Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
-
а
-
б
-
в
-
г
-
д
-
е
-
є
-
ж
-
з
-
і
-
ї
-
й
-
к
-
л
-
м
-
н
-
о
-
п
-
р
-
с
-
т
-
у
-
ф
-
х
-
ц
-
ч
-
ш
-
щ
-
ю
-
я
- очамрілий
- очамріння
- очамріти
- очанка
- очапатися
- очарований
- очаровувати
- очаровуватися
- очарування
- очарувати
- очаруватися
- очата
- очевидець
- очевидиця
- очевидний
- очевидність
- очевидно
- очевидячки
- оченьки
- оченьпати
- оченята
- очепити
- очепіритися
- очепурений
- очепурити
- очепуритися
- очервивіти
- очеревина
- очеревинний
- очеремха
- очерет
- очеретина
- очеретинка
- очеретиння
- очеретище
- очеретуватий
- очеретяний
- очеретянка
- очерствити
- очерствіти
- очерствляти
- очерт
- очерти
- очесати
- очисний
- очисник
- очистити
- очиститися
- очистка
- очиська
- очитаний
- очитаність
- очиці
- очища
- очищання
- очищати
- очищатися
- очищений
- очищення
- очищувальний
- очищування
- очищувати
- очищувач
- очі
- очікувальний
- очікувально
- очікуваний
- очікування
- очікувати
- очікуватися
- очіпкуватий
- очіпляти
- очіпок
- очіпочок
- очіс
- очісування
- очісувати
- очкастий
- очко
- очковий
- очкування
- очкувати
- очкур
- очкурець
- очкурня
- очмана
- очманілий
- очманілість
- очманіло
- очманіння
- очманіти
- очмарілий
- очмаріння
- очмаріти
- очний
- очник
- очниця
- очно
- очолений
- очолити
- очоловічення
- очоловічитися
- очолюваний
- очолювати
- очолюватися
- очорнений
- очорнення
- очорнити
- очорнитися
- очорнювати
- очорняти
- очорнятися
- очортіти
- очувати
- очуватися
- очужілий
- очуманіти
- очуматися
- очумілий
- очуміти
- очунювання
- очунювати
- очуняти
- очунятися
- очутити
- очутитися
- очутіти
- очухатися
- очухрати