ВІДМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до відма́хувати 1-3. * Образно. — Проте чого це ми засумували, — урвав він сам себе, відмахнувши хвильову хмаринку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130).
Відмахну́ти руко́ю — махнувши рукою, виразити цим небажання щось робити, говорити тощо. Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (Еллан, II, 1958, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 604.