Грінченко. Словарь української мови
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
-
а
-
б
-
в
-
ґ
-
г
-
д
-
е
-
є
-
ж
-
з
-
и
-
й
-
к
-
л
-
м
-
н
-
о
-
п
-
р
-
с
-
т
-
у
-
ф
-
х
-
ц
-
ч
-
ш
-
щ
-
ю
-
я
- дзбан
- дзбанок
- дзвеніння
- дзвеніти
- дзвенкач
- дзвенячий
- дзвизнути
- дзвізчати
- дзвін
- дзвінець
- дзвіниця
- дзвіничний
- дзвінка
- дзвінкий
- дзвінковий
- дзвінкоголосий
- дзвінний
- дзвінник
- дзвінок
- дзвіночок
- дзвонариха
- дзвонарів
- дзвонарівна
- дзвонарський
- дзвонарь
- дзвонець
- дзвоник
- дзвонити
- дзвониця
- дзвоничок
- дзвяга
- дзвяк
- дзвякало
- дзвякати
- дзвякнутися
- дзвякотіти
- дзеленець
- дзелений
- дзеленка
- дзелень!
- дзеленькати
- дзеленькотіти
- дзеленьчати
- дзенгель
- дзендзелик
- дзендзелія
- дзень!
- дзенькати
- дзеня
- дзер
- дзера
- дзеренчати
- дзерівний
- дзеркало
- дзеркальний
- дзеркальня
- дзеркальце
- дзерно
- дзєкало
- дзєкання
- дзєкати
- дзєма
- дззз!
- дзибнути
- дзиг
- дзиґ!
- дзиґа
- дзиґар
- дзиґарі
- дзиґармайстер
- дзиґарний
- дзиґарок
- дзиґати
- дзиґлик
- дзиґликовий
- дзиґличок
- дзиґльований
- дзиґлятко
- дзиґнути
- дзиготіти
- дзидзикати
- дзижчання
- дзиз
- дзизкучий
- дзизнути
- дзизчання
- дзизчати
- дзинґель
- дзиндзик
- дзиндзикати
- дзиндзоокий
- дзинчати
- дзирчати
- дзичати
- дзіґерай
- дзіндзівер
- дзіндзора
- дзміїв
- дзмій
- дзуґа
- дзудзуриха
- дзус
- дзьоб
- дзьобавка
- дзьобань
- дзьобенка
- дзьоблинка
- дзьобня
- дзьобро
- дзьопа
- дзьоркач
- дзьоха
- дзюб
- дзюба
- дзюбак
- дзюбанець
- дзюбаний
- дзюбань
- дзюбастий
- дзюбати
- дзюбатий
- дзюбик
- дзюбка
- дзюбнути
- дзюбок
- дзюбун
- дзюндзя
- дзюр
- дзюра
- дзюрити
- дзюркнути
- дзюрком
- дзюркотати
- дзюркотливий
- дзюркотонька
- дзюрочка
- дзюрчання
- дзюрчати
- дзяб
- дзябканистий
- дзябра
- дзяв!
- дзявкало
- дзявкання
- дзявкати
- дзявкотіти
- дзявкун
- дзяволити
- дзяма