Дзвіно́чок, чка, м.

1) Ум. отъ дзвінок. О. 1861. XI. 10.

2) мн. Дзвіно́чки. Раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. І. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 377.