Дзвін, дзво́ну, м.

1) Колоколъ. Бубонів, як міський дзвін. МВ. І. 105. У неділю рано задзвонили в дзвони. Мет. 95.

2) Звонъ. Дати на дзво́ни. См. Давати.

3) Родъ дѣтской игры. О. 1861. XI. Св. 37.

4) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37. Ум. Дзвіно́к, дзво́ник.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 377.