Про УКРЛІТ.ORG

заходитися

ЗАХО́ДИТИСЯ1див. захо́джуватися.

ЗАХО́ДИТИСЯ2, джуся, дишся, недок., ЗАЙТИ́СЯ, йду́ся, йде́шся, док., розм.

1. від (з, зо, од) чого, рідко у чому і без додатка. Відчувати стиснення у грудях, важко дихати; задихатися, захлинатися. Катруся заходилася від плачу і кашляла на все поле (Стеф., І, 1949, 38); Я заходився зо сміху при таких оповіданнях (Фр., IV, 1950, 467); Чудесне відчування пройняло дівчинку, збудило кожну жилку, співала, аж заходилася (Горд., II, 1959, 75); Лише на ранок, коли сходить сонце, Оленка перестає плакати, ..а тільки ніч — дитина в плач, у крик і аж синіє, аж заходиться (Гончар, Тронка, 1963, 303); — Ти куди? Ти голосував проти? Ні?-і вдарив [Матюха] у пику, аж той зайшовся (Головко, II, 1957, 60); У коклюші якось зайшовся [син], — Не відкашлявшись, так і затих (Гірник, Сонце.., 1958, 180); Десь собачатко тут взялося Кудлате, миршаве, мале, Загавкало і аж зайшлося,— Таке було на вдачу зле… (Воскр., І всерйоз.., 1960, 70).

Се́рце захо́диться (зайшло́ся) — стискається (стислося) серце від чого-небудь. [Любов:] Голова болить, якось серце заходиться… Не виспалась, певне (Л. Укр., II, 1951, 48); [Оксана:] Якби ти чув, як ти говорив про віру в людину, що підіймає, окрилює… У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (Мик., І, 1957, 468).

2. Дуже сильно, захлинаючись, плакати, сміятися, кричати і т. ін. Поздоровкавсь [Петро] із празником, а тоді до Параски: — Чого розбалакалась?.. там, може, дитина зайшлась? (Барв., Опов.., 1902, 110); — Здоров, хлопче,— сказав старий байгородець, виглядаючи з хвіртки.. — Чого ти регочешся..? Кіхана ще більше зайшовся (Ю. Янов., І, 1958, 196); Впала сестра та як заголосить… На всю ниву зайшлася (Ковінька, Кутя… 1960, 4).

Захо́дитися (зайти́ся) га́вканням (га́вкотом) — починати гавкати, валувати, захлинаючись (про собак). Зірвалися спросоння собаки, зайшлися хрипким гавканням, кидаючись на когось за густим зеленим чагарником (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64); Захо́дитися (зайти́ся) ка́шлем — починати дуже кашляти. Щорс кашлем заходивсь різким І зупинився серед хати (Шер., Дорога.., 1957, 126); Захо́дитися (зайти́ся) кри́ком — починати кричати, галасувати. Генерал не зносив, коли хтось підвищував голос, тим паче — заходився криком (Смолич, V, 1959, 776); Аж там, десь скраю, зайшлася смертельним криком знесилена жінка і засвистів нагай (Хижняк, Тамара, 1959, 248); Захо́дитися (зайти́ся) пі́снею (спі́вом) — починати захоплено співати. Почавши співати жартома, згодом вона схитнула нетерпляче головою, повела плечима, ніби скинула з себе щось зайве, гордо свінула очима й без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (Вас., II, 1959, 83); І зайшовся, і залився буйним співом птах (Вирган, В розп. літа, 1959, 37); Захо́дитися (зайти́ся) пла́чем (рида́нням, сльоза́ми і т. ін.) — починати плакати, гірко ридати. Раптом заходиться [Любов] істеричним плачем і кидається в хату (Л. Укр., II, 1951, 55); Лукія припала Лаврінові до грудей. Вона не могла себе більше стримувати і зайшлася риданням (Донч., III, 1956, 113); Поцілувавши батька в замурзану руку, Ліда тут же зайшлася сльозами (Панч, В дорозі, 1959, 17); Захо́дитися (зайти́ся) смі́хом (ре́готом) — починати голосно, дзвінко сміятися, реготати. Я.. розповідав пригоди з нашого мисливського життя. Ася уважно слухала, іноді заходилася дзвінким сміхом (Досв., Вибр., 1959, 424); Задоволений своїм дотепом, він зайшовся тим демонським реготом, який заглушав сміх тисячі нормальних людських горлянок (Дмит., Розлука, 1957, 229).

3. чим і без додатка, перен. Починати видавати звуки високої частоти, напруги, великої сили, швидкості і т. ін. — Ввв…— заходяться німі велетні [дерева] вгорі, і вже тільки в ушах причувається, як серед шуму-бору квилять десь голі пташенята, що бурею викинуло з гнізда (Вас., І, 1959, 303); Зайшовсь кулемет з усієї снаги (Перв., II, 1958, 401).

4. Покриватися або наповнюватися чим-небудь. Він не відзивався. Його очі заходилися грубими слізьми, і він відвертався від неї (Коб., II, 1956, 83); * Образно. Небо все зайшлося світом, і зірочки трохи попригасали, а жито і всяка квітка край дороги сильніше запахли (Григ., Вибр., 1959, 218).

Зайти́ся рум’я́нцем — почервоніти від сорому, збентеження, задоволення і т. ін. — Що ж ти здавала?— Твір.. — І писала його, мабуть, азбукою Морзе? —весело зауважив брат. Тоня зайшлася рум’янцем: — Ти вгадав (Гончар, Тронка, 1963, 68).

5. з інфін., рідко. Починати що-небудь робити, не стримуючись. Мокрина надто близько до серця взяла невістчину біду. Гаряче зайшлася корить Гната, що не вміє захистить жінки (Горд., II, 1959, 252); — Улясю, дочко моя хороша! Що в тебе болить, голубко… — Не доказала і залилась дрібними, як горох, сльозами… Діти й собі зайшлися плакати (Кос., Новели, 1962, 24).

6. тільки док., на (про) що, безос. Виникати, починатися. А як зайдеться на війну-В найвищу [хочу] вдарити струну, Щоб найсильніш рука стискала Меч, викуваний із орала (Рильський, II, 1960, 47); З живим розвестися могла б, але з загиблим…— Ні, Іване,— сказала [Лукія] якось, коли зайшлося про це. — Мою долю на війні вбито. І більше вони до цього не повертались (Гончар, Тронка, 1963, 98).

ЗАХОДИ́ТИСЯ див. захо́джуватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 388 - 389.

Заходитися, джуся, дышся с. в. зайтыся, йдуся, дешся,, гл.

1) Заливаться, залиться плачем, смѣхомъ (преимущественно о дътяхъ). Мил. 33. Чи ти глуха? Аж заходиться дитина кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Требашвидче до господи: дитина зайшлась. Г. Барв. 361. То засмієсь, аж зайдеться. То знов заголосить. Федьк.

2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла? Рудч. Ск. І. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 113.

вгору