Про УКРЛІТ.ORG

власний

ВЛА́СНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. — Велике діло, паничу, власна хата, — казав він, походжаючи по світлиці (Стор., II, 1957, 275); І мчить у "Москвичі", У власному, шахтар (Бойко, Про 17 літ, 1958, 17).

2. Свій, особистий. Зненацька кинулась їй в очі її власна постать, відбита в свічаді (Л. Укр., III, 1952, 540); Розкажу я вам, братця, про випадок з власної практики (Вишня, І, 1956, 236).

Вла́сною руко́ю (писа́ти, підписа́тися і т. ін.) власноручно писати, підписатися тощо. Побачив [суддя] той лист.. Та чирк! і підписав ".рукою власною" (Кв.-Осн., II, 1956, 179); На вла́сні ву́ха чу́ти — чути самому, своїми вухами. [Теофіл:] Він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Л. Укр., II, 1951, 437); На вла́сні о́чі ба́чити (поба́чити) — бачити самому, своїми очима. Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-то: дельфін, султанка, камбала (Вишня, І, 1956, 175); Не ві́рити свої́м (вла́сним) ву́хам див. ві́рити; Не ві́рити свої́м (вла́сним) оча́м див. ві́рити; У вла́сні ру́ки дава́ти (да́ти, вруча́ти і т. ін.) кому що — давати, вручати комусь що-небудь безпосередньо. Уклінно прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Мирний, V, 1955, 422).

На [свої́х] вла́сних, ірон. — пішки. Починали боліти ноги. Власне, це вперше в житті Юра робив таку довгу прогулянку на своїх власних (Смолич, II, 1958, 11).

3. Буквальний, справжній. Політична влада у власному розумінні слова — це організоване насильство одного класу для придушення іншого (Комун. маніф., 1947, 35).

4. спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Бачимо ми раз у раз, як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть рухатись тільки-но просто (Зеров, Вибр., 1966, 165); Власні коливання тіла; Власна вартість.

Вла́сне ім’я́— слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола, Київ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 702.

Власний, а, е. Собственный, свой. Рудч. Ск. І. 169. Хоч не красне, але власне. Ном. № 9641. Не кожен писався власним прізвищем. К. ЧР. 13. Рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 244.

вгору