ОБЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛИЗА́ТИ, лижу́, ли́жеш, док., перех.
1. Проводити язиком по поверхні чого-небудь. Юруш втік з хати, облизуючи попечені пальці (Н.-Лев., III, 1956, 299); Невідомо, що трапиться наступної секунди — чи кинеться той пес облизувати руки, чи вчепиться зубами в литку (Шовк., Інженери, 1956, 366); Шабанов замовк і облизав пересохлі запалені губи (Довж., І, 1958, 108); // Лижучи що-небудь, очищати його поверхню. [Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Кроп., II, 1958, 295); Дорош, доївши варення, облизав пучки (Вас., III, 1960, 142); // Знімати язиком, злизувати щось на кому-, чому-небудь. Цуценя.. підійде та й облизує йому [дитяті] слізоньки (Кв.-Осн., II, 1956, 172); Свині на воротях тісто облизують (Кучер, Трудна любов, 1960, 563); Дівчинка почала цілувати [ікону]. Сльози текли в неї з очей, вона давно вже облизала всю куряву і весь бруд з сивої бороди бога (Донч., III, 1956, 29); * Образно. Нишком сміялося сонце, облизуючи промінням росу на.. гомінких соснах (Ле, Опов., 1950, 20).
2. перен. Торкатися чого-небудь, охоплюючи, огортаючи його собою (про вогонь, полум’я, дим і т. ін.). Вогонь ліз по завісах, в’юнкий, веселий, і вже облизував лутки знадвору (Коцюб., II, 1955, 90); Синій димок, гнаний вечірньою прохолодою, послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Тют., Вир, 1964, 288); Язикате полум’я весело облизувало синій таз, в якому клекотіло варення (Гончар, Земля.., 1957, 11).
3. перен. Підіймаючись, обмивати, обдавати бризками (про хвилю , воду і т. ін.). Було чути, як булькотить мотор буксира, як дзюркоче рейнська вода, облизуючи борти баржі (Загреб., Європа 45, 1959, 9).
◊ Облиза́ти макого́на — зазнати невдачі; Обли́зувати ру́ки (п’я́тки, передки́, чо́боти і т. ін.) кому — те саме, що Лиза́ти ру́ки (п’я́ти, чо́боти, рідко по рука́х і т. ін.) (див. лиза́ти). — Товариші! Ви бачите, що робить цей розгнузданий елемент. Раніше він облизував царському стражникові передки.., а тепер проти влади робітників та селян чинить просто повстання (Епік, Тв., 1958, 293); Па́льчики (па́льці) обли́жеш — про щось дуже привабливе, смачне, приємне і т. ін. А на цих [арф’янок] глянеш — пальчики оближеш (Мирний, III, 1954, 256); Там як що зготує [кухар], то тільки пальчики оближеш (Н.-Лев., III, 1956, 99); Па́льчики (па́льці) обли́зувати (облиза́ти) — захоплюватися ким-, чим-небудь надзвичайно привабливим, приємним, принадним і т. ін.; заздрісно дивитися на кого-, що-небудь. Такий гарний [жених], як вона буде, — аж Росолинщанки пальчики облизуватимуть (Свидн., Люборацькі, 1955, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 523.