Дзинча́ти, чу́, чи́ш, гл. =

1) Дзижчати.

2) = Брязчати. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. ІІ. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 379.