Про УКРЛІТ.ORG

перебивати

ПЕРЕБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док., перех.

1. тільки док. Убити всіх або багатьох, одного за одним. — От примірно, в царя військо. Що б воно було, коли б усяк куди хотів, туди й пішов? ..Царя кожний би нехрист-бусурман у полон узяв, а таке військо поодинці перебили (Мирний, IV, 1955, 220); На рейді стояв тритрубний броненосець, а попереду, як оса, гострий міноносець. Їхні команди повстали проти царського самодержавства, перебили своїх офіцерів і підняли червоний прапор (Панч, Гарні хлопці, 1959, 15); — Ого! Оце то постріл! Та ви, бачу, голубе, за раз переб’єте все наше мисливське поголів’я (Ле, В спопі.., 1960, 17).

2. Розділяти ударом надвоє; ударом ламати, пошкоджувати що-небудь. З наскоком Еней на Турна напустив, Оддячивши йому сто з оком, І вражу шаблю перебив (Котл., І, 1952, 291); — Скільки народу пропало марно-марнісінько. Батогом обуха не переб’єш. Як було, так і лишилося… (Головко, II, 1957, 403); — Що ж там у тебе, Федоре? — Ногу перебило осколком (Кучер, Голод, 1961, 117); // перен., розм. Переділити, перегородити що-небудь. Позабивали декілька вікон, велику світлицю перебили перегородками, наробили окремих захистів легеньких (Мирний, III, 1954, 188).

Переби́ти ру́ки — розняти ударом руки, з’єднані двома особами на знак якої-небудь угоди. Дмитро Мотуз сів поруч з дідом. Дід подав йому руку. Старий пасічник Оникій перебив їм руки (Н.-Лев., IV, 1956, 194).

3. що, кому, перен. Яким-небудь втручанням, чим-небудь викликати припинення, порушувати вияв, розвиток, хід чого-небудь. Настя не хотіла перебивати Павлові танців і сиділа, і дивилась, як люди веселились (Л. Укр., III, 1952, 586); Помилка в композиції перебиває глядачеві насолоду від.. життєрадісної картини [кінокартини "Свято"] (Довж., III, 1960, 104); Стук у вікно перебиває його думки. Він прислухається (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 280); Кожен раз, тілько Галя розгуляється — доноситься до неї викрик братів і на який час переб’є гулянку, затривожить Галю (Мирний, IV, 1955, 100); Василько спросоння позіхав. Йому перебили сон (Хижияк, Д. Галицький, 1958, 302); // також без додатка і з інфін. Заважати кому-небудь щось робити. — Ви мені перебиваєте читати, — сказав [Xаритін] (Н.-Лев., III, 1956, 89); [Гаврило:] Може, до Наді підем? [Трохим:] У неї Микола, мабуть, сидить, нащо їм перебивати… (Корн., II, 1955, 146); // у чому і без додатка. Перешкоджати кому-небудь здійснити, завершити щось. Вона була би дуже радо зарядила сходини зо Славком зараз тоді, як поздоровіла, та тільки перебила їй у цім її тітка, що якраз приїхала до неї (Март., Тв., 1954, 427); — Ви — художник?.. — Мрію стати художником. Вчився, війна перебила (Ткач, Крута хвиля, 1956, 127); // також без додатка, із сл. мова, слова, оповідання і т. ін. Перериваючи, не давати висловитись. — Василю! сядь лишень біля мене та слухай, не перебиваючи, що я тобі скажу (Кв.-Осн., II, 1956, 61); Іван перебивав Соломіїне оповідання та все поривався розповісти про свої пригоди (Коцюб., І, 1955, 379); — То так було, — зачав Короп, але Гриць перебив: — Чекай, най я скажу! (Март., Тв., 1954, 66); Господаря річ перебивши раптово, До гурту поривисто наблизивсь поет: — Даруйте, хотів би я змовити слово (Бажан, Роки, 1957, 277); // Починати звучати одночасно з іншим звуком. Лагідну музику хвиль перебивали хижі крики чайок (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 85); Звуки двох віолончелей перебиває барабан (Ю. Янов., V, 1959, 123); // Переважаючи силою, заглушувати, робити менш відчутним (неприємний запах, смак і т. ін.). — І страву з неї [дощової води] варите? — І страву варимо… Тільки в борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити… (Гончар, Таврія, 1952, 29).

Перебива́ти (переби́ти) го́лод — під’ївши, трохи вгамовувати голод. Працювали з ранку до вечора.. Приносив хто-небудь хліба, майстри похапцем, не кидаючи роботи, сяк-так перебивали голод (Вас., II, 1959, 232); Перебивши голод якимись субтропічними щавлями та лопуцьками, хлопці вклалися спати у курені (Ле, Клен. лист, 1960, 95).

4. Не давати придбати або одержати що-небудь, захопивши, купивши і т. ін. раніше або давши більшу ціну; перехоплювати. — Се баришівники [баришники] з-над російської границі.. Я їм перебив торг, то тепер вони не дарують мені (Фр., VIII, 1952, 364); Дід Бережана перебив дідові Худика купівлю млина, давши за нього панові на пару сотень лей більше (Мур., Бук. повість, 1959, 113).

Перебива́ти (переби́ти) доро́гу кому — випереджати кого-небудь в чомусь; не давати кому-небудь здійснити якийсь намір. — Уже як пани зуби наострили на ту [хлопську] касу, то її з’їдять.., а ми перебиймо їм дорогу (Фр., VII, 1951, 366); Перебива́ти (переби́ти) хліб кому — перехоплювати чий-небудь заробіток, займати призначене комусь місце роботи, чиюсь посаду. — На кого ж ви вчились? — Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хліб, — білозубо засміявся Марко (Стельмах, Правда.., 1961, 131).

5. Розбивати все або багато чого-небудь, одне за одним. — Анцихристову посудину усю переб’є [Радько], народ із кабака розжене (Кв.-Осн., II, 1955, 112); // також на що. Роздроблювати, подрібнювати що-небудь. Цокотів комбайн і на кукурудзяному масиві. Та ось "кукурудзяник" зупинився, і Снігур і робітники почули лайку.. — Хіба це робота? Качани перебиває на полову (Автом., Щастя.., 1959, 86).

6. Збивати ще раз, повторно, роблячи більш пухким, пухнастим (про пух, пір’я, волос і т. ін.). Подушки на його ліжкові перебивала, — мов надуті, лежали вони, не видаючи ніде ні зморщечки, ні складочки, — пухкі та високі! (Мирний, III, 1954, 223); Взяла.. з полу Тихонів кожух і помостила в боки на лаві і подушку перебила пухкенько — поклала в голову, застелила рядном (Головко, II, 1957, 112).

7. Забивати в інше місце.

8. Переносити зображення з одного матеріалу на інший.

9. спец. Оббивати заново (меблі).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 122.

Перебивати, ва́ю, єш, сов. в. перебити, б’ю, єш, гл.

1) Перебивать, перебить, перешибить. Перебив… шаблю. Стор. МПр. 151.

2) Только сов. в. Перебить всѣхъ, убить, все побить. Сам ходжу, сам. — Де діти подівав? Грім перебив, дощ потопив. Чуб. III. 104.

3) Одолѣвать, одолѣть въ битвѣ, въ бою. Їк я тебе переб’ю, то я буду старша. Гн. II. 221.

4) Мѣшать, помѣшать, перебивать, перебить (въ дѣлѣ, разговорѣ). Перебив йому брехати. Хто мені буде ділечко перебивать. Мил. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 108.

вгору