Дзиг меж. Правильнѣе: дзиґ (См.). Выражаетъ быстрое движеніе; у МВ. употреблено какъ существ. Я за нею…. а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 379.