Дзюба́тий, а, е.

1) Съ большимъ клювомъ. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99.

2) = Дзюбаний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 380.