Дзіндзі́вер, ру, м.

1) Раст. Malva mauritiana. ЗЮЗО. І. 128.

2) Дзіндзівер-зух. Удалецъ, хватъ. Стор. І. 184. Бо Турн і сам дзіндзівер-зух! Коли чи п’є — не пропиває, коли чи б’є — то вже влучав, йому людей давить — як мух. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 379.