Дзвіно́к, нка́, м.

1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. І. 14.

2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119.

3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46.

4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіно́чок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 377.