СКРЕБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся; мин. ч. скрі́бся, скребла́ся, ло́ся; недок. Дряпаючи по чому-небудь або зачіплюючи щось, створювати шум. Ось щось луснуло, щось ворухнулося, щось десь заскребло. То миша скребеться чи пацюк? (Мирний, III, 1954, 161); В кишенях він завжди носив коробочки з різними жуками, і ті жуки дряпали, шелестіли, скреблися в коробочках (Донч., IV, 1957, 44).
◊ Кі́шки скребу́ться в се́рці у кого — те саме, шо Коти́ шкребу́ть на се́рці (див. кіт). Не вішати носа, коли в серці кішки скребуться, робити добру міну при зовсім не добрій грі, — на таке здатний не всякий (Шовк., Людина.., 1962, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 313.