ОКИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКИПІ́ТИ, плю́, пи́ш, док. Те саме, що обкипа́ти. Що нагаєчка та дротяночка Із кілочка не спада, Гей, тонка біла моя сорочечка Щодня кров’ю окипа (Нар. лірика, 1956, 299).

◊ Се́рце (се́рденько) окипа́є (окипі́ло) кро́в’ю (смоло́ю і т. ін.) — те саме, що Се́рце обкипа́є (обкипі́ло) кро́в’ю (див. обкипа́ти). Окипає моє серденько та гарячою кров’ю (Чуб., V, 1874, 448); Вовгуру охоплює розпач сліпа, І серце смолою йому окипа (Стар., Поет. тв., 1958, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 662.

Окипати, паю, єш, сов. в. окипіти, плю́, пи́ш, гл. = Обкипати, обкипіти. У козака серце умліває, а в дівчини кров’ю окипає. Чуб. V. 154. Окипіло серце гарячою кров’ю. Грин. III. 329.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 47.