СЕ́РЦЕ, я, с.
1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м’язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини — з лівого боку грудної порожнини). Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (Н.-Лев., VI, 1966, 384); Є у фізіології таке поняття — ударний об’єм серця. Під цим терміном розуміють кількість крові, яку викидає серце в аорту за одне скорочення (Знання.., 12, 1966, 4); Брянському розстебнули гімнастьорку, оглянули рану. Осколок пройшов у серце (Гончар, III, 1959, 121); * Образно. Там [у Москві] розум Партії палає, Там серце людськості кипить.., Там голос Леніна високий Трудівників рівняє кроки (Рильський, III, 1961, 235); * У порівн. Зелена лампа тепло світилась у хаті, як добре серце у грудях (Коцюб., II, 1955, 373); // Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган. На ту пару русалонька Тільки подивилась, Змінилася у личеньку, За серце схопилась (Л. Укр., І, 1951, 327); Вона підходила до рампи, усміхаючися нам і кладучи руку на серце (Ю. Янов., II, 1958, 53); Заплакана Фросина Поляруш, тримаючись рукою за серце, обернулась обличчям до села, але вже нікого не побачила на шляху (Стельмах, І, 1962, 32).
∆ Ожирі́ння се́рця — надмірне відкладання жиру в тканині серця. — Куди їхнім коням до наших! Вони в них задихаються від ожиріння серця!.. (Гончар, III, 1959, 89); Поро́к се́рця див. поро́к.
◊ В’є́ться як (мов, на́че і т. ін.) га́дина ко́ло се́рця див. ви́тися; Залоскота́ло ко́ло се́рця у кого, кому, кого — комусь стало приємно (від зворушення, припливу ніжності і т. ін.). Вони [привітання] такі щирі й хороші, що мене аж коло серця залоскотало, коли вичитав їх (Коцюб., III, 1956, 128); Зану́ди́ло ко́ло се́рця у кого, кому — у когось з’явилося неприємне відчуття, кому-небудь стало нудно. Минуло півроку; Занудило коло серця, Закололо в боку (Шевч., І, 1963, 23); Засмокта́ло під се́рцем; Засмокта́ло бі́ля (ко́ло) се́рця див. засмо́ктувати; Здави́ло (здуши́ло) ко́ло се́рця у кого, кого — комусь схотілося плакати. Тодозі чогось стало жалко Єремії. В неї одразу здавило коло серця і в душі похололо (Н.-Лев., VII, 1966, 132); Мов (немо́в, на́че і т. ін.) ноже́м вколо́ти в се́рце — дуже вразити когось (дошкульним словом, учинком і т. ін.). Нимидорине ймення наче ножем укололо Миколу в саме серце, і гаряча сльоза скотилась з його очей (Н.-Лев., II, 1956, 212); Мов (немо́в, на́че і т. ін.) п’я́вки́ за се́рце ссуть — у когось погане самопочуття (перев. після спиртного). Ух! як погано було вранці.. За серце — мов п’явки ссуть (Мирний, V, 1955, 333); Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто серпо́м різну́в (різону́в) по се́рцю; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто встроми́в (вгороди́в) ніж (ножа́) в се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто шпигон́ув ноже́м у се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто го́лку встроми́в у се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто всади́в ку́лю в се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто кольну́в у се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто батого́м по се́рцю стьоба́є (стьобну́в, стьобне́ і т. ін.) — комусь стало особливо прикро, нестерпно (від чиїхсь слів, чийогось учинку і т. ін.). — Не жилець він.. — Мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так ті Грицькові слова (Мирний, І, 1954, 304); — Пропала земля! — Як пропала? — Кажуть: суд одсудив… — Немов хто гострий ніж вгородив у серце старій Мотрі (Мирний, І, 1949, 241); Пищимуху так прямцем і поставило, наче його хто шпигонув гострим ножем у серце (Мирний, IV, 1955, 366); — А що ж ми завтра будемо їсти! Чим хату натопимо? .. — Вона аж стріпнулася, мов хто колючу голку встромив у її серце (Мирний, IV, 1955, 288); В Єреміїному серці спахнув гнів на своїх ворогів. Єремія схопився з місця й завештавсь по наметі, неначе йому хто всадив кулю в самісіньке серце (Н.-Лев., VII, 1966, 213); — Такі і в твоєї попаді руки? — Мов хто кольнув його в серце! (Мирний, III, 1954, 159); Наставля́ти (наста́вити) ніж на се́рце див. наставля́ти 1; На́че (мов, як і т. ін .) ноже́м полосну́ти по се́рцю див. полосну́ти; Ніж [го́стрий] у се́рце; Ноже́м [го́стрим] у се́рці див. ніж 1; Переста́ло би́тися се́рце чиє, у кого: а) хтось помер. Перестало битися чуле серце Віщого Бояна [М. Лисенка], що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї! (Мирний, V, 1955, 316); б) хтось дуже злякався. Мов вритий, став опришок… серце перестало битися… «Що се?.. Хто се?..» (Хотк., II, 1966, 246); Пече́ (гори́ть) ко́ло се́рця (під се́рцем) у кого, кому — хтось відчуває пекучий біль у грудях. У голові в Уляни зовсім помутилося.. Під серцем у неї горить, пече (Мирний, І, 1954, 311); — Чогось мені коло серця пече, як огнем, — каже Ганна (Вовчок, І, 1955, 82); По́ки б’є́ться се́рце [в гру́дях] — до кінця життя; Покла́вши ру́ку на се́рце див. рука́; Пригорта́ти (пригорну́ти) до се́рця (рідко к се́рцю) див. пригорта́ти; Пригорта́тися (пригорну́тися) до се́рця див. пригорта́тися; Притиска́ти (прити́снути) до се́рця кого — міцно обіймати, тулити до грудей. Я хтів схопити отак в обійми якусь людину, що йшла назустріч з суворим обличчям, і притиснути до серця: брате!.. (Коцюб., II, 1955, 187); Се́рце (за се́рце) на́че (мов, немо́в) руко́ю (обце́ньками, у жме́ні, у леща́тах і т. ін.) зда́вить (здави́в, здави́ло) див. зда́влювати; Се́рце ма́ло (тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (ви́скочило) [з груде́й]; Се́рце ла́дне [було́] ви́скочити [з груде́й]; Се́рце виска́кує (вирива́ється) [з груде́й] — те саме, що Як (ле́две) не ви́скочить се́рце (див. виска́кувати). [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась!.. Серце моє трохи не вискочить з грудей (Н.-Лев., IX, 1967, 241); Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду.., її серце ладне було вискочити з грудей (Ю. Янов., II, 1958, 189); Повеселілий вийшов [старий] з палацу, щоб скоріше добратися до рідної оселі, бо серце виривалося з грудей: так хотілося побачити сина (Стельмах, І, 1962, 409); Се́рце підпли́гує (підплигну́ло) див. підпли́гувати; Се́рце стиска́ється (сти́скується, сти́снулося, сти́слося) див. стиска́тися; Серця́ б’ю́ться (би́лися) в унісо́н чиї, у кого — існує повне взаєморозуміння між ким-небудь; хтось діє, відчуває, мислить так, як інший, інші. Два народні генії [А. Олдрідж і Т. Шевченко], що розмовляли різними мовами, чудесно розуміли один одного й без перекладача, бо серця їхні билися в унісон (Слово про Кобзаря, 1961, 134); Громові вибухи фугасок по той бік річки раз у раз свідчили, що й на літаках б’ються чиїсь напружені серця в унісон серцям наземних військ (Гончар, III, 1959, 415); Смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (під се́рцем, за се́рце) див. смокта́ти; У стук се́рце сту́кає (сту́кало) — дуже б’ється (билося) серце. Очі заплющила [Варка] — болем їй голова боліла, у стук серце стукало (Вовчок, І, 1955, 172); Як (ле́две) не ви́скочить се́рце див. виска́кувати.
2. Цей орган людини як символ зосередження почуттів, настроїв, переживань і т. ін. Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз — не так на себе самого, як на Діденка (Головко, II, 1957, 525); Козаков не раз переконувався, що Павчине серце справді володіє дивною властивістю — вгадувати на відстані біду чи щастя полку (Гончар, III, 1959, 436); // Здатність почувати й розуміти інших; чуйність, сердечність. — Вами свідчуся, люди добрі, що отсей Мошко.. показав мені в моїй біді більше серця, більше приятельства, ніж моя власна кров (Фр., IV, 1950, 407); — Пани.., а душі людської, серця в них немає! Їм, коли простий чоловік, то все одно, що тварюка… (Мирний, І, 1949, 319); Чим віддячить він їй? Чи вистачить в нього серця для неї, чи полишить матері на старість лише холод самотності? (Гончар, Бригантина, 1973, 102); // Цей орган людини як символ любовних почуттів, любовної прив’язаності. Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як бог нам дає (Шевч., I, 1963, 5); Дратують мене оті «парочки», заздрісно стає, хоч і чую, що це негарно, що недобре нарікати на свою долю, яка тільки на деякий час розлучила нас. Та що ж поробиш, коли розум з серцем не завжди живе у згоді (Коцюб., III, 1956, 134); Серце в неї, вже здібне до любові, вперше завмирало (Ю. Янов., II, 1958, 70); // перен. Внутрішній психічний світ людини, її настрої, переживання, почуття. Поговорив [парубок] з дівчиною — вже й каже, що полюбив, а частісінько не зна, яке у дівчини серце, яка душа (Кв.-Осн., II, 1956, 306); [Лікар:] Живе панночка на дозвіллі, читає, мріями усякими займається і серця нікому розказати (Л. Укр., II, 1951, 49); Ти не був на нашій Україні, Хліба-солі з нами не ділив, Але знай, що серцем ми єдині, Що навік не розбратать братів (Рильський, III, 1961, 82); // з означ. Сукупність якостей, рис, властивих певній особі; вдача людини. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Барв., Опов.., 1902, 273); Нема чоловікові щастя, в кого жінка буде гординя; нема й жінці добра, коли в чоловіка невгамовне гордеє серце (П. Куліш, Вибр., 1969, 268); — Коли б ти знала його високі думки, благородне серце, його ідейність, чистоту душевну… ти б була зачарована ним… (Коцюб., І, 1955, 333); // з означ. Людина як носій тих чи інших рис, якостей. Старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим світлом… (Мирний, І, 1949, 200); Триста юних сердець вийшли за місто, щоб утворити живий ланцюг, аби набої, снаряди і продукти безперебійно надходили в окопи бійцям (Знання… 10, 1967, 4).
◊ Болі́ти се́рцем див. болі́ти 2; Брати́ по се́рцю й кро́ві — люди, народи, зв’язані спільністю походження, спільністю інтересів і т. ін. Братів по серцю і по крові Вітали кличі тут гучні, Як уїздив Богдан-Зіновій Сюди на білому коні (Рильський, III, 1961, 98); Бра́ти (узя́ти) [бли́зько] до се́рця див. бра́ти, узя́ти; Бра́ти (узя́ти) в се́рце що — дуже перейматися чимсь, надавати чому-небудь великого значення. Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою, Та з року до року все вище росла, Бо Партії правду у серце взяла (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 13); Бра́ти (узя́ти) за се́рце див. бра́ти, узя́ти; [Бу́ти] се́рцем з ким — чим, де — завжди пам’ятати про кого-, що-небудь, уболівати за кимсь, чимсь. О дальні дні!.. Я бачу вас, я серцем з вами, Ми там ідем такі ясні… (Сос., І, 1957, 472); Крім вищого начальства, маршруту полку ніхто не знав, але всі чомусь думали, що йдуть на Прагу. Може, тому, що серцем кожен був там, з повсталими чеськими патріотами (Гончар, III, 1959, 441); В глибині́ се́рця див. глибина́; Вели́кого се́рця хто; Вели́ке се́рце у кого — хтось дуже добрий, чулий, здатний гаряче й глибоко перейматися чим-небудь. Він навіть і не підозрівав, що і в їхньому середовищі, де руки в мозолях, де хліб добувається так гірко, йому можуть зустрітися люди великого серця, твердого сумління (Гончар, II, 1959, 288); — А Зара? — спитала [Тамара] несміливо. — Зара?! — очі Божени засиніли теплими вогниками. Вона довго підбирала слова. — У неї велике серце… (Хижняк, Тамара, 1959, 208); Весели́ти (розвесели́ти) се́рце чиє, кому — розважати, заспокоювати кого-небудь. [Василь:] Вірна дружина буде біля його ходити, своїм тихим словом тугу його розганяти, ясними очима серце веселити… (Мирний, V, 1955, 112); — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря. — Дуже вже мені було важко… (Вовчок, І, 1955, 210); Ве́село на се́рці кому, у кого — хтось веселий, у доброму настрої. Він ще більше молився, і на серці так йому було весело (Кв.-Осн., II, 1956, 66); Вийма́ти (ви́йняти) се́рце див. вийма́ти; Вилива́ти (ви́лити) се́рце див. вилива́ти; Ви́рвати з се́рця див. вирива́ти 1; Відбира́ти (відібра́ти) се́рце [й ду́шу] — позбавляти кого-небудь спокою, душевної рівноваги. — Усе бачу перед собою його одного, навіть уві сні уявляється мені його смуглявий вид, привиджуються його чорні очі, неначе він одібрав у мене памороки, одібрав серце й душу (Н.-Лев., VII, 1966, 126); Відво́дити (відвести́) ту́гу від се́рця див. відво́дити; Віддава́ти (відда́ти) се́рце див. віддава́ти; Відігріва́ти (відігрі́ти) змію́ бі́ля (ко́ло) [сво́го] се́рця див. відігріва́ти; Відігріва́ти (відігрі́ти) сер́це чиє — заспокоювати, утішати кого-небудь ласкою, любов’ю. — Ви мене привітали, як рідні: моє серце, мою душу одігріли… (Мирний, І, 1949, 276); Відкра́яти від (од) се́рця — віддати щось особливо дороге. Мені не дали стипендії, і перші два роки я перебивався уроками, а батько мій навіть продав десятину землі. Відкраяв од серця (Довж., І, 1958, 13); Відкрива́ти (відкри́ти) се́рце див. відкрива́ти; Відли́гнути на се́рці див. відли́гнути; Відлягло́ (одлягло́) від (од) се́рця (на се́рці); Відійшло́ (відійде́ і т. ін.) від (од) се́рця у кого, кому — комусь полегшало, хтось заспокоївся, перестав тривожитися, хвилюватися. Одлягло від серця [Олексієві] вже аж тоді, як виїхали [новобранці] по той бік річки на Малярський шпиль (П. Куліш, Вибр., 1969, 297); Василь посміхнувся. Йому вже відлягло від серця (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 15); У Серафими Іванівни відлягло на серці (Мокр., Острів.., 1961, 83); Задивиться [Олександра] на парубочу красу, і відійде трохи від серця (Коцюб., І, 1955, 64); Від (од) щи́рого се́рця див. щи́рий; Відпочива́є (одпочива́є, відпочи́не, одпочи́не і т. ін.) се́рце чиє — хтось заспокоюється, перестає тривожитися, хвилюватися. І умитеє сльозами Серце одпочине І полине із чужини На свою країну (Шевч., II, 1953, 62); Відпочива́ти се́рцем — те саме, що Спочива́ти се́рцем (див. спочива́ти). Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Мирний, І, 1954, 324); Від чи́стого се́рця див. чи́стий; Ві́рне се́рце у кого — хтось щиро відданий комусь. Всі, у кого серце вірне Сонцю нашої весни, Сійте зерно, гей! добірне (Рильський, І, 1960, 323); Віщу́є (віщува́ло) се́рце чиє — хтось відчуває (відчув) наближення чого-небудь (перев. неприємного). Серце щось недобре віщує, страх — не страх: якесь темне почуття холодить серце… (Мирний, І, 1949, 288); Чогось їй було сумно, чогось було журно. Наче віщувало серце якесь лихо несподіване (Коцюб., І, 1955, 108); Вклада́ти (вкла́сти) се́рце в кого — що — те саме, що Вклада́ти (вкла́сти) ду́шу (див. вклада́ти 1). — Який батько, яка мати вкладе стільки серця у якогось свого Ягідку, скільки вкладе в тебе Вітчизна! (Гончар, III, 1959, 346); Ворухну́тися в се́рці — з’явитися (про почуття). [Юда:] Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього — я її стлумив (Л. Укр., III, 1952, 135); Впива́тися (впи́тися, вп’ясти́ся) п’я́вкою (як п’я́вка) в се́рце чиє — міцно заволодівати чиїми-небудь почуттями. — Це не любов моя, це лихо моє! Це якийсь ворог, і ворог лютий, причепився до моєї душі, вп’явся п’явкою в моє серце (Н.-Лев., VII, 1966, 126); Вража́ти (вра́зи́ти) [в са́ме] се́рце див. вража́ти 1; В са́ме (самі́сіньке) се́рце; До са́мого се́рця — дуже сильно, надзвичайно, глибоко (вражати, хвилювати і т. ін.). Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Мирний, III, 1954, 310); Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву, стільки гордості й глибокої любові до великого історичного діла, що натовп, вражений в саме серце, застиг (Довж., І, 1958, 205); Всім се́рцем: а) щиро, гаряче (любити, вірити і т. ін.). — Улюбив Олену усім тілом і душею, і серцем, і усім животом, і бачу сам, що коли її не достану, то або утоплюсь, або удавлюсь (Кв.-Осн., II, 1956, 191); Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами!.. (Сос., II, 1958, 313); б) цілком, повністю; всім єством (розуміти кого-небудь, співчувати комусь). Він співчував їм всім серцем і сам радо пішов би в дружину, коли б не його немолоді вже літа (Довж., І, 1958, 291); Знала [Марта], всім дівочим серцем розуміла, що добре хлопцеві з нею (Стельмах, II, 1962, 355); Вціля́ти (вці́лити) в [са́ме] се́рце див. вціля́ти; Га́рно на се́рці кому, у кого — хтось відчуває приємність, має добрий настрій. Вустимкові стає так гарно на серці (Багмут, Опов., 1959, 15); Гаря́че се́рце: а) (у кого, чиє) у когось дуже запальна, войовнича вдача. Молода душа, гаряче серце, викохані на живих дідових переказах про Січ, про бої, про чвари, прохали такого ж палкого живого слова (Мирний, І, 1949, 231); Він сподівався, що ті улюблені згадки, ті улюблені картини битв вгамують гаряче серце, затуплять пишний Тодозин вид (Н.-Лев., VII, 1966, 107); б) (чиє, у кого) у когось дуже чутлива вдача. Бачив він [Т. Шевченко],.. як його рідні брати та сестри конали на панщині, в неволі… Великим жалем та болем проймалося його гаряче серце (Мирний, V, 1955, 312); в) (хто) чутлива, чуйна людина. — Щоби ви знали, що і серед пропащих сотворінь існують великі душі.., зустрічаються гарячі серця, готові віддати увесь свій огонь за щастя ближнього (Хотк., І, 1966, 51); Гаси́ти се́рце чиє — охолоджувати почуття кохання. — Він сам гасить моє серце… А як мені хочеться любити! (Н.-Лев., VI, 1966, 388); Гі́рко на се́рці кому, у кого — комусь дуже прикро, досадно. Метрі зробилося так тяжко на душі, так гірко на серці, що вона аж не всиділа на гребені: встала.. та так і залилася сльозами (Мирний, І, 1949, 409); Гніти́ти се́рце чиє — викликати тяжкий настрій, болісне відчуття. Стала нудьга виглядати його очима, журба невимовна гнітити його душу і серце… (Мирний, І, 1949, 133); Го́лос се́рця — безпосередній вияв почуттів. Хтось давно ще сказав, що спів — то мова душі, то голос серця (Мирний, V, 1955, 416); Дава́ти (да́ти) се́рцю во́лю — не стримувати своїх почуттів, виявляти свої почуття. Дай серцю волю — заведе в неволю (Укр.. присл.., 1963, 622); Він.. дав серцю волю, став батькувати, лаятись… (Мирний, І, 1949, 255); Да́ма се́рця див. да́ма; Дійма́ти (дійня́ти) до се́рця кого — дуже дошкуляти кому-небудь чимсь. Коли тебе завжди хтось підслухає та висліджує, а потім ще й набреше на тебе, то вже хоч який ти спокійний та смирний, а се тебе до серця дійме (Л. Укр., VIII, 1965, 193); Добира́ти (добра́ти, підбира́ти, підібра́ти) ключ (ключа́, клю́чика і т. ін.) до се́рця чийого, кого — знаходити підхід до кого-небудь; входити в довір’я до когось. Від уміння майстра.. знайти найвагоміше слово, дібрати ключ до серця людей залежить значною мірою успіх роботи (Веч. Київ, 2.ХІ 1974, 2); Добира́тися (добра́тися) до се́рця див. добира́тися 1; До́бре се́рце див. до́брий; До́брий се́рцем хто — хтось чуйний, доброзичливий, щирий. — Дітей вона добре гляділа й жалувала. Видко, що вона серцем добра (Н.-Лев., VI, 1966, 326); До глибини́ се́рця див. глибина́; Доклада́ти (докла́сти) се́рця до чого — ставитися до чогось особливо сумлінно, працювати, робити що-небудь щиро, віддано. За останню п’ятирічку врожайність зерновах по його бригаді подвоїлася.., вдвоє щедріше родить кукурудза.. До всього цього доклав рук, серця і безсонних ночей Василь Петрович (Рад. Укр., 12.ХІІ 1973, 2); Доко́ри се́рця — відчуття власної вини. Не тільки надгороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь і ледве стримую докори свого серця (Л. Укр., І, 1951, 241); Дохо́дити (дійти́) до се́рця див. дохо́дити; Душе́ю і се́рцем: а) самовіддано, щиро; б) уживається в епістолярному жанрі для виявлення поваги до адресата в кінці листа. Душею і серцем до Вас прихильний П. Рудченко (Мирний, V, 1955, 380); Є се́рце у кого — хтось чуйний, добрий. [Груїчева:] Ідіть, коли у вас є серце, він умирає (Л. Укр., II, 1951, 81); Жа́лість бере́ за се́рце див. жа́лість; Жаль [живи́й] бере́ (взяв, пройма́є, пройня́в) за се́рце див. жаль 1; Жаль ухопи́в за се́рце див. ухопи́ти; Жи́ти (залиша́тися, залиши́тися) в се́рці чиєму — зберігатися в чиїйсь пам’яті, не забуватися. — Його образ, оповитий красою вірності, залишиться назавжди в наших серцях. На честь більшовика-гвардійця — салют! (Гончар, III, 1959, 125); «Цю ж пісню співав Тимофій таким самим грудним сильним голосом, виглядаючи мене увечері. Відходив, дружино моя, по зеленій землі… Тільки й живеш у серці моєму» (Стельмах, II, 1962, 333); Завдава́ти (завда́ти) жа́лю́ се́рцю — те саме, що Завдава́ти (завда́ти) жа́лю́ (див. жаль 1). Не вернеться сподіване, Не вернеться… А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати (Шевч., II, 1963, 53); За велі́нням се́рця — те саме, що За по́кликом се́рця (див. по́клик). Він з гордістю говорить, що став пропагандистом 30 років тому за велінням серця (Веч. Київ, 23.VI 1971, 2); Завмира́ти (завме́рти) се́рцем див. завмира́ти; Завойо́вувати (завоюва́ти, здобува́ти, здобу́ти) се́рце чиє, кого — домагатися чиєїсь прихильності, любові. — І криноліни, і пуфи.., і емансипація! Все має тілько одну мету — здобувати серця мужчин (Фр., II, 1950, 302); Заволоді́ти се́рцем чиїм — цілком полонити кого-небудь. Труд спориться, коли співа душа. Хай буде це чи повість, чи поема. Заволодіти серцем поспіша Твоя, ніким не виспівана, тема (Дмит., В обіймах.., 1958, 11); Заворуши́лося се́рце у кого, чиє — хтось відчув пробудження якогось почуття, потяг до кого-небудь. — Душа моя стривожена. Серце одразу заворушилось. Не можу одвести очей од його грізного, трохи навіть страшного виду (Н.-Лев., VII, 1966, 36); Заворуши́лося у се́рці що — з’явилося, виникло (перев. про почуття). Пахощі з липи, теплий холод.. розбудили у його голові якісь незнайомі йому ще думки, щось заворушилося у його серці (Мирний, І, 1954, 281); Заганя́ти [го́стрі] спи́чки у се́рце — дошкуляти комусь чим-небудь. Спершу мені так добре було [у дядька і дядини].. Як же обжилася трохи, то зараз і почали [родичі] гострі спички у серце заганяти (Мирний, І, 1954, 91); Загляда́ти (загля́нути) в се́рце див. загляда́ти; Загра́ло се́рце у кого, чиє — хтось відчув радість, піднесення, задоволення і т. ін. Заграло серце у вівчарів, заблеяли [забекали] вівці, учувши пашу… (Коцюб., II, 1955, 314); Ломницький йшов, похиливши голову. Але він згадав, що зараз побачиться з Марусею, і його серце заграло (Н.-Лев., VI, 1966, 10); Закипа́є (закипі́ло) се́рце [кро́в’ю] див. закипа́ти; Замути́ти се́рце див. замути́ти; Запада́ти (запа́сти) в се́рце див. запада́ти; Запали́лося се́рце у кого, чиє — когось охопило сильне почуття. Єремія не зводив очей з пишного личка гарної козачки.. Запалилось серце одразу, наче якимись чарами (Н.-Лев., VII, 1966, 100); Запа́лювати (запали́ти) се́рце див. запа́лювати; Запекло́ся се́рце див. запіка́тися; За по́кликом се́рця див. по́клик; Засну́ло се́рце чиє — хтось утратив гостроту почуттів, свіжість сприйняття. Ходи собі [на могилу], мій голубе, Поки не заснуло твоє серце, та виспівуй, Щоб люде не чули (Шевч., І, 1963, 54); Заче́рстві́ло (заче́рстві́є і т. ін.) се́рце; Заче́рстві́ле се́рце у кого, чиє — хтось став (стане) байдужим, бездушним. — Хочу, щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце (Стельмах, І, 1962, 587); Ціле життя не знають вони ні ласки, ні доброго слова; зачерствіє в них серце, і вже ніхто, навіть їх діти, не почує від них доброго, щирого слова! (Коцюб., І, 1955, 439); Зачерствілі наші серця, мов рілля через довгу посуху, та за теє не нас ти клени (Л. Укр., І, 1951, 291); Зачіпа́ти (зачепи́ти) [за] се́рце; Зачіпа́ти (зачепи́ти) стру́ни се́рця див. зачіпа́ти; Зашкребло́ (заскребло́) на се́рці див. зашкребти́; Збагну́ти се́рцем див. збагну́ти; Зберіга́ти (зберегти́) в се́рці див. зберіга́ти; З важки́м се́рцем див. важки́й; Звеселя́ти (звесели́ти) се́рце див. звеселя́ти; З відкри́тим (розкри́тим) се́рцем — щиро, без упереджень, відверто (ставитися до кого-небудь, робити щось і т. ін.). [Таня:] А! То ти ще глузувати! І я ще.. йшла до нього миритись. З любов’ю, з відкритим серцем! (Коч., II, 1956, 35); — Допоможіть Василю Васильовичу підняти людей. Переконайте їх, що ми йдемо до них з відкритим серцем, і вони стануть поряд з нами (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 16); — Ну! — вигукнув бадьоро Брюллов… — Розквітайте, Тарасе, для свого народу, зустрічайте нове життя з розкритим серцем (Сміл., Крила, 1954, 118); З (від, од) [усьо́го] се́рця — дуже, сильно; проникливо, щиро. Як добре, що існує Нароч, Як добре, що Дніпро дзвенить, Як слова милого «товариш» З усього серця не любить? (Рильський, III, 1961, 273); Співаючи пісню, од серця голосить [дідусь] і до плачу доводить (П. Куліш, Вибр., 1969, 55); Зв’яли́ти се́рце кому, чиє — завдати душевного болю, спричинитися до страждань. Ті жалі гіркії — вони мені серце зв’ялили! Даремні для нього всі ліки (Л. Укр., І, 1951, 75); Згніти́вши се́рце див. згні́чувати; З до́брого се́рця — по-доброму, не маючи на увазі нічого злого. — Я з доброго серця питаю, — чи то правда, що родичі хочуть паннунцю продати баронові? (Фр., III, 1950, 158); З завмира́нням се́рця див. завмира́ння; З легки́м се́рцем див. легки́й; Знахо́дити (знайти́, пробива́ти, проби́ти, проклада́ти, прокла́сти) доро́гу (шлях) до се́рця чийого — виклика́ти чию-небудь симпатію до себе, домагатися прихильного ставлення, любові і т. ін. Панна Зоня хутко знайшла дорогу до Юзиного серця (Л. Укр., III, 1952, 647); Мені хочеться так підібрати акторів [у фільмі «Мічурін»], дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до вашого [глядача] серця через приклеєні бороди та вуса і найскладніший шлях перевтілювання (Довж., III, 1960, 221); З нелегки́м се́рцем див. нелегки́й; Золоте́ се́рце див. золоти́й; З чи́стим се́рцем див. чи́стий; З щи́рим се́рцем; Щи́рим се́рцем див. щи́рий; З щи́рого се́рця див. щи́рий; Іти́ (йти) від се́рця — відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю (про слова, клятву і т. ін.). І хоч нічого особливого в Марисиній мові не було, — були то звичайнісінькі, майже сентиментальні слова втіхи, але, може тому, що йшли вони від серця і що вчула мати в них щире вболівання за свого сина, двоє людей цих — на подив іншим — одразу, видно, порозумілися (Гончар, Бригантина, 1973, 100); Ї́сти собі́ се́рце; Карта́тися се́рцем — мучитися, каратися. — Я сама на себе гніваюсь… — Ото вже й не варт, — вихопилась Соломія. — Нащо собі серце їсти. Воно ще молоде… (Кучер, Трудна любов, 1960, 335); Він у темниці, в кайдани закутий, Тяжко картаючись серцем, сидить (Л. Укр., І, 1951, 337); Ка́менем лягти́ на се́рце див. ка́мінь; Ка́менем упа́сти на се́рце — те саме, що Ка́менем лягти́ на се́рце (див. ка́мінь). Він і тепер не плакав, не ридав, На очах в його сльози не блищали, — Вони на серце каменем упали (Л. Укр., І, 1951, 31); Ка́мінь з (із) се́рця скоти́вся у кого, кому — комусь стало морально легше, спокійніше. Наша Оксана одужала, пише, що вже має добрий настрій.. То вже комусь один камінь з серця скотився (Л. Укр., V, 1956, 429); Ка́мінь ліг на се́рце; Камі́ння лягло́ на се́рце чиє — комусь стало морально тяжко. Впала .. Пашка на своє самітнє ліжко під дахом великого будинку. Оросилася подушка, каміння лягло на серце (Хотк., І, 1966, 126); Кам’яне́ (камі́нне) се́рце; Се́рце з ка́меню (з камі́ння) чиє, у кого — хтось дуже жорстокий, бездушний. Гей, царю тьми! Наш лютий во́роже!.. Боїшся ти, що грізні смутні гуки Пройняти можуть і кам’яне серце (Л. Укр., І, 1951, 125); Ширяєв скоса, з-під насуплених брів, поглянув на художника. Але чиє кам’яне серце не зворушать похвали і лестощі..? (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 98); Як захистити її [правду] там, де навколо камінь, кам’яниці і серця із каміння? (Стельмах, І, 1962, 384); Кипи́ть (кипі́ло) се́рце див. кипі́ти; Кі́шки скребу́ться в се́рці див. скребти́ся; Колупа́ти се́рце; Колупа́ти на се́рці див. колупа́ти; Колупну́ло за се́рце див. колупну́ти; Коти́ скребу́ть (скребли́) на се́рці див. скребти́; Коти́ шкребу́ть на се́рці див. кіт; Коха́ти (люби́ти) [ці́лим] се́рцем — дуже любити. — Ви певно самі помічаєте, панно Анельо.. Я вас кохаю.. щиро, без краю, цілим серцем кохаю… (Коцюб., II, 1955, 260); Землі своєї зелень та блакить Любив я серцем (Рильський, II, 1946, 146); Кра́ється (кра́ялося) се́рце див. кра́ятися; Кра́яти ноже́м по се́рцю — те саме, що Кра́яти се́рце (ду́шу) (див. кра́яти). Вітер почина грати на далекім воринні.. Дз-з-и-и.. Висотує жили і крає ножем по серцю (Коцюб., II, 1955, 321); Кра́яти се́рце див. кра́яти; Крива́вити се́рце див. крива́вити; Крива́виться се́рце див. крива́витися; Крик се́рця — вияв великого відчаю. — Остапе!.. — з розпукою волає душа. — Соломіє-є!..— доноситься до неї крик серця (Коцюб., І, 1955, 387); Кри́хітка се́рця — про рідну дитину. Біля боку лежить її втіха й надія, спочиває її крихітка серця, що вона з таким болем одірвала від свого й пустила на світ окремим життям (Мирний, IV, 1955, 293); Кров се́рця — найдорожче, що може віддати людина заради кого-, чого-небудь. Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров’ю свого серця, щоб ви лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Л. Укр., І, 1951, 191); Із воїнами йшов поет [Якуб Колас], незримий, Проти фашистських танків і гармат. Те, що писали ви в ті дні, — не рими, Не вірші, ні! Це більше у сто крат: Це серця кров, це благородна рана… Пишайтеся ж медаллю партизана! (Рильський, III, 1961, 116); Куса́ти за се́рце — дошкуляти, завдавати страждань (про образу і т. ін.). Гірка образа давила її за душу, кусала за серце (Мирний, IV, 1955,125); Ле́гко на се́рці див. ле́гко; Лежа́ти ка́менем на се́рці — гнітити, мучити морально. Першою найболючішою втратою для нього була смерть Юрія Брянського.. Каменем вона тепер лежала на серці… (Гончар, III, 1959, 131); Лежа́ти на се́рці див. лежа́ти; Луна́ти у се́рці див. луна́ти; Ма́ти бо́га в се́рці, заст.— бути совісним, жалісливим; Ма́ти ка́м’яне (ка́мінне) се́рце — бути жорстоким, бездушним. Никанор уже в снах і наяву бачить себе підпанком. І таки стане ним, бо камінне серце має чоловік — рідного батька за копійку продав би (Стельмах, Хліб.., 1959, 14); Ма́ти на се́рці що до кого — бути небайдужим до когось; Ма́ти се́рце з пе́рцем — бути запальним, уїдливим; бути схильним до насмішок. — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 265); Ми́лий се́рцю чиєму — особливо близький, приємний, рідний комусь. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (Коцюб., І, 1955, 335); Схрестилися, закам’яніли невсипущі руки, що за свого життя так жваво рвалися до роботи.. на славу милої його серцю України! (Мирний, V, 1955, 316); Млі́ти се́рцем за кого — турбуватися про кого-небудь, уболівати за когось. Вночі не спить [Катря], його доглядає, вдень серцем за його мліє, коли робота одірве від його на яку хвилину (Мирний, IV, 1955, 296); Молоді́ти (помолоді́ти) се́рцем див. молоді́ти, помолоді́ти; Му́ка (му́ки) се́рця — тяжкі страждання. — Нема краю моєму гніву! Нема сили знести муки серця! (Н.-Лев., VII, 1966, 144); Му́лити се́рце кому, чиє — непокоїти, бентежити кого-небудь. Ця думка мулила йому серце, йшла за ним усюди, як тінь (Коцюб., І, 1955, 89); Му́ляє (му́лило) [щось] на се́рці; Му́лько на се́рці кому, у кого — комусь неспокійно, бентежно. Дивно все якось посміхався [Гай], мружачись при цьому так, наче збирався чхнути. Видно було, що на серці йому щось муляє (Гончар, III, 1959, 37); На другий день мені було недобре. Щось мулило на серці (Коцюб., І, 1955, 259); Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (Коцюб., І, 1955, 134); Му́чити се́рце чиє — завдавати кому-небудь страждань. [Маруся (Припада до його..):] Що се я? що се я?.. Геть, геть від мене… Не муч мого серця (Мирний, V, 1955, 106); М’яке́ се́рце у кого; М’яки́й се́рцем хто — хтось добрий, доброзичливий, довірливий. Їм здавалося, що сором’язливість почуттів найкраще прикрити від чужого ока шкаралупиною насмішки чи й масним словом, щоб ніхто не подумав, що парубок має м’яке серце (Стельмах, І, 1962, 400); Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса.. завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини (Хотк., І, 1966, 80); Наверта́ти (наверну́ти) се́рце чиє до кого — сприяти зближенню кого-небудь, викликати почуття кохання у когось. — Може, один бог наверне її серце до мого Романа (Н.-Лев., VI, 1966, 400); На дні в се́рці; На дно се́рця; З (зо) дна се́рця див. дно; Надрива́ти (надірва́ти) се́рце див. надрива́ти; Надса́джувати (надсади́ти) се́рце див. надса́джувати; Наляга́ти (налягти́) на се́рце — охоплювати кого-небудь (про сум, тугу, тривогу і т. ін.). «Співаю я, співаю, та й досі не доспівалась до своєї долі… І весело мені, і чогось сум вже налягає на моє серце», — думала Соломія (Н.-Лев., VI, 1966, 344); Я спав у клуні. Тьма тривоги чомусь на серце налягла, і снив про огняні дороги, куди я вийшов із села (Сос., II, 1958, 401); На се́рце мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто ка́мінь наверну́в — комусь стало морально тяжко. — Сни такі недобрі верзлися, — хвалиться [Мотря] бабі. — На серце наче хто камінь навернув (Мирний, І, 1949, 291); На се́рці ва́жко [та тя́жко] (тя́жко) кому, у кого — у когось гнітючий настрій. На серці важко та тяжко, і річ не йде на лад (Мирний, V, 1955, 341); Шура, здригаючись, спала тривожним сном.. Навіть уві сні їй важко було на серці (Гончар, III, 1959, 191); На се́рці мло́їть див. мло́їти; На се́рці [на́че] ми́ші шкребу́ть (шкря́бають і т. ін.) див. ми́ша; На се́рці пога́но див. пога́но; На се́рці поле́гшає (поле́гшало) див. поле́гшати; Неве́село на се́рці у кого, кому — хтось невеселий, у поганому настрої. Невесело було на серці в Якима та Олени (Коцюб., І, 1955, 84); [Не] до се́рця; [Не] по се́рцю кому хто, що — хтось, щось (не) подобається, (не) відповідає чиїм-небудь смакам, інтересам. Почував себе [Дорош] збудженим і трохи схвильованим від того, що перед ним розкривається нове життя, що немає вже військової служби, якої він.. не любив і яка ніколи не була йому до серця (Тют., Вир, 1964, 109); — Вибирай сама, хто тобі по серцю, і скажи мені: чи прийдеться тебе на сторону віддати, чи у прийми кого узяти (Кв.-Осн., II, 1956, 314); Чому у Петербурзі і у Москві і досі дають на театрах хоть і дуже пристарілу «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника» і т. д.?.. Тому, що жива мова, живі типи завжди людям по серцю (Драг., І, 1970, 83); Нема́є (нема́) бо́га у се́рці у кого, заст. — хтось не має совісті, несправедливий, жорстокий. Може, вже й близька стала [Марина]? Пани заздрі на ласощі… Що кума — то дарма!.. Як у серці нема бога, то гріха не страшно… (Мирний, IV, 1955, 234); Не наверта́ється се́рце чиє до кого — не подобається хтось кому-небудь, немає у когось потягу до кого-небудь. Чув отаман пушкарський, що не навертається до нього жінчине серце, — і все йому остогидло (Хотк., II, 1966, 113); Ні́вечити се́рце чиє — завдавати кому-небудь страждань, мук. Це якась нечиста сила наважилася.. нівечити моє серце цілу ніченьку (Н.-Лев., VII, 1966, 108); Німі́є се́рце див. німі́ти; Носи́ти в (на) се́рці кого, що — завжди пам’ятати про когось, щось, особливо дороге, близьке. [Василь:] Треба тілько її [правду] мати в душі, носити в серці своєму (Мирний, V, 1955, 105); Те, що я створив собі культ моєї дружиноньки і ношу його в серці, може, видасться тобі нудним і нецікавим (Коцюб., III, 1956, 149); Обгорта́ти (обгорну́ти) се́рце ту́гою (су́мом і т. ін.) див. обгорта́ти; Обрива́ється (обірва́лося, обірве́ться) се́рце див. обрива́тися 1; Оволодіва́ти (оволоді́ти) свої́м се́рцем — те саме, що Оволодіва́ти (оволоді́ти) собо́ю (див. оволодіва́ти). Нагадують [карасі] Маронів став, біля якого він щойно стояв, притулившись плечима до верби, не можучи оволодіти своїм серцем (Стельмах, II, 1962, 74); Па́дати в се́рце див. па́дати; Палке́ се́рце див. палки́й; Палки́й се́рцем хто — хтось дуже пристрасний, має пристрасну вдачу. Він був чоловік поважний і ходив усе понурою, а серцем був палкий (Вовчок, І, 1955, 144); Пал се́рця див. пал 1; Па́м’ять се́рця див. па́м’ять; Пект́и до живо́го се́рця — дуже дошкуляти чимсь. [Юда:] І все такі слова вразливі, гострі, що краще б він уже налаяв просто, ніж так пекти аж до живого серця (Л. Укр., III, 1952, 139); Переболі́ти се́рцем див. переболі́ти; Переверта́ти (переверну́ти) се́рце — те саме, що Переверта́ти (переверну́ти) ду́шу (див. переверта́ти). Одповіда [Дмитрик] лиш «так» та «ні». Зате Як усміхнеться — серце переверне! (Рильський, II, 1960, 304); Передчува́ти се́рцем що — відчувати наближення чого-небудь. Голосом, сповненим смутку, Передчуваючи серцем загин неминучий, говорить [батько]: «Хлопче упертий, послухайся ради принаймні в одному: Не користуйся бичем і міцніш натягай оці віжки» (Зеров, Вибр., 1966, 315); Переїда́ти (переї́сти, роз’їда́ти, роз’ї́сти) се́рце з ким — мучитися з ким-небудь, зазнавати неприємностей від когось. — З усяким наймитом треба переїдати серце, але строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш. Хліб з тобою почне жувати і господаря очима жертиме (Стельмах, І, 1962, 48); — Роз’їм своє серце з тими новобранцями, бо не беруться науки (Март., Тв., 1954, 421); Перемага́ти (перемогти́) своє́ се́рце див. перемага́ти; Перемлі́ти се́рцем див. перемлі́ти; Пе́стити наді́ю в се́рці — те саме, що Плека́ти наді́ю (див. наді́я). Легка тому робота й сама найважча,.. хто пестить у серці надію, що немарно вона йде, що через ту роботу він засягне свого щастя (Мирний, І, 1949, 173); Печа́лити се́рце див. печа́лити; Пи́саний (про́йнятий) кро́в’ю се́рця — сповнений глибокої щирості, глибокого почуття. Окуляри чорні і рожеві, Вас мені носити не з руки. Знаю я: потрібні читачеві Кров’ю серця писані рядки (Дмит., В обіймах.., 1958, 66); Як спорожніла б наша музична спадщина, коли б не було в ній Шопена, його творчості, пройнятої кров’ю серця багатостраждального польського народу, коли б місце Шопена зайняла бездушна і беззмістовна музика модерністів (Мист., 5, 1963, 4); Пойня́ти (поня́ти) се́рце чиє — охопити когось, оволодіти кимсь (про почуття). Злість поняла його серце, йому було досадно (Коцюб., І, 1955, 91); Покопирса́тися у се́рці див. покопирса́тися; Покоря́ти (покори́ти) се́рце див. покоря́ти; Полони́ти се́рце див. полони́ти; Помоло́дшати се́рцем див. помоло́дшати; Порва́ти се́рце див. порва́ти 1; Порива́ння се́рця див. порива́ння 2; Порива́ти [аж] до живо́го се́рця див. порива́ти 3; Порива́ти за се́рце див. порива́ти 3; Порожне́ча в се́рці див. порожне́ча; Поро́жнє се́рце див. поро́жній; Посвітлі́шало на се́рці див. посвітлі́шати; Потаї́ти се́рце від (од) кого — приховати від кого-небудь свої почуття, настрої і т. ін. — Ми, Тодозю, знаємо усе про тебе, — почав Суфщинський. — Серця не потаїш од людей (Н.-Лев., VII, 1966, 155); Потура́ти се́рцю (се́рцеві) див. потура́ти; Похолоді́ло на се́рці див. похолоді́ти; Почува́ти (почу́ти) се́рцем — відчувати інтуїтивно що-небудь. Чого я плакала тоді, чого ридала? Тоді ж кругом так весело було… Ох, певне, лихо серцем почувала (Л. Укр., І, 1951, 32); На ранок Давид підвівся ледве розвиднілось і зразу ж зібрався йти. Не пускали. Ковалиха ніби щось почула матернім серцем, припадала до нього (Головко, II, 1957, 181); Пошматува́ти се́рце див. пошматува́ти; Приверну́ти [до се́бе] се́рце див. приверта́ти; Прийма́ти (прийня́ти) [бли́зько] до [свого́] се́рця див. прийма́ти; Прийма́ти (прийня́ти) в се́рце див. прийма́ти; Прикипі́ти сер́цем див. прикипа́ти; Прили́пнути се́рцем див. прилипа́ти; Прилягти́ до се́рця див. приляга́ти; Прилягти́ [ці́лим] се́рцем див. приляга́ти; Припада́ти (припа́сти) до се́рця кому — подобатися кому-небудь. [Лукія:] Певно, вона вже впала Хвилимонові в око!.. А що він їй до серця припав, то се вже видко…(Кроп., IV, 1960, 268); Лісту була знайома і припала до серця українська народна музика; про це свідчать дві фортепіанні п’єси — «Думки», для яких тематичним матеріалом послужили популярні народні пісні «Віють вітри» та «Ой, не ходи, Грицю» (Мист., 5, 1961, 38); Прироста́ти (прирости́) до се́рця див. прироста́ти; Прироста́ти (прирости́) се́рцем див. прироста́ти; Пристава́ти (приста́ти) до се́рця див. пристава́ти; Приста́в се́рцем див. пристава́ти; Приста́ло се́рце див. пристава́ти; Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) се́рце до се́бе див. притяга́ти; Прихиля́ти (прихили́ти) се́рце (серця́) див. прихиля́ти; Прихиля́тися (прихили́тися) се́рцем див. прихиля́тися; Прихо́дити (прийти́) до се́рця (по се́рцю) див. прихо́дити; Прихо́дитися (прийти́ся)до се́рця (по се́рцю) див. прихо́дитися; Пройма́ти (пройня́ти) се́рце; Пройм́ати (пройня́ти) до [са́мого] се́рця див. пройма́ти; Проне́сти в се́рці кого, що — не забути кого-, що-небудь, зберегти пам’ять про когось, щось у найскладніших обставинах. — Поживи в нас. Пригляньтесь гарненько одне до одного. — Чи ти сказивсь!.. Та як же я потім на світі житиму? Без віри, без поваги до себе? Через фронти в серці Людмилу, як мрію, проніс, а тепер біля самого, сказать би, порога — в першій-ліпшій спідниці заплутатись? (Головко, І, 1957, 458); Проника́ти (прони́кнути, прони́кти) в се́рце (до се́рця) див. проника́ти; Пропіка́ти (пропекти́) до се́рця — те саме, що Пройма́ти (пройня́ти) до [са́мого] се́рця (див. пройма́ти). — Це все було, не може бути й мови!.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав, І досить легкодумне розставання (Рильський, II, 1960, 126); Про́сти́й се́рцем хто — хтось відвертий, без хитрощів і лукавства. Не гнулася моя висока постать, і не тьмари́вся мій веселий погляд, я простий був і думкою і серцем (Л. Укр., І, 1951, 430); Прошива́ти (проши́ти) се́рце див. прошива́ти; Ра́дісно на се́рці кому, у кого; На се́рці ра́дість у кого — хтось радісний, відчуває особливе піднесення. Перед ним на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка.. На серці в його було так радісно, так повно щастя… (Коцюб., І, 1955, 54); Закрутилась в мене голова, а на серці така радість, така радість! (Н.-Лев., III, 1956, 273); Ра́нити се́рце чиє — завдавати комусь душевного болю, моральних страждань. Раїса чула в серці гостру й холодну крицю. Та криця різала її, ранила серце, доводила до розпуки (Коцюб., І, 1955, 325); Рва́ти се́рце див. рва́ти; Рі́зати (тну́ти) се́рце чиє, кому — те саме, що Кра́яти се́рце (див. кра́яти). Теє «возися з тобою» боляче різало Юзі серце, і вона думала: «Та я ж і не прошу, щоб зо мною возились…» (Л. Укр., III, 1952, 635); — Не говори так, Андрійку, не ріж мого серця (Март., Тв., 1954, 154); «Що це зо мною сталося? Що це зо мною діється? Тнуть моє серце оті очі, неначе стріли» (Н.-Лев., VII, 1966, 108); Різону́ти (різну́ти) по се́рцю — сильно вразити, завдати душевного болю. — Як подумаю, що виїжджати треба, так по серцю й різоне (Тют., Вир, 1964, 180); Розбива́ти (розби́ти) се́рце див. розбива́ти; Розвору́шувати (розворуши́ти, роз’я́трювати, роз’я́три́ти і т. ін.) ра́ну в се́рці див. ра́на; Роздира́ти се́рце див. роздира́ти; Розквіта́ти (розкві́тнути) се́рцем див. розквіта́ти; Розкрива́ється (розкри́лося, розкри́ється) се́рце див. розкрива́тися; Розкрива́ти (розкри́ти) се́рце див. розкрива́ти; Розпа́лювати (розпаля́ти, розпали́ти) се́рце див. розпа́лювати; Розпіка́ти (розпекти́) се́рце див. розпіка́ти; Розпуска́ти (розпусти́ти) се́рце див. розпуска́ти; Розрива́ти (розірва́ти) се́рце див. розрива́ти 1; Розтравля́ти (розтра́влювати, розтрави́ти) се́рце див. розтравля́ти; Се́рце [аж] сто́гне див. стогна́ти; Се́рце б’є́ться (би́лося): а) (чим) когось охоплює якесь почуття. Гіркою образою билося серце у Галі (Мирний, IV, 1955, 143); б) (для кого — чого) хтось живе заради когось, вірний кому-небудь. Хіба серце б’ється для неї? Хіба не все одно, коли. те й друге стане, як його на світі не стане? (Мирний, IV, 1955, 305); Се́рце боли́ть: а) див. болі́ти 1; б) (за ким — чим та з інфін., дієприсл.) хтось тривожиться за кого-, що-небудь, уболіває за когось, щось. — Ви, тату, краще не втручайтеся в се діло.. Як то не втручатися? Адже вона йому дочка! Може, й в нього серце болить за своєю дитиною… (Коцюб., І, 1955, 33); Ніхто не знав, як боліло серце юного комуніста за рідною Литвою, де залишились батьки, наречена і перші краплини його молодої крові (Стельмах, II, 1962, 190); Серце болить дивитись на нього, — певне, правду казали лікарі, що він мусить загинути (Л. Укр., V, 1956, 130); Боліло хліборобське серце, дивлячись на свої залиті водою токи (Мирний, III, 1954, 7); Се́рце ва́ром обкипа́є (обкипі́ло) чиє, у кого — комусь нестерпно від чиїхсь слів, учинків і т. ін. За твою усяку хибу, Кожен погляд, кожен рух Серце варом обкипає І стискає в грудях дух (Дн. Чайка, Тв., 1960, 266); Се́рце вогне́м узяло́ся (так і ві́зьметься) чиє, у кого — когось охоплює сильне почуття. Після крадіжки [коней] він аж плакав з жалю й зо злості. І досі як згадає, то так серце вогнем і візьметься (Гр., II, 1963, 247); Се́рце гори́ть у кого, чиє — те саме, що Се́рце пала́є (див. пала́ти). Горить у мене серце, коли я їх [легенди] пригадаю (Л. Укр., І, 1951, 433); Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю (Пісні та романси.., II, 1956, 197); Се́рце го́рнеться до кого — хтось відчуває потяг до кого-небудь. — Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться (Вовчок, I, 1955, 90); Се́рце заговори́ло чиє, у кого — у когось пробудилося почуття кохання. Ні одна людина не обіймала її на світі.. А тут — пригортають її так, пестять.. Не диво, що серце її заговорило (Мирний, І, 1954, 63); Се́рце захо́диться (зайшло́ся) див. захо́дитися 2; Се́рце захоло́нуло (захоло́ло) чиє, у кого — когось охопив страх, пройняла тривога. Хвиля перекочувалась через чорне плисковате днище, серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді, видувалося на воді лахміття (Ю. Янов., II, 1958, 192); Се́рце з во́ску у кого, чиє — хтось дуже легко піддається якомусь почуттю, потягові тощо. — У мене мабуть серце з воску — як побачу кого вродливого — так і заколотиться (Мирний, IV, 1955, 127); Се́рце з се́рцем розмовля́є (розмовля́ло і т. ін.) — хтось із кимсь легко розуміється (розумівся), відчуває (відчував) душевну близькість, щирість взаємин. Здається, ми з Улитою не розмовляли словами, а тільки серце розмовляло з серцем (Барв., Опов.., 1902, 218); Се́рце ка́же (каза́ло, ска́же, сказа́ло, підка́зує, підказа́ло і т. ін.) що кому — хтось інтуїтивно відчуває (відчував, відчув, відчує) що-небудь. Уста говорять «він навіки згинув!» А серце каже: «ні, він не покинув!» (Л. Укр., І, 1951, 213); Не гультіпака [Чіпка]..! — казало їй серце… (Мирний, І, 1949, 276); Стара заклякла, увірвавши думку, та мов прислухалася, що скаже серце (Коцюб., І, 1955, 94); Се́рце кам’яні́є (скам’яні́ло, скамені́ло) чиє у кого — хтось стає (став) байдужим, нечулим. Скаменіли їх обличчя під лихою годиною і тілько одно серце не запеклося, не скаменіло (Мирний, І, 1954, 49); Се́рце кро́в’ю облива́ється (облива́лося, обкипа́є, обкипі́ло і т. ін.) див. кров; Се́рцем молоді́ти див. молоді́ти; Се́рце мовчи́ть у кого, чиє — хтось залишається байдужим, не відчуває потягу до кого-небудь. Сумна [Маруся], бо серце ще мовчить, Не просить, мабуть, ще кохання (Коцюб., І, 1955, 425); Се́рце молоді́є див. молоді́ти; Се́рце мо́хом (цві́ллю і т. ін.) обросло́ (оброста́є, поросло́, пороста́є і т. ін.) у кого, чиє — хтось став байдужим, бездушним. [Дмитро:] Ви Ольгу не тримайте… Погляньте навколо, придивіться… Це страшно, коли серце обростає мохом (Зар., Антеї, 1962, 260); Коли б могли Вони збудить луну і розтроюдить рани В серцях людей, що мохом поросли.. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова… (Л. Укр., І, 1951, 165); Се́рцем перетлі́ти див. перетліва́ти; Се́рцем прийня́ти див. прийма́ти; Се́рцем раді́ти див. раді́ти; Се́рце мре (завмира́є, завмира́ло, завме́рло, замира́є, замира́ло, заме́рло); Се́рце млі́є (млі́ло, обімліва́є, обімлі́ло, омліва́є, омлі́ло і т. ін.) у кого, чиє — хтось хвилюється (від захоплення, тривоги, переляку і т. ін.). Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить, — що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Вовчок, І, 1955, 28); Завмирає серце від дотику чужого нутра (Ю. Янов., II, 1958, 27); Тодозя поглянула на те багаття, на той страшний знак помсти й смерті. В неї серце замирало (Н.-Лев., VII, 1966, 206); «Не неси мене висо́ко, сестро; серце мліє, моторошно, жаско…» (Л. Укр., І, 1951, 393); «Господи! Де ж се вона ділася!..» Ниє-омліває материне серце (Мирний, IV, 1955, 250); Се́рцем розумі́ти — відчувати, здогадуватися інтуїтивно. Дуже любила Марія читати газети, слухати бесіди комуністів. Бо серцем розуміла, що ці люди від душі бажають народу щастя (Колг. Укр., 4, 1958, 34); Се́рцем чу́ти див. чу́ти; Се́рце наболі́ло у кого, чиє — хтось дуже настраждався. Ах, той Йон!.. У неї серце так наболіло через нього, в неї голова така намучена від думок про нього… (Коцюб., І, 1955, 246); Се́рце надрива́ється див. надрива́тися; Се́рце (на се́рці) перегорі́ло див. перегоря́ти; Се́рце не ка́мінь див. ка́мінь; Се́рце [не] лежи́ть див. лежа́ти; Се́рце не прийма́є див. прийма́ти; Се́рце ни́є (пони́ло) див. ни́ти, понива́ти; Се́рце ну́диться (ну́дилося) у кого, чиє — хтось нудьгує (нудьгував). Уперше пізнала [Солоха], що їй тяжко: душа якось скніла, серце нудилося… (Мирний, I, 1954, 56); Се́рце обгорта́ється (обгорну́лося і т. ін.) ту́гою (су́мом, запе́клістю і т. ін.) див. обгорта́тися; Се́рце окипа́є (окипі́ло) кро́в’ю (смоло́ю і т. ін.) див. окипа́ти; Се́рце пала́є (запала́є, запала́ло) див. пала́ти, запала́ти; Се́рце палахти́ть див. палахті́ти; Се́рце переболі́ло див. переболі́ти; Се́рце переверта́ється (переверну́лося) див. переверта́тися; Се́рце перекипі́ло; У се́рці перекипа́є див. перекипа́ти; Се́рце пла́че (запла́че) у кого, чиє — хтось страждає (буде страждати), охоплений тугою. Бридня!.. а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить (Шевч., II, 1963, 39); Тьмяно в халупці.. Гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюб., II, 1955, 32); Се́рце поверну́лося див. поверта́тися 1; Се́рце поверта́ється (поверта́лося, поверну́лося і т. ін.) див. поверта́тися 1; Се́рце помліва́є див. помліва́ти; Се́рце порива́ється див. порива́тися 2; Се́рце приверта́ється (приверта́лося, приверне́ться) див. приверта́тися; Се́рце пригорта́ється (пригорта́лося, приго́рнеться) див. пригорта́тися; Се́рце пройма́ється (пройма́лося, пройня́лося і т. ін.) див. пройма́тися; Се́рце прокида́ється (проки́нулось, проки́неться) див. прокида́тися; Се́рце раді́є — кого-небудь охоплює почуття радості. Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє, неначе я чую Весну мою давню, весну золотую (Гл., Вибр., 1951, 239); Се́рце ра́дується див. ра́дуватися; Се́рце рве́ться [на шматки́] див. рва́тися; Се́рце рве́ться (розрива́ється) на́впі́л див. на́впі́л; Се́рце розі́б’є́ться (розби́лося) див. розбива́тися; Се́рце розпука́є див. розпука́ти; Се́рце розрива́ється (розірве́ться) [на шматки́ (куски́, на́дво́є)] див. розрива́тися 1; Се́рце се́рцю (се́рцеві) вість подає́; Се́рце се́рцю (се́рцеві) ста́ло вість подава́ти — виникає, зароджується почуття кохання між кимсь. Усе їй на нього хочеться дивитись, а йому на неї. Серце серцю стало вже вість подавати (Кв.-Осн., II, 1956, 324); Се́рце скипа́є (скипі́ло) див. скипа́ти; Се́рце скні́є див. скні́ти; Се́рце со́хне (схне) див. со́хнути; Се́рце спить (спа́ло) див. спа́ти; Се́рце співа́є (співа́ло) див. співа́ти; Се́рце сти́гне див. сти́гнути 2; Се́рце схо́дить кро́в’ю див. схо́дити; Се́рце [так і] покоти́лося (поко́титься) див. покоти́тися 1; Се́рце тлі́є див. тлі́ти; Се́рце тремти́ть (тремті́ло) див. тремті́ти; Се́рце трі́скає (трі́скало) див. трі́скати; Се́рце упа́ло див. упа́сти 1; Се́рце урива́ється (урива́лося, урва́лося) див. урива́тися 1; Се́рце учува́є (учу́ло) див. учува́ти; Се́рце чу́є (чу́ло) див. чу́ти; Сколихну́ти се́рце див. сколихну́ти; Скоря́ти (скори́ти) се́рце див. скоря́ти; Скріпи́вши се́рце див. скрі́плювати; Скріпи́ти се́рце див. скрі́плювати; Скру́ха се́рця див. скру́ха; Смути́ти се́рце див. смути́ти; Спочива́ти се́рцем див. спочива́ти; Сса́ти [за] се́рце див. сса́ти; Сум (жаль і т. ін.) се́рце обгорта́є (обгорну́в); Триво́га (ту́га) се́рце обгорта́є (обгорну́ла) див. обгорта́ти; Суши́ти (ви́сушити) се́рце чиє — завдавати кому-небудь страждань, мук. Е, гетьте, думки сумнії, не суши, журбо, ..серця!.. (Коцюб., І, 1955, 183); Велике покликання матері народити людину.. Як жорстоко скривдила війна радянську матір. Скільки синів і дочок занапастили вороги, скільки нездійсненних зачать висушило матернє серце! (Довж., І, 1958, 335); Так і прикипі́ти до се́рця див. прикипа́ти; Терза́ти се́рце див. терза́ти; Те́рпне се́рце чиє, у кого — хтось відчуває душевний біль. Полярна ніч і волохатий сполох Над безвістю засніжених долин. Як терпне серце! Скільки літ один Німує він у нетрях захололих (Зеров, Вибр., 1966, 40); Ті́шити се́рце кому, чиє — радувати когось. Самотній Бульба, як корабель у морі, мчить степом, де так недавно тішили йому серце його синочки, і небо, і безмежна просторінь (Довж., І, 1958, 266); Торка́ти се́рце чиє — зворушувати кого-небудь, викликати у когось замилування. Не торкала якось мого серця дика краса південної бурі… (Кодюб., І, 1955, 177); Точи́ти се́рце чиє — завдавати кому-небудь душевного болю, мучити когось. Чув [Семен], що йому чогось мулько на серці. Так щось часом точить серце, мов червак… (Коцюб., І, 1955, 117); Багато всякого лиха та горя довелося йому пережити на своєму віку; від самого малку слідкували вони за ним, ..точили його серце (Мирний, V, 1955, 309); Ту́га на се́рці у кого — хтось страждає, тужить. — Пропали Всі радощі, на серці вічна туга (Л. Укр., IV, 1954, 113); Уболіва́ти се́рцем див. уболіва́ти; Ужа́лити в [са́ме] се́рце див. ужа́лити; Узяло́ за се́рце кого — когось дуже вразило що-небудь; Узя́ти се́рце див. узя́ти; Уколупа́в (улупи́в) би се́рця [свого́] хто — хтось нічого не пожалів би для кого-небудь, готовий на все заради когось. Ох, боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш, Вибр., 1969, 180); — Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Мирний, І, 1949, 407); Улу́чити (попа́сти) в [са́ме] се́рце чиє, кого — те саме, що Вціля́ти (вці́лити) в [са́ме] се́рце див. вціля́ти. [Милевський:] От думав улучить у саме серце! Помилились, серденько, набій дарма пропав (Л. Укр., II, 1951, 29); Жарт попав у саме серце Дарини. Вона мало не зойкнула (Стельмах, І, 1962, 596); Умліва́ти (умлі́ти, вмліва́ти, вмлі́ти) се́рцем див. умліва́ти; Упада́ти се́рцем див. упада́ти 1; Ути́шити (вти́шити) се́рце чиє — послабити чий-небудь душевний біль. — Втихни, Катре, втихни..! — Втиши ж ти перш моє серце! — одмовила [Катря] ридаючи (Вовчок, І, 1955, 224); Утіша́ти (уті́шити) се́рце чиє — заспокоювати кого-небудь. Втішаю серце… Але прикрих дум Не сходить попіл (Зеров, Вибр., 1966, 52); Утри́мувати (утри́мати) се́рце див. утримувати 1; Ухопи́ти за се́рце див. ухопи́ти; Учува́ти (учу́ти) се́рцем див. учувати 1; Холо́дна жа́ба сиди́ть під се́рцем у кого — кого-небудь гнітить почуття страху, передчуття чогось поганого. — Навіть самі слова — прокурор, тюрма, слідчий — все життя викликали в усьому моєму єстві дріж і страх. А тепер у мене якась холодна жаба сидить під серцем… (Собко, Справа.., 1959, 47); Холо́дне се́рце див. холо́дний; Холо́не се́рце (в се́рці) див. холо́нути; Черстве́ се́рце див. черстви́й; Шкребе́ на се́рці див. шкребти́; Щи́ре се́рце див. щи́рий; Я́три́ти (роз’я́трювати, роз’ятря́ти, роз’я́три́ти, трою́дити і т. ін.) се́рце кому, чиє — посилювати чий-небудь душевний біль, завдавати комусь ще більших моральних страждань. Хтось виглядав через них [вікна] своє щастя, сподівався чогось, а потім і сльози капали на ці шибки. То нащо вони мають ятрити її серце? (Стельмах, І, 1962, 307); Золоті мрії! Не буду вас згадувати, боляче роз’ятряти й так наболілеє серце (Коцюб., І, 1955, 466); Що були колись ті урази, що троюдили серце старого, про те казали глибокі борозни на виду (Мирний, І, 1954, 166).
3. часто у сполуч. із займ. моє, а також із сл. козаче, дівчинонько і т. ін., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. Згадай, серце, як з тобою Вдвох, весінньою добою,.. Ми під явором сиділи (Манж., Тв., 1955, 47); — Аркадію, ти не зробиш цього! — прокидається владність у словах і постаті Лізи. — Коли не зроблю цього, моє серце, то завтра тебе до нитки обберуть, а післязавтра і до мене твої божі люди доберуться (Стельмах, І, 1962, 285); — Ну, спасибі ж тобі за все, серце-козаче, — сказав Палій нарешті (Морд., І, 1958, 157); Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? (Рудан., Тв., 1956, 48); «А ти, серце-голубонько, не журись Та до мене, молодчика, прихились…» (Гл., Вибр., 1951, 52).
4. перен. Гнів, роздратування. Соломія неначе проспала ввесь час своєї хвороби, як одну довгу ніч, і тільки тепер знов прокинулась вранці з давнім серцем, з давнім почуванням обіди [образи] (Н.-Лев., VI, 1966, 399); Він попокрутив носом днів зо два: а далі — що то вже сталось йому — слухаю: ляпа ціпом. А я уже — де те й серце ділось — радію-радію. «Оце ж — думаю — синок хазяйнувать буде» (Тесл., З книги життя, 1949, 19); Голос у Каленика Романовича був хоч і сердитий, але звучало в ньому більше батьківського бурчання, ніж серця (Сенч., Опов., 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 141.