ПРОЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЙНЯ́ТИ, пройму́, про́ймеш, док., перех. і без додатка.
1. Робити в чомусь отвір, наскрізну рану (перев. гострим предметом, кулею і т. ін.). Черничка метнулася.. — хміль, дерезу, терен, павутиння як ножем пройняла і зникла (Вовчок, VI, 1956, 328); Раптом під князем Святославом упав кінь. Піші ромеї [греки].. пройняли списами коня, бо упав він сторч, і князь ледве встиг вихопити ноги з стремен… (Скл., Святослав, 1959, 606); Спритним ударом у праве плече Одіссей його ранив — Списа блискучого вістрям лопатку пройняв йому наскрізь (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 332); // перен. Проникати, проходити крізь що-небудь (про проміння світла). Сонце тепле та ясне, підплили хмарки вгору, пройняв їх гарячий його світ (Мирний, І, 1949, 361); Тут не пройме сонце лип густих (Шер., У день.., 1962, 37); * Образно. [Антей:] Чи ж вони могли знадвору чути, як серця в нас б’ються? Чи ж сяйво наших поглядів проймало камінні мури та загони щільні? (Л. Укр., III, 1952, 428); Електрика пройме глибінь старих закутин (Рильський, II, 1960,49); // перен. Поширюючись у просторі, проходячи крізь щось, насичувати, сповнювати собою (про запахи, звуки і т. ін.). Блукали вони з Алі серед.. сильного запаху моря, що проймав їх наскрізь (Коцюб., І, 1955, 393); Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами, проймають усе повітря… (Мирний, І, 1954, 360); Волохаті стовпи диму здіймалися над неозорим кам’яним громаддям. Дим в’їдався в очі, дряпав горло — все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (Жур., Вечір.., 1958, 286); // перен. Пильно дивитися на кого-, що-небудь, помічаючи, відзначаючи щось (про людину); пронизувати когось (про очі, погляд і т. ін.). Княгиня була немолода вже жінка,.. блідість, кілька глибоких зморщок на чолі, великі запалені очі, що проймали, здавалося, людину наскрізь, свідчили про її неспокій, тривогу, може, довгі, безсонні ночі (Скл., Святослав, 1959, 30); Глянув — і Денис одразу зрозумів, за що Гостроглядом його прозвано: такий у його погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього (Гр., II, 1963, 248); Лише подивився [Данило] на Івана, пройняв його оком наскрізь і погладив свого вуса, мовляв, знаю, знаю… (Чорн., Визвол. земля, 1950, 56); // перен. Виникати, з’являтися раптово у свідомості, заволодіваючи ким-, чим-небудь (про думки, здогади і т. ін.). На мить того [Кульницького] проймає неясний здогад, що він, не розбираючись у механіці керівництва й планування, переносить оцю механіку, як на кальку, і на людську душу, і тому нерідко терпить поразки (Стельмах, II, 1962, 320); Раптом наче блискавка проймає його розум: сіра свита, ціпок у руках, довга борода і чорні добрі очі. Святий Николай зібрався в люди, не інакше (Кол., Терен.., 1959, 8); У тебе тільки й думки: коли б швидше, коли б швидше! Така сама думка пройняла й Чіпку (Мирний, І, 1949, 289); Думки про те страшне й, може, неминуче зовсім опанували ним, пройняли всю його істоту, сповнили його тривогою й надією (Епік, Тв., 1958, 415).
2. тільки 3 ос., перен. Своєю дією, своїм впливом викликати у кого-небудь певні фізичні відчуття (звичайно про вітер, холод і т. ін.). Погода була прекрасна. Тепле літнє повітря проймало, здавалося, все тіло (Фр., V, 1951, 31); Йому здавалося, що Орськ десь зовсім близько, але в згуслому потоку поземки не блимав жодний вогник, а мороз міцніше й міцніше проймав тіло (Тулуб, В степу.., 1964, 204); // безос. Ціле літо проймало якоюсь дивною студінню, немовби обкладав його хтось якоюсь мокрою, заболоченою шматою (Март., Тв., 1954, 239); Свіжий, вогкий вітерець потяг з річки. Сергія аж морозом пройняло (Коцюба, Перед грозою, 1958, 20); // Раптово ударяючи, миттю проходити по тілу (про електричний струм). Жінка стрепенулася, немов її пройняв електричний струм (Ле, Клен. лист, 1960, 10); // перев. док. Пронизуючи, охолоджуючи тіло людини, викликати хворобливу реакцію. Не повезло мені трохи: десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт (Коцюб., III, 1956, 431); // Охоплювати (про біль). Біль нестерпний усю мене проймає. Впала і вже нічого не пам’ятаю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 134).
3. перен. Впливати на когось, справляючи певне враження, глибоко зворушуючи. Ніхто не міг розібрати жодного слова тієї пісні, але її мелодія проймала, кожного (Трубл., Мандр., 1938, 10); [Любов:] Саню, серденько, заграй нам що-небудь, кажуть, музика зміняла і каміння в живі істоти, принаймні хоч на хвилинку, — чи не пройме вона й Сергія Петровича (Л. Укр., II, 1951, 25); — Тепер я бачу: Кулика словом не проймеш (Жур., Дорога.., 1948, 215); До сліз пройняли батька-матір перші борозни сина (Колг. Укр., 4, 1956, 22); * Образно. Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Л. Укр., І, 1951, 75); — Хіба метал проймеш словом? (Мирний, І, 1954, 352); // Опановувати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, настрій, фізичний стан людини). Солоха аж упріла, ганяючись за собакою.., досада й зло стали її проймати (Мирний, І, 1954, 68); В куті під брамою Воно [дитя] клубком Стулилось, з стужі го [його] Проймає сон (Фр., XIII, 1954, 99); Ніколи ще не проймав її такий пекучий сором. Так ганебно розгубитися при першому ж випробуванні! (Шовк., Людина.., 1962, 169); Вона чула образу і гіркий посміх.. Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Мирний, III, 1954, 310); Дивне і незвичне, змішане почуття пройняло одразу її: якийсь радісний подив і гордість за робочі руки, що спорудили оцю велич, але разом і тихий смуток та відчуття великої кривди (Головко, II, 1957, 504); // чим, рідко. Викликати, пробуджувати яке-небудь почуття. Все було занедбане, давно не чищене і брудне та проймало непереможною відразою (Фр., V, 1951, 69); // перев. недок., рідко. Виявлятися в чомусь (про почуття). Головним почуттям моїм до нього були жалощі, якісь тонкі, пекучі, що проймали кожен момент моїх відносин до нього (Л. Укр., III, 1952, 687); Кулик.. вперше відчув незрозумілу йому силу людської гідності, яка проймала кожен порух цієї жінки (Жур., Дорога.., 1948, 29).
Дрож (тре́пет) пройма́є (пройма́в, пройня́в і т. ін.); Дріж (тря́сця) пройма́є (пройма́ла, пройняла́ і т. ін.); Тремті́ння пройма́є (пройма́ло, пройняло́); Дрижаки́ пройма́ють (пройма́ли, пройняли́ і т. ін.) кого, що — про охоплення людського тіла або його частин судорожним тремтінням (від холоду, переляку, хвилювання і т. ін.). — Що з тобою, Маринко? — В голосі Феді стільки тривоги й турботи, що всю її проймає несподіваний дрож (Ткач, Жди.., 1959, 56); Сидіти без руху важко. Руки клякли, дрижаки проймали все тіло. А вогонь розводити не можна (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 338); Ахметове обличчя пройняло ледве помітне тремтіння (Досв., Гюлле, 1961, 94); [Ведмідь:] А що це лазить по медку. Мене аж трясця пройняла! (Олесь, Вибр., 1958, 495); Дро́жем (дро́жжю) пройма́є (пройма́ло, пройняло́ і т. ін.) що кого, що — що-небудь викликає у когось судорожне тремтіння тіла. Мокре від роси листя било його по лиці, і кожний такий удар проймав його дрожжю (Фр., IV, 1950, 420); — Добрий день, сину, — нарешті простягає [Бараболя] руку. І це слово «сину» дрожем проймає тіло (Стельмах, II, 1962, 288); Жаль пройма́є (пройма́в, пройня́в і т. ін.) кого, що — кому-небудь стає дуже важко; когось охоплює туга, сум, скорбота. Жаль душу проймає, що сьогодні ти нас покидаєш (Мирний, V, 1955, 368); — Дивився на наше злиденне село.. І такий жаль мене пройняв, мамо! Вперше, як став дорослим, заплакав (Головко, II, 1957, 509); Жа́ле́м пройма́є (пройма́ло, пройняло́ і т. ін.) що кого — що-небудь викликає у когось жалість, співчуття. Судді похнюпились. Плач гіркий Прісьчин пройняв їх жалем (Мирний, III, 1954, 62); Жах пройма́є (пройма́в, пройня́в і т. ін.) кого — хтось дуже переляканий, охоплений страхом. Глобу проймав жах, гнався за ним табуном мовчазних, упевнених вовків (Гончар, Новели, 1954, 72); Жа́хом пройма́є (пройма́ло, пройняло́ і т. ін.) що кого, що — що-небудь викликає у когось страх. Думка про можливість зустрічі з Ковалем пройняла Марту справжнім жахом (Собко, Срібний корабель, 1961, 143); Ка́шель пройма́є (пройма́в, пройня́в і т. ін.) кого — хтось починає кашляти. Уже Івась залився удушливим кашлем; а Карпо знай верга жменями сміття, знай віє його по хаті. Аж самого пройняв кашель (Мирний, І, 1954, 270); Моро́з (хо́лод) пройма́є (пройня́в) — про неприємне відчуття холоду від несподіваного, сильного переляку, прикрого спогаду і т. ін. — Що тобі розказувати? Се історія цілого мого життя, цілої моєї нещасної молодості, а споминати її тепер — бррр! аж мороз проймає! (Фр., І, 1955, 344); Гамак уже їде вниз, усе вниз… холод проймає душу, на лобі піт виступає… (Мирний, І, 1949, 289); Моро́зом (хо́лодом) пройма́є (пройма́в, пройня́в і т. ін.) що кого, що — що-небудь викликає у когось неприємне відчуття холоду. Сеспель не опустив перед ним очей… Він побачив у Савченковому погляді таке, що морозом пройняло все його тіло, — байдужість (Збан., Сеспель, 1961, 442); Непомітно розгладжувалася рання зморшка на Дашиному чолі, зникала порожнеча в душі, яка таким холодом проймала її в останні тижні (Жур., Даша, 1961, 42); Піт пройма́є див. піт; Пройма́ти (пройня́ти) се́рце (ду́шу); Пройма́ти (пройня́ти) до [са́мого] се́рця ([са́мої] душі́): а) глибоко вражати; зворушувати, розчулювати. Огненне слово його [Т. Шевченка] наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того (Мирний, V, 1955, 312); Сосна шуміла, шуміла. І здавалося хлопцеві, що то ридає його рідна мати, і плач цей проймав йому серце, застилав якоюсь сірою наміткою очі (Воскр., Весна.., 1939, 60); Не пісня — сама її заробітчанська молодість, саме її перше кохання билось живим співом, гарячими хвилями горнулося в груди, проймало, краяло душу. Незчулася, як сльози бризнули їй з очей (Гончар, II, 1959, 175); Мені пані уже як напише лист до мого сина, дак уже теє слово проречисте пройме й душу й серце (Барв., Опов.., 1902, 490); б) викликати сильне, але неприємне відчуття, почуття. Болить душа моя, болить… Пекучий біль її проймає… (Олесь, Вибр., 1958, 75); — Чи вже ж таки не можеш уволити мою волю? Я ж тебе ще раз прохаю — не ходи! — мовила молодиця, не відповідаючи на питання, котре наче гострим ножем пройняло її серце (Л. Янов., І, 1959, 91); Хай би серце вразила стріла, Аніж покора серце пройняла (Бажан, І, 1946, 298); Якщо мене зима пройме до серця, мою весну таємну переможе, мої дивниці-квіти поморозить, то я скажу: ні, я сього не ждала! Умри, душе, розбийсь, холодне серце, так жить не варт! (Л. Укр., І, 1951, 242); Сльо́зи пройма́ють (пройма́ли, пройня́ли і т. ін.) кого — хтось плаче від сильних переживань, почуттів. Гіркі сльози проймали мене (Мирний, IV, 1955, 341); Семен Іванович, хоч і того сльози пройняли, та усе-таки не такий смутний (Кв.-Осн., II, 1956, 345); Сльозо́ю пройма́є (пройма́ло, пройняло́ і т. ін.) хто, що кого — хто-, що-небудь викликав (викликало) у когось сльози. — Проповіді так говорить [батюшка], неначе Златоуст. Не то що бабів, а й черствий чоловічий рід сльозою доброти і каяття проймає (Стельмах, Хліб.., 1959, 508); Страх пройма́є (пройма́в, пройня́в і т. ін.) кого — хтось дуже переляканий, охоплений жахом. Ось він уже разів зо два упірнув, знесилившись. Тоді нас раптом проймає страх — людина тоне (Ю. Янов., II, 1958, 17); Темно зробилося, як під кобеняком, за два кроки поперед себе нічого не видно. Страх мене такий пройняв, що ногами з місця не зрушу (Тют., Вир, 1964, 17); Холо́дний (цига́нський) піт пройма́є (пройма́в, пройня́в і т. ін.) кого — стає холодно кому-небудь, лихоманить когось (звичайно від страху). Часом аж холодний піт проймає, але.. довгий час ніхто нічого не помічав (Л. Укр., III, 1952, 704); Їй.. холодно від шипучого посвисту санчат. — Зосю, циганський піт не проймає тебе? — гукають подруги (Стельмах, І, 1962, 52); Нігде правди діти, як почув, яка є панщина у пеклі на тих, хто то повісті, то усякі ледащі книжки пише, так мене аж циганський піт пройняв (Кв.-Осн., II, 1956, 252).
4. перев. недок., перен. Сповнювати собою що-небудь, становити основну особливість чогось. Риси нової свідомості проймають радянську народну творчість (Рильський, III, 1956, 152); Ідеї народності, любові до свого народу проймали діяльність всіх кращих, прогресивних українських письменників і журналістів (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 20); Твори Маяковського є прикладом гострої агітаційної спрямованості; вона проймає і вірші, надруковані в українській радянській періодичній пресі (Іст. укр. літ., II, 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 191.