти (ма́ти і т. ін.)] — поблизу, поряд бути, мати і т. ін. Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах (Коцюб., III, 1956, 427); Тутешня річка теж має назву, проте з певністю встановити її не пощастило, під рукою не трапилось карти (Ю. Янов., II, 1954, 179); — Домагаймось, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче. Хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками на очах мали (Головко, II, 1957, 16); Під ру́ку (по́під ру́ки) вести́ (повести́ і т. ін.) кого — підтримуючи за лікоть або з обох боків під лікті, вести (повести і т. ін.) кого-небудь. Єремія взяв Гризельду під руку й повів до палацу (Н.-Лев., VII, 1966, 190); Незабаром увіходить Мелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині (Л. Укр., III, 1952, 148); Під серди́ту ру́ку див. серди́тий; Під скрутну́ ру́ку див. скрутни́й; Підхо́дити до руки́ чиєї — вітатися з ким-небудь або дякувати комусь, цілуючи зап’ясток, пальці чи долоню; Плазува́ти на рука́х див. плазува́ти; Пле́скати рука́ми (в ру́ки) див. пле́скати; Побра́тися за ру́ки див. побра́тися; Побра́тися по́під ру́ки див. побра́тися; Побра́тися рука́ми за ши́ї див. побра́тися; Повідбира́ти ру́ки див. повідбира́ти; Погрі́ти ру́ки див. погрі́ти; Подава́ти (пода́ти, дава́ти, да́ти, простяга́ти, простягти́ і т. ін.) ру́ку [бра́тню (дру́жню, допомоги́ і т. ін.)] кому — допомагати кому-небудь. Братню руку подавав російський народ населенню України в боротьбі проти турецько-татарських агресорів (Ком. Укр., 5, 1967, 63); Порадились пан Іван з панією Ганною,.. як їй подать руку у її долі тяжкій (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Позабира́ти в свої́ ру́ки див. позабира́ти; Позгорта́ти ру́ки див. позгорта́ти; Позолоти́ти ру́ку див. позоло́чувати; Покаля́ти ру́ки див. покаля́ти; Покла́вши ру́ку на се́рце — щиро, відверто; По (на) лі́ву ру́ку див. лі́вий; По оби́дві руки́ див. оби́два; Попа́сти під гаря́чу ру́ку див. попада́ти; Попливти́ із рук див. попливти́; Попливти́ у ру́ки див. попливти́; Пополама́ти ру́ки див. пополама́ти; Порва́ти ру́ки див. порва́ти; По рука́х — вирішено, домовились.— Так що по руках? — мовив гетьман, знову простягаючи руку Півторакожухові.— Вертаєшся з родиною і просто до мене у Чигирин.— По руках,— весело відповів Півторакожуха (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 87); — Ще накину десять — та й по руках,— простягував свою долоню Динька. — Ви забуваєте, що й садок при хаті є, і хлів,— ніяковіючи, говорив хлопець (Зар., На.. світі, 1967, 246); По руці́ кому — у той самий бік, по дорозі. — Хіба Тимофієві по руці з тобою йти?— обізвалася Пріська, далека Тимофієва родичка (Мирний, III, 1954, 44); Поте́рти ру́ки див. поте́рти; Потягну́ти (потягти́) ру́ку за ким, за кого — стати на чийсь бік, підтримати когось. — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами, суддями можу, і.. присудимо тобі посунути обніжок у Василів город… (Тесл., З книги життя, 1949, 121); Він потяг руку за свого брата дворянина (Мирний, III, 1954, 394); Поцілу́нок руко́ю див. поцілу́нок; Пра́ва рука́ не зна́є, що ро́бить лі́ва див. пра́вий 1; Пра́вої руки́ держа́тися див. пра́вий 1; Приклада́ти (прикла́сти) ру́ку до кашке́та (до ша́пки і т. ін.) див. приклада́ти; Простяга́ти (простягти́, простягну́ти) ру́ку (ру́ки) [за ми́лостинею (Христа́ ра́ди і т. ін.)]; [Іти́ (піти́)] з до́вгою руко́ю під це́ркву — жебрачити, старцювати. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, до багатих, Що сина в солдати Позаторік заголили (Шевч., II, 1953,122); — Коли б часом мені знов не довелось простягати руку за милостинею попід монастирями, бо до дочки я не вернусь,— сказала Майбородиха (Н.-Лев., IV, 1956, 281); Спасибі, добрі люди зглянулись, а то б прийшлося [дідові] тинятися,.. Христа ради руку простягати… (Мирний, І, 1949, 157); [Текля:] Дай же й мені [гостинців]. [Охрім:] Під церкву з довгою рукою (Кроп., І, 1958, 382); Пуска́тися (пусти́тися) руко́ю (рука́ми) див. пуска́тися; Розво́дити (розвести́) рука́ми див. розво́дити; Розв’я́зані ру́ки див. розв’я́заний; Розв’я́зувати (розв’яза́ти) ру́ки див. розв’я́зувати; Рука́ в ру́ку; Рука́ об ру́ку; Рука́ з руко́ю; Рука́ в руці́: а) пліч-о-пліч, поруч. Від ранку до вечора на вільнім повітрі, рука в руку, в любих, тихих розмовах робили вони зразу ближчі, а з часом щораз дальші прогулянки (Фр., VI, 1951, 308); Вони біжать, рука з рукою, по саду до огорожі (Вовчок, Вибр., 1937, 112); Подруги за вікнами проходять З нареченими — рука в руці… (Дмит., Вірші.., 1949, 20); б) у тісному єднанні, разом, спільно. Свідомі робітники дуже добре знають, що чорна сотня з буржуазією працюють рука в руку.. (Ленін, 34, 1973, 393); У давніх людей поезія і музика довго йшли рука об руку, поезія була піснею (Фр., XVI, 1955, 267); Рука́ми й нога́ми див. нога́; Рука́ [не] підніма́ється (підійма́ється, підні́меться, піді́йметься, підво́диться, підведе́ться, підно́ситься, піднесе́ться, здійма́ється, зді́йметься, зніма́ється, зні́меться, зво́диться, зведе́ться і т. ін.): а) [не] вистачає рішучості на що-небудь, [не] дозволяє сумління зробити щось. — Мені нараховано сім тисяч карбованців додаткової оплати. І я вам, товариші, скажу чесно. У мене рука не піднімається до цих чужих, не мною зароблених, грошей (Кучер, Трудна любов, 1960, 462); Ви так по-лицарськи говорите про жінок-критиків, що після сього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас [О. Маковея] (Л. Укр., V, 1956, 126); Цей шолом, розпечений набіло, Надівали на єретика, Певно, на таке жорстоке діло Тільки в папи здійметься рука (Павл., Бистрина, 1959, 45); б) (на кого) [не] вистачає рішучості, [немає] спроможності (побити кого-небудь, зробити замах на когось). — Слухай, приятелю,— каже, дишучи важко, Петро, — не буду я з тобою битись; тепер моя рука на тебе не підніметься (П. Куліш, Вибр., 1969, 105); — Бач, який чистоплюй: рука в нього не здійметься на своїх! (Гончар, II, 1959, 79); Рука́ ру́ку ми́є див. ми́ти; Ру́ки в бо́ки див. бік; Ру́ки вго́ру! — наказ здатися без бою, не чинячи опору. Вова тихо вліз у нору. Враз — бандити перед ним, Вова крикнув: «Руки вгору!» Крики, постріли та дим (Сос., II, 1958, 45); Ру́ки геть від кого — чого! — вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь. Геть руки від Кореї! Геть напади розбійницькі! За мир! (Рильський, III, 1961, 72); Ру́ки підклада́ти (підкла́сти) див. підклада́ти; Ру́ки пови́сли див. повиса́ти; Ру́ки свербля́ть (свербі́ли) див. свербі́ти; Рук (ру́ки) не пога́нь див. пога́нити 1; Руко́ю пода́ти — зовсім близько. [Орися:] Слухай, голубко, збігаєм до моєї матері.. [Ликера:] Мені не хотілося б… [Орися:] Та ми духом… тут же рукою подати (Стар., Вибр., 1959, 664); Ру́ку дава́ти на відрі́з див. відрі́з; Ру́ку дава́ти на ві́дтин див. ві́дтин; [Сам (сама́, само́)] пливе́ до рук (у ру́ки) див. плисти́; Се́рце (за се́рце) на́че (мов, немо́в) руко́ю зда́вить (здави́в, здави́ло) див. зда́влювати; Сла́бість на [пра́ву] ру́ку див. сла́бість; Сон у ру́ку — виявлятися віщим, справджуватися (про сновидіння). Про той сон він одразу ж забув. Коли б хто спитав, а що ж снилось, навряд би чи й пригадав.. А сон той, коли б потрапив на зуби ворожбитам, був просто-таки віщим або, як кажуть — сном у руку (Збан., Сеспель, 1961, 412); Свій сон я розповів Василеві. Вася засміявся: — Твій сон в руку… Батюшка любить бенкетувати. Колись сам побачиш… (Ковінька, Кутя.., 1960, 32); Спле́скувати (сплі́скувати, сплесну́ти) рука́ми див. спле́скувати; Схо́дити (зійти́) з рук див. схо́дити; Ті́льки (лише́, лиш) рукою́ повести́ див. пово́дити 1; Трима́ти ру́ку див. трима́ти; Трима́тися руки́ див. трима́тися; Тягну́ти руку див. тягну́ти; У вла́сні ру́ки дава́ти (да́ти, вруча́ти і т. ін.) див. вла́сний; Уда́рити (вда́рити, уда́ритися, вда́ритися) об (у) по́ли рука́ми див. пола́; Узя́ти меч у ру́ки див. меч; У лі́ву ру́ку див. лі́вий; Умива́ти (уми́ти) ру́ки — ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність за щось. Шугалія сподівався на його підтримку, а коли Перегуда умив руки, то Пилип, видно, плюнув на все й почав топить і його (Кучер, Трудна любов, 1960, 594); У (в) пра́ву ру́ку див. пра́вий 1; У (в) ру́ку [йде́ться] кому — легко дається, дістається кому-небудь. — Ну, а як йому грамота, пане дяче? — Грамота йому — в руку. Пам’ять добра (Вас., II, 1959, 361); Так усе тепера чогось Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались.., два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Григ., Вибр., 1959, 276); Чужи́м рука́м на потира́ння див. потира́ння; Швидки́й (ско́рий) на ру́ку — спритний, меткий, проворний у діях. — Які ж то в пана були наміри? — щиро поцікавилась скора на руку господиня (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 259); Ще́дрою руко́ю — не шкодуючи, пе виявляючи скупості. Щедрою рукою перекладала баба з своєї старої в молоду Чіпчину голову усе, що заховала її шестидесятилітня пам’ять (Мирний, І, 1949, 144); Щоб (бода́й) ру́ки повідсиха́ли див. повідсиха́ти; [Як] зведе́ться (звела́ся, підні́меться, піді́йметься, підняла́ся, підведе́ться, підвела́ся, зді́йметься, зняла́ся і т. ін.) рука́ чия, у кого? — хто наважиться, наважився на що-небудь? — Що ти кажеш, побратиме любий? Чи рука ж моя на те [вбивство] зведеться? (Л. Укр., І, 1951, 392); Головна біда — застигає розчин, а значить — погано скріплює цеглини. Правда, заплющивши очі, можна й так мурувати. Тільки ж у кого підійметься рука? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 347); Як (мов, немо́в, на́че і т. ін.) руко́ю зняло́ (зні́ме) див. зніма́ти; Як руко́ю зді́йме (здійняло́) див. здійма́ти.
2. Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці. Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Мирний, І, 1949, 364); О дзвоне крапель весняних, О брость набрякла на деревах! Хіба ж не треба рук моїх Для виросту садів вишневих? (Рильський, II, 1960, 321); // перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності. Стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар, годинник, рукописи, аркуші писані, друковані, білі — все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Хотк., І, 1966, 43).
◊ Брудни́ми рука́ми робити що — нечесно, непорядно (діяти); Брудни́ти ру́ки див. брудни́ти; Бу́ти (става́ти, ста́ти) пра́вою руко́ю див. пра́вий 1; Вали́тися з рук див. вали́тися; Від руки́ — ручним способом. Єнченко невдоволено глянув на списаний від руки аркуш (Автом., В. Кошик, 1954, 3); Гори́ть ді́ло (робо́та і т. ін.) в рука́х (під рука́ми) див. горі́ти; Ді́ло (спра́ва) рук чиїх (руки́ чиєї) — хтось є творцем чого-небудь або причиною чогось. Навіть місто, що розсипалось по долині над морем, не здавалось мені ділом людських рук, а просто тільки частиною пейзажу (Л. Укр., III, 1952, 597); [Комендант:] Горожани! Смерть короля Завойовника — діло ваших рук (Мам., Тв., 1962, 49); Будівництво соціалізму є справою рук, енергії і розуму мільйонних мас трудящих (Ком. Укр., 4, 1970, 20); Доклада́ти (докла́сти) рук див. доклада́ти; Є (бу́де, було́) за (об) що (ві́що) ру́ки зачепи́ти див. зачі́плювати; Загріба́ти (загребти́) жар чужи́ми рука́ми див. жар; Золоті́ ру́ки; Золота́ рука́ див. золоти́й; Кипи́ть (кипі́ло і т. ін.) в рука́х див. кипі́ти; Набива́ти (наби́ти) ру́ку див. набива́ти; Наби́та рука́ див. наби́тий; На всі ру́ки ма́йстер — людина, яка вміє все робити, вправна в усякому ділі. [Семен:] Я все можу, Лесю. Взимку молотом у кузні гупав, трактори ремонтував, кіномеханіка заміщав… [Леся:] Майстер на всі руки (Зар., Антеї, 1961, 49); Виявилось, що Іван на всі руки майстер. Діло грубника — і то він знав (Збан., Єдина, 1959, 218); Нала́мувати (налама́ти) ру́ку (ру́ки) див. нала́мувати; Натяга́ти (натягти́) ру́ку див. натяга́ти 1; Не бра́ти в ру́ки; Не трима́ти в рука́х — не робити чого-небудь. Гарно наша Гапка жито жне, що й серпа в руки не бере (Номис, 1864, № 14075); Не зна́ти, до чо́го (куди́) рук докла́сти див. доклада́ти; Опада́ють (опа́ли) ру́ки див. опада́ти 1; Опуска́ти (опусти́ти) ру́ки див. опуска́ти; Па́костити ру́ки — те саме, що Брудни́ти ру́ки (див. брудни́ти). — Нащо йому палити? та й кого? Коли лихе — то хай само згорить краще, ніж об його свої руки пакостити (Мирний, І, 1954, 298); Паску́дити ру́ки див. паску́дити; Під ру́ку говори́ти (диви́тися і т. ін.) кому — заважати кому-небудь працювати, розмовляючи з ним або розглядаючи його роботу; Поме́р (заги́нув, впав і т. ін.) від руки́ чиєї хто — хто-небудь був убитий кимсь. По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи І (Рильський, X, 1962, 38); Він [Павлик Морозов] загинув тринадцяти літ Від руки куркуля (Бичко, Вогнище, 1959, 39); То був найперший ворог, що впав від Яреськової руки (Гончар, II, 1959, 32); Поприклада́ти ру́ку (ру́ки) до чого — багато й старанно попрацювати (про всіх або багатьох); По руці́ кому що — про те, що зручно тримати, носити, чим добре користуватися під час роботи і т. ін. Добре було б і перстень до серег мати, теж срібний, і по руці, а не такий, як у Горпини (Мирний, III, 1954, 20); Пра́ва рука́ чия — чий-небудь найближчий помічник, спільник. — Хто він? — спитав молодик Вергуна, коли полковник відійшов на чималу відстань.— Антін Головатий, права рука кошового… (Добр., Очак. розмир, 1965, 71); Приклада́ти (прикла́сти) ру́ки див. приклада́ти; Робо́та рук не йме́ться див. йня́тися; Ру́ки відва́люються (відва́ляться) у кого; [Ні (й)] рук[, ні ніг] не чу́ти — хто-небудь дуже стомився. Од натоми [утоми] ні рук, ні ніг не чули [некрути], а спати довго не спали… (Мирний, І, 1949, 221); Навіть приємно, що все своє, не куповане. А то тягнися на базар, за добрих п’ять кварталів.. А поки довезеш усе куповане, то й рук не чуєш за тими клунками й корзинками (Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Ру́ки не відва́ляться (не відпаду́ть і т. ін.) у кого — нічого не трапиться з ким-небудь від того, що він виконає якусь роботу. [Перший:] Поміг би й ти, то не відпали б руки (Л. Укр., І, 1951, 454); Ру́ки не дохо́дять див. дохо́дити; Ру́ки не зна́ють (не зна́ли, не ма́ють, не ма́ли) спочи́нку див. спочи́нок; Ру́ки не підніма́ються (не підійма́ються, не підво́дяться, не здійма́ються, не зніма́ються) до чого — немає сил, бажання робити що-небудь. Не хочеться ні до чого прийматися; руки не здіймаються… (Мирний, III, 1954, 199); Ру́ки опуска́ються (опусти́лися) див. опуска́тися; Рук не жалі́ти див. жалі́ти; Рук не пожалі́ти див. пожалі́ти; Сиді́ти згорну́вши (скла́вши, спусти́вши і т. ін.) ру́ки — нічого не робити, нічим не займатися. — Вона дівчина здорова, робоча, бо цілий вік була в наймах, а в наймах не можна сидіть згорнувши руки (Н.-Лев., II, 1956, 179); — Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. Нічого сидіти склавши руки… (Кучер, Трудна любов, 1960, 285); — Ви сидите собі спустивши руки та й граєте ідилію з селянами (Фр., VIII, 1952, 81); Умі́лі ру́ки — про людину працьовиту, вправну в роботі. Неначе з сонця скована Умілими руками — Аж іскриться та блискає. Оце так справді школа! (Бичко, Вогнище, 1959, 168); Чужи́ми (не свої́ми) рука́ми — не самостійно, використовуючи працю, зусилля, енергію інших. Усе то була ватага, вигодувана чужою працею, обута й зодягнена чужими руками… (Мирний, І, 1949, 369); Чужи́ми рука́ми вого́нь загорта́ти див. загорта́ти; Чужи́ми рука́ми жар загріба́ти див. жар; Як без рук без кого — чого хто — хтось зовсім безпомічний, нічого не може зробити без кого-, чого-небудь. — Та нехай би там хоч і сто невісток було, а я Дарки не дам, бо я без неї як без рук (Л. Укр., III, 1952, 668); Ремонтували [в кузні Перегуди] всяку всячину, без якої в господарстві — як без рук (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).
3. тільки одн. Манера писання, почерк. — Ага, я й забувсь — ось до тебе лист! Здається, від Богдана,— його рука,— сказав Павло, добуваючи з бокової кишені листа (Л. Укр., III, 1952, 583).
Жіно́ча рука див. жіно́чий; Підробля́ти (підроби́ти) ру́ку чию — писати почерком, дуже схожим на чий-небудь. [Зося:] Як добре підробляєш ти Богунову руку, ну, ніби він пише… (Корн., П’єси, 1947, 221).
4. тільки мн., перен. Робоча сила, робітники. Ішла [Левантина] в сусіднє село,— може, знайде там роботу. Тепер жнива, то скрізь рук треба (Гр., II, 1963, 259); — А що, коли й зовсім не наймемось? — стривожено вигукувала старша Лісовська.— Гляньте, скільки тих рук шукають сьогодні роботи! (Гончар, 1, 1959, 39); // Здатність до праці, діяльності. Ти хочеш бути моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… (Коцюб., II, 1955, 223); Марко мало вірив у те, що сьогодні він зможе десь продати свої руки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 380).
◊ Роботя́щі ру́ки див. роботя́щий; Робо́чі ру́ки див. робо́чий.
5. тільки мн., перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова. Чиїх рук не втекла Хоменкова дочка Хвеська?.. Не втекла Максимових рук! (Мирний, І, 1949, 213); Бійці, як білки, вправно перескакували по столітніх повалених деревах, але коням з вантажем перебиратись було далеко важче. Деякі з них застрявали між дерев і, несамовито б’ючись, виламували ноги. Їх тут же кидали, розібравши боєприпаси по руках (Гончар, III, 1959, 99).
◊ З (із) дру́гих (тре́тіх і т. ін.) рук — через посередника (посередників); не безпосередньо. Рік тому, прогавивши пасажирський, вони товарняком дісталися серед ночі до Харкова. Поки розвиднілось, товклися в душному переповненому вокзалі, а вдень із третіх рук здобували квитки, щоб хоч здалеку побачити й почути Маяковського (Жур., Нам тоді.., 1968, 6); З (із) пе́рших рук — без посередника (посередників); безпосередньо; З рук на ру́ки (до рук, у ру́ки) — безпосередньо, особисто кому-небудь (віддавати, передавати і т. ін.). Як же ті чоботи з рук до рук передавалися! Чоботи розглядали, чобітьми любували (Вовчок. І, 1955, 291); [Юда:] Так само продають їх [людей], як і все, як гуси, як худобу: поторгують і вдарять по руках.. А потім з рук у руки віддають їх тому, хто купить (Л. Укр., III, 1952, 141); Перехо́дити з рук у ру́ки (до рук) див. перехо́дити; Ходи́ти (піти́) по рука́х: а) переходити від одного до іншого. Восени 1894 року Володимир Ілліч читав у нашому гуртку свою роботу «Друзі народу». Потім «Друзі народу» без зазначення автора були надруковані на гектографі і ходили по руках (Веч. Київ, 1.Х 1968, 2); б) вступати у статеві зносини то з одним, то з другим (про жінку).
6. перев. з означ., перен. Символ влади, панування. Ще ніколи піщани не зазнавали такого лиха, як тоді, коли ними правила міцна рука товстопузого Потаповича (Мирний, І, 1949, 204); Над тою щасливою країною простяг свою потужну руку справедливий і мудрий султан (Коцюб., І, 1955, 293); Був чотирнадцятий, був чорний рік.. В болоті грузли чоботи. Тяжка Давила землю і людей рука (Рильський, II, 1960, 57).
◊ Бра́ти (взя́ти, забира́ти, забра́ти) в [свої́] ру́ки (до [свої́х] рук): а) (кого) підкоряти собі, примушувати слухатися, коритися і т. ін.— Ну,— гукнув Бертольд,— то байка! Я візьму співців тих в руки! (Л. Укр., І, 1951, 381); — Ти візьми їх [режисерів] усіх до рук,— сказав він мені..,— так візьми, щоб і не писнули (Ю. Янов., II, 1958, 18); б) (що) переймати на себе керівництво, управління чим-небудь. По смерті її Ївга взяла усе господарство у свої руки і не давала братові орудувати (Кв.-Осн., II, 1956, 257); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви [Б. Д. Грінченко] взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню [упорядкуванні] видань для люду (Коцюб., III, 1956, 120); в) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь. Йому раптом стало дуже ясно, що треба остаточно, негайно, рішуче брати владу в свої руки, в руки народу (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 54); Бра́ти (взя́ти, забира́ти, перехопи́ти і т. ін.) ініціати́ву до свої́х рук (у свої́ ру́ки) див. ініціати́ва; Бра́ти (взя́ти) себе́ в ру́ки (до рук) — переборюючи свої почуття, настрій і т. ін., добиватися повного самовладання. Дівчина взяла себе в руки і, намагаючись з усіх сил бути спокійною хоч зовні, пішла назустріч Романові Петровичу (Коз., Сальвія, 1959, 53); Ремо охопив сміх… Йому хотілося зареготати з такої комедії [моління], але, згадавши, що він теж мусульманин, що за найдрібніший прояв наруги ввесь план, що він його намітив, полетить шкереберть, взяв себе до рук… (Досв., Гюлле, 1961, 118); Бу́ти (ста́ти і т. ін.) і́грашкою у рука́х див. і́грашка; Відбива́тися (відби́тися) від рук див. відбива́тися; Віддава́ти (відда́ти) в (у) наді́йні ру́ки — направляти до людини, яка викликає повне довір’я. При нагоді віддайте його в надійні руки. Він мусить.. забути всі страхіття війни (Логв., Давні рани, 1961, 55); Віддава́ти (відда́ти, здава́ти, зда́ти і т. ін.) в (на) ру́ки (до рук) кому кого — передавати в чиєсь розпорядження, робити кого-небудь залежним від когось. «Так ось хто віддав його в руки панові»,— зупинився [дід Дунай] від страшного потрясіння (Стельмах, І, 1962, 431); Йому б чужої волі, його б комусь віддати до рук, самому ж собою розпоряджатися під такий бурхливий темп життя — важко (Ле, Міжгір’я, 1953, 193); Дава́ти (да́ти) у ру́ки чиї що — віддавати кому-небудь у розпорядження, користування щось. Випередивши капіталізм у ряді важливих галузей науки і техніки, соціалізм дав у руки миролюбних народів могутні матеріальні засоби для приборкання імперіалістичної агресії (Програма КПРС, 1961, 50); Держа́ти в рука́х див. держа́ти; Держа́ти свої́ не́рви в рука́х див. держа́ти; Держа́ти себе́ в рука́х див. держа́ти; Держа́ти (трима́ти, ма́ти і т. ін.) ві́жки в рука́х див. ві́жки; Жи́ти на свою́ ру́ку — бути самостійним, незалежним; Звали́тися на ру́ки див. зва́люватися; Іти́ (піти́, ходи́ти і т. ін.) під ру́ку чию (під руко́ю чиєю) — слухатися кого-небудь, коритися комусь. Не лише панни, а й кавалери радо йдуть під мою руку (Фр., IV, 1950, 256); Доки жив старий Швайка, сини ходили під його рукою, як воли в плузі (Панч, В дорозі, 1959, 22); Наклада́ти (накла́сти) ру́ки (ру́ку) див. наклада́ти; Не випуска́ти ві́жок (ви́пустити ві́жки) з рук див. ві́жки; Підбива́ти (підби́ти) під свою́ ру́ку див. підбива́ти; Попада́ти (попа́сти, попада́тися, попа́стися, потрапля́ти, потра́пити, дістава́тися, діста́тися і т. ін.) у (в) ру́ки (до рук): а) опинятися в чиємусь володінні, розпорядженні, у залежності від кого-небудь. Він накрив рукавом листівку, потягнув її до себе і шаснув рукою в кишеню. «Значить, у вірні руки попала листівка», раділа Тамара (Хижняк, Тамара, 1959, 39); Папки різні: сірі, зелені, жовті, коричневі. Останньою потрапляє мені до рук синя, досить розбухла, перев’язана шпагатиком (Логв., Давні рани, 1961, 11); б) бути захопленим. Несподівано налетів Вишневецький з військом. Усе Погребище попалось йому в руки (Н.-Лев., VII, 1966, 165); — Горде серце висушив той сором, що зламав я сам почесну зброю, що живим до рук дістався туркам (Л. Укр., І, 1951, 391); Поприбира́ти до [свої́х] рук див. поприбира́ти; Прибира́ти (прибра́ти, зага́рбувати, зага́рбати) до [свої́х] рук: а) (кого) підкоряти собі кого-небудь, примушувати слухатися. [Старицький:] Майбутній мільйонер [Черепань].. [Андрій:] Все прибирає до рук: і дворян, і цих голодних людей (Мокр., П’єси, 1959, 255); Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (Чаб., Тече вода.., 1961, 87); б) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь. — В тебе, Аркадію, кров аристократа… — Знаю, знаю, що аристократ, який у Монте-Карло програє останній спадкоємний хутір, стоїть значно вище людини, котра розумно прибирає цей хутір до своїх рук (Стельмах, І, 1962, 286); Та ще коли б Єдиний хліб Вони бажали мати, То ще б нехай, А то ввесь край Хотять [хочуть] до рук прибрати (Сам., І, 1958, 232); Прийма́ти (прийня́ти, бра́ти, узя́ти) під свою́ ру́ку кого — поширювати свою владу, своє керівництво на кого-небудь за його згодою. — Прости нас, князю, що ми тебе зневажали..: прийми нас під свою руку (Н.-Лев., VII, 1966, 176); Простяга́ти (простягти́, простягну́ти) ру́ку (ру́ки) до чого, на що — намагатися заволодіти чим-небудь, захопити щось. — Хай би вже поміщицьку [землю] ділили [селяни], а то до хазяйської руку простягають (Стельмах, II, 1962, 9); — Вояки з союзничків не дуже браві.. Серед них є такі, Василю, що хочуть, щоб ми знесилились у цій війні, а потім і самим простягти з-за океану на нашу землю свою загребущу руку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 251); Своя́ рука́ — влади́ка див. влади́ка; Става́ти (ста́ти і т. ін.) під чию ру́ку — добровільно приєднуватися до кого-небудь, визнаючи його владу, керівництво. Дрібні шляхтичі поприставали до його війська, ставали під його руку, щоб оборонятись од козацьких загонів (Н.-Лев., VII, 1966, 190); Трима́ти в рука́х див. трима́ти; Трима́ти свої́ не́рви в рука́х див. трима́ти; Трима́ти себе́ в рука́х див. трима́ти; У (в) до́брі ру́ки див. до́брий; У (в) наді́йних рука́х, із сл. бути, перебувати і т. ін. — у людини, яка викликає повне довір’я.— Істап з помічниками, суддями і агітаторами перебуває в надійних руках (Багмут, Щасл. день.., 1959, 222); У (в) руці́ чиїй (рука́х чиїх); У (в) руці́ (рука́х) у кого; Під руко́ю чиєю: а) у залежному, підлеглому становищі. [Єпископ:] Бог є цар і пан над усіма владиками земними, вони в його руці (Л. Укр., II, 1951, 234); Шкребтав [шкріб] старий Михайло в потилиці. Виходило ніби так, що він у сина в руках (Хотк., II, 1966, 86); б) (також під рука́ми) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні. Туман обдав нас подихом солоним, І стало темно, наче уночі. Тепер ти не фортеця, Альбіоне, В чужих руках від брам твоїх ключі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 110); Закликаючи народ усіма засобами, які є під руками, боротися з окупантами, Батюк обирає собі один із них,— він з доручення Чернігівського обкому партії влаштовується директором великої мотузяної фабрики, де виробляють збрую для німецької армії (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 69).
7. тільки одн., перен., розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь. — Знаєте, чиїм ад’ютантом Білограй був у війну? Знаєте! Отож. Генерала армії. От що за рука в нього там, нагорі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 166).
◊ Ма́ти ру́ку — користуватися протекцією, підтримкою, допомогою впливової людини. [Петро:] Звісно, ми люде темні, а він [старшина] з писарем і робе [робить], що схоче.. [Дід:] Він скрізь руку має, а ми що? (К.-Карий, I,1960, 51); В райцентрі він свій чоловік, руку має… (Горд., Дівчина.., 1954, 205); Неви́ди́ма ру́ка див. неви́ди́мий.
8. тільки одн. Згода на шлюб, на одруження.
◊ Віддава́ти (відда́ти) [і (й)] ру́ку [і (й) се́рце] кому: а) погоджуватися стати чиєю-небудь дружиною, одружуватися з кимсь. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (Фр., XVI, 1955, 58); Я їй віддав і серце й руку (Сос., II, 1958, 453); б) погоджуватися на одруження своєї дитини з ким-небудь. — На цьому місці, де ви доказали свою любов такими доводами, я віддаю вам руку своєї коханої єдиної дитини (Н.-Лев., VI, 1966, 83); Запропонува́ти ру́ку див. запропонува́ти; Запропонува́ти ру́ку й (і) се́рце див. запропонува́ти; Попроси́ти руки́ див. попроси́ти; Пропонува́ти ру́ку [і (й) се́рце] див. пропонува́ти; Проси́ти руки́ див. проси́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 899.