Грінченко. Словарь української мови
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
-
а
-
б
-
в
-
ґ
-
г
-
д
-
е
-
є
-
ж
-
з
-
и
-
й
-
к
-
л
-
м
-
н
-
о
-
п
-
р
-
с
-
т
-
у
-
ф
-
х
-
ц
-
ч
-
ш
-
щ
-
ю
-
я
- ди
- диб!
- диба
- дибання
- дибати
- диби
- дибитися
- дибиці
- дибка
- дибки
- дибом
- дибошки
- дибу
- дибулі
- дибуль
- дибуляти
- дибуні
- дибці
- див
- диван
- дивація
- дивдерев
- дивдерево
- дивенний
- дивень
- дивидло
- дивизія
- дивий
- дивина
- дивити
- дивитися
- дивка
- дивний
- дивниця
- дивно
- диво
- дивовижа
- дивовижний
- дивовизія
- дивовисько
- дивоглядний
- дивоглядь
- дивосил
- дивота
- дивування
- дивувати
- дивуватися
- дивце
- дик
- дикарь
- дикий
- дикість
- диковина
- диковинний
- диктувати
- диктура
- дикція
- диль
- дилювати
- дим
- дима
- диман
- димановий
- димаревий
- димарик
- димарь
- димати
- диминиці
- димитися
- диміти
- димка
- димкарь
- димковий
- димна
- димний
- димник
- димниця
- димно
- димоватий
- димовий
- димовище
- димок
- димтянка
- димувати
- динда
- диндати
- диндерево
- диндилиндати
- динище
- динник
- диня
- диняка
- динятко
- динячий
- дипоть
- диптянка
- дирза
- дирзина
- диркало
- диркатися
- диркач
- дирлига
- дискос
- дистанція
- дитина
- дитинець
- дитинин
- дитинитися
- дитинка
- дитинний
- дитинник
- дитинонька
- дитинський
- дитинча
- дитиня
- дитинячий
- дитя
- дитяточко
- дитячий
- дихавиця
- дихавичний
- дихало
- дихальний
- дихальце
- дихання
- дихати
- дихи
- дихнути
- дихтіти
- дихтувати
- дича
- дичавіти
- дичак
- дичина
- дичка
- дичко
- дичок
- дишель
- дишельний
- дишкант
- дишкула
- дишлевий
- диявол
- дияволенний
- дияволів
- диявольський
- диякон
- диямент