ОБИ́ДВА, обо́х, ч. і с., ОБИ́ДВІ, обо́х, ж., числ., збірн. Означає кожний із двох названих або відомих предметів; один і другий; і той, і другий. Обидва вони мовчки пішли додому (Н.-Лев., II, 1956, 186); Ваші листи до мене й до дядька ми отримали, я відповідаю на обидва (Л. Укр.; V, 1956, 171); Поруч них лежав батарейний радист, поранений в обидві руки (Гончар, III, 1959, 147).
В оби́два кінці́ (бо́ки) — туди й назад, в один і другий кінець (бік). Не гукають паровозні гудки, не йдуть поїзди — в обидва кінці семафори закрито (Гончар, II, 1959, 234); Понад церковною огорожею в обидва боки.. сунули [люди] натовпом, зчинивши гвалт і ревище на все село (Головко, II, 1957, 344).
◊ В оби́два ву́ха шепта́ти (наші́птувати) — настирливо говорити кому-небудь про когось, щось. Погонич все на клунок поглядає. Бо догадавсь, яке добро там є… А біс йому в обидва вуха Все шепче: — Утікай! (Гл., Вибр., 1951, 142); Диви́тись обома́ див. обо́є; Кла́сти (покла́сти) на оби́дві лопа́тки див. лопа́тка; По оби́дві ру́ки — з двох боків, з лівого і правого боку від кого-небудь; обабіч. Малуша жадібно дивилась, як швидко тікає від лодії [човна] берег.. Потім по обидві руки розкинувся простір Дніпра (Скл., Святослав, 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 500.