Грінченко. Словарь української мови
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
-
а
-
б
-
в
-
ґ
-
г
-
д
-
е
-
є
-
ж
-
з
-
и
-
й
-
к
-
л
-
м
-
н
-
о
-
п
-
р
-
с
-
т
-
у
-
ф
-
х
-
ц
-
ч
-
ш
-
щ
-
ю
-
я
- зі
- зібгати
- зібгатися
- зібрати
- зів
- зівака
- зівати
- зівка
- зів'янути
- зігнати
- зігнути
- зігріти
- зідрати
- зіждати
- зізвати
- зізволити
- зізволяти
- зізнаватися
- зійти
- зікратий
- зілина
- зілленько
- зілля
- зілляти
- зільжити
- зільник
- зільниця
- зільничок
- зіма
- зімівка
- зімівля
- зімкнути
- зімлість
- зімліти
- зімненький
- зімний
- зімник
- зімникуватий
- зімниця
- зімничуватий
- зімно
- зімняк
- зімняти
- зімовий
- зімовик
- зімовище
- зімовник
- зімовчак
- зімогрій
- зімодра
- зімонька
- зімський
- зімувати
- зімуватися
- зім'яти
- зім'ятися
- зіниця
- зіновать
- зіновка
- зіньківка
- зіпа
- зіпака
- зіпати
- зіпнути
- зіпонути
- зіпратися
- зіпріти
- зіпсувати
- зіпсуватися
- зіпхнути
- зіп'ясти
- зіп'ястися
- зір
- зіра
- зірвати
- зірк!
- зірка
- зіркатий
- зіркач
- зіркий
- зіркнути
- зірко
- зірниця
- зірно
- зірнути
- зіронька
- зірочний
- зіскакувати
- зіслати
- зіспити
- зіставатися
- зіставити
- зіставляти
- зістарити
- зістаритися
- зістрінути
- зісхнути
- зітерти
- зіткати
- зіткнутися
- зітліти
- зітнути
- зітнутися
- зітхання
- зітхати
- зіхати
- зіхідний
- зіхнути
- зіходити
- зіходитися
- зіхожати