ЗОЛОТИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до зо́лото 1. Золотий зливок; // Який має в собі золото як складову частину. Спочатку західне узбережжя Африки належало Португалії, яка вивозила звідси жмені золотого піску та туго зв’язаних чорних рабів (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 38); // Зробл. із золота або покритий, оздоблений золотом чи позолотою. Велів [цар] собі віз золотий зробити, Камінням дорогим його приоздобити (Фр., XIII, 1954, 382); Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Гончар, III, 1959, 146); Якщо добре очищену свинцеву пластинку міцно притиснути до золотої, то через деякий час пластинки спаяються (Фізика, II, 1957, 17); // Пов’язаний із видобуванням золота. Золоті копальні; Золота промисловість.
2. у знач. ім. золоти́й, то́го, ч., заст. Золота монета; червінець. — Поклади бідній циганці на руку золотого, я тобі ще більше правди скажу (Н.-Лев., III, 1956, 79); Дівчина могла вийти заміж і за кордон, у волоську.. чи іншу землю. Тоді треба було платити найбільше: три золоті і шість грошів. Це звалося платити «розпуст» (Мас., Під небом.., 1961, 113).
∆ Золоти́й запа́с (фонд) — золото у зливках і монетах, що належить державі. Спираючись на золотий запас, наша держава успішно розвиває зовнішню торгівлю, поширює внутрішній товарообіг (Наука.., З, 1961, 9); Золоти́й станда́рт — форма організації грошового обігу капіталістичних країн, при якій існував розмін банкнотів на золото у вигляді монет чи зливків або лише на іноземну валюту.
3. Витканий, шитий шовковими нитками з тонкою позолотою. Везе Марко.. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку 3 білою габою (Шевч., І, 1951, 322); Плахта на їй шовкова, хустка з золотими квітами, з золотою габою (Вовчок, І, 1955, 182); Бути матроським комісаром — не досить носити золоті нашивки на рукавах і зірочки на погонах (Логв., Давні рани, 1961, 6).
4. Який своїм кольором нагадує золото; блискучо-жовтий, оранжевий. На заході, під безхмарим небом, стояло здорове золоте сонце (Коцюб., І, 1955, 57); Ниво моя, ниво, Ниво золота! Стигнеш ти на сонці, Налила жита… (Граб., І, 1959, 292); Вона тримала капелюх у руках, і її золоте волосся куйовдив вітер (Ю. Янов., II, 1958, 52).
Золота́ о́сінь — осіння пора, коли листя жовтіє, набуваючи особливо яскравого забарвлення. Золота осінь. В ясному чутливому небі білосніжними айстрами пропливають хмари (Стельмах, На.. землі, 1949, 552); Золота́ ри́бка — китайський карась з яскраво-жовтим забарвленням. В акваріумі рибка золота Конала, й промінець блукав по стелі (Перв., І, 1958, 327).
5. перен. Дуже цінний, вартий поваги (про людину, її характер і т. ін.). [Марта:] Де ж воно видано, щоб зятя дорогого такого та золотого од порога садовили? (Вас., III, 1960, 102); — Йому б за собою дивитись, а він про те й слухати не хоче. Полежить день-другий та й знову за справи. Золота він людина, наш комісар (Збан., Сеспель, 1961, 107).
◊ Золота́ голова́ — про здібну, обдаровану людину. — Брянський.. Золота голова! Коли кінчимо війну, я його обов’язково направлю в Академію. Його місце — там (Гончар, III, 1959, 22); Золоті́ ру́ки; Золота́ рука́ у кого — хтось має велику здібність, майстерність, умілість; кмітливий у ремеслах. Поки Пріська лежала та спочивала, Христя поралась коло страви… Швидка ця Христя, золоті в неї руки! (Мирний, III, 1954, 11); — У ремісника — золота рука,— говорили в селі про Діброву (Козл., Весн. шум, 1952, 30); Золоте́ се́рце — про людину з добрим, лагідним характером. [Кіндрат Антонович:] Треба буде з Олесею мнягше [м’якше]… Серце у неї золоте, правдиве… (Кроп., II, 1958, 337); Золоте́ сло́во; Золоті́ слова́ — про що-небудь розумне, вчасно, доречно сказане. Золоте тоді промовив слово Святослав крізь сльози жалібні: — Ой, мої сини, мої братове, Всеволоде й Ігорю буйні! Половецьку землю ви зарано турбувать мечами почали (Забіла, У.. світ, 1960, 170).
6. перен. Який дає людям радість, щастя; прекрасний, щасливий. Була пора золотая, Весела година, Жила вона [дівчинонька] без лишенька, Як мала дитина (Гл., Вибр., 1957, 265); В самоті, гризоті Давні сни золоті Розійшлись, розплились, Наче дим по лугах (Фр., XIII, 1954, 82); Серце ваше звеселяє Радянська дійсність золота! (Рильський, III, 1961, 93); Вже пройшли революції роки. Я в минуле з любов’ю дивлюсь. О моя Білорусь синьоока, о моя золота Білорусь! (Сос., І, 1957, 152); Золоте дитинство.
7. перен. Дорогий, любий (у пестл. звертанні до кого-небудь). — Бідна Ромцю, дитино моя золота! Чим я тобі відплачуся за твою щирість, за твою невсипущу працю? (Фр., III, 1950, 100); Де б не були ви, у якій окрузі, Де б ви солдатські не пройшли путі, Вас люди звуть: — Хороші наші друзі, Синочки рідні наші золоті! (Гірник, Друзі.., 1953, 18).
◊ Ве́рби золоті́ росту́ть див. верба́; Золоте́ весі́лля — день п’ятдесятиріччя подружнього життя. Великим сімейним торжеством стали останнім часом срібні та золоті весілля, якими відзначають двадцятип’ятиліття чи п’ятдесятиліття подружнього життя (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 38); Золоте́ відно́шення — таке співвідношення частин чого-небудь, коли менша частина відноситься до більшої так, як ціле до більшого; Золоти́й вік чого — час найбільшого розквіту науки і мистецтва в історії певного народу. Золотим віком у розвитку вітчизняної літератури, музики, живопису, скульптури Горький назвав XIX сторіччя (Ком. Укр., 12, 1963, 43); Золоті́ го́ри обіця́ти див. гора́; Золоте́ дно див. дно; Золоти́й дощ див. дощ; Золота́ мо́лодь — презирлива назва байдикуючої молоді з дворянсько-буржуазних верств суспільства. Мені не містилося в голові, щоб той Солонина, якого я досі звик бачити в товаристві провінціальної «золотої молоді», пишного своєю бездоганно модною одежею, коректністю та аристократичними звичками, цей урядовець з блискучою пришлістю та впливовими родинними зв’язками — опинивсь раптом на селі в ролі сільського крамаря!.. (Коцюб., І, 1955, 253); Золоте́ руно́ див. руно́; Золота́ середи́на — найвигідніший спосіб дії, поведінки, коли уникають ризикування, не впадають у крайність; Золота́ сторі́нка — про найкращий, найвизначніший етап у розвитку кого-, чого-небудь. XXIII з’їзд КПРС, який закінчив 8 квітня [1966 р.] свою роботу, золотою сторінкою ввійде в історію не тільки нашої країни, а й усього людства (Літ. Укр., 12.V 1966, 1); Золоти́й фонд: а) див. золоти́й; б) про кого-, що-небудь особливо цінне. Золотим фондом кадрів будівельників є молодь, комсомольці (Ком. Укр., 5, 1963, 59); Твори В. І. Леніна становлять золотий фонд політичної літератури, на якій виховувались і виховуються трудящі не тільки нашої країни, а й усього світу (Укр. іст. ж., 2, 1960, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 680.