ПРИТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТЯГТИ́ і ПРИТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. притя́г, ла́, ло́ і притягну́в, ну́ла, ло; док., перех. 1. Тягнучи, переміщувати кого-, що-небудь кудись, до когось, чогось. — Я не проти бога, — весело сказав мій батько, притягаючи до човна арканом напівзатонулу телицю (Довж., Зач. Десна, 1957, 486); — Ну, от тепер сідайте тут, — і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів, задуманий, на показаному місці (Хотк., І, 1966, 59); Купець притяг свого ішака в холодок до фанзи, сів навпочіпки, обтер рукавом спітнілий лоб (Досв., Гюлле, 1961, 163); // Наближати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. [Чирва:] Не повезе Дудар нашого хліба! Чуєте! (Притягає їх [Півня, Сироватку] до себе) (Мик., І, 1957, 89); Раптом дід простягнув довгу, костисту руку, вхопив нею Владка за голову і притягнув до себе (Фр., VI, 1951, 177); Олдрідж, несподівано для себе самого, притяг до грудей поета й розсміявся, сам не знаючи чому (Ільч., Серце.., 1939, 302); // безос. Хіба ж і не щастя після пісної дороги, після сухарів та цибулі, від яких йому вже до спини притягло живота, натьопатись, нарешті, смачної гарячої страви..! (Гончар, Таврія, 1952, 64); // Силою приводити кого-небудь кудись або змушувати підійти до кого-, чого-небудь. Настя притягла Соломію до стола. Соломія все опиналась та соромилась. Роман силою посадив її на ослоні, поруч з Настею (Н.-Лев., VI, 1966, 340); [Гайдай:] Я не знаю, чи притягнуть до мене моряки жовто-блакитних провокаторів. Я не знаю, чи повірить маса в нашу перемогу (Корн., І, 1955, 47); І наче що за поли його притягло до річки (Мирний, IV, 1955, 170); // тільки док., розм. Привести щось куди-небудь (перев. завелике, громіздке). — Діду! Боротися!.. Та скоро малому набридло борюкатися, і він притягнув молотка з обценьками і давай лагодити дивана (Кучер, Голод, 1961, 451); Кость потримав годинника й повернув водолазові. Після цього боцман притяг водолазний костюм, з’явилися помічники (Ю. Янов., II, 1954, 93); Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (Тулуб, В степу.., 1964, 19).
Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) за воло́сся (ву́ха) що — використовувати що-небудь невиправдано, випадково або без достатніх підстав. Мене люди зовсім не за самий вірш лають, а за те, що я мало ідейна, чи то пак — мало тенденційна, але мені здається, що коли я буду тенденцію за волосся притягати, то всім буде чутно, як її волос тріщатиме нещасний (Л. Укр., V, 1956, 76).
2. Наближати до себе що-небудь силою тяжіння. Атоми металу — крихітні магнітики. Вони притягають усе, що потрапляє до їх силового поля (Наука.., 2, 1966, 8); Сила, з якою Земля притягує тіло, називається вагою тіла (Курс фізики, І, 1957, 111); * У порівн. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало. Там воля, там ніщо не нагадає про його муки, про його неволю (Мирний, IV, 1955, 207); // розм. Викликати електричні розряди в атмосфері, дощ і т. ін. Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (Довж., Зач. Десна, 1957, 490); Французькі вчені вважають, що листя дерев виділяє ефіроносні частки, які під час грози електризуються і притягують атмосферні заряди (Знання.., 12, 1969, 27); Дорохтей, пирхаючи і обливаючись, напився прямо з бадді, похвалив стару криницю, згадавши, що вона ще здавна притягує до себе грози й дощові хмари (Стельмах, І, 1962, 319).
3. перен. Виклика́ти інтерес, привертати увагу до себе; зацікавлювати. Тепер я бачу, через що «Правда» притягає до себе все-таки чимало людей (Л. Укр., V, 1956, 94); Парикмахера знову притягає вітрина. Котелок з’їхав на шию, а він уперто роздивляється прилади електричні, як і щоденно (Коцюб., II, 1955, 411); Співучість шевченківського вірша дивовижна — недаром його творчість притягала й притягує багатьох композиторів (Рильський, III, 1956, 244); // Виклика́ти у кого-небудь бажання або потребу кудись приходити, десь бувати, щось робити і т. ін. Безтурботно задзвенів дівочий сміх, притягуючи потроху до вогнища заробітчан із сусідніх валок (Гончар, Таврія, 1952, 91); Чим більше він прикладався до своєї роботи, тим більше якась туга притягала його до неї і потужним жаром будила чимраз більше уподобання (Кобр., Вибр., 1954, 177); Було б мені не звертати з дороги і пройти повз неї. Але я ж кажу, що є така сила… Вона притягає мене сюди (Мик., Повісті.., 1956, 15); // Утримувати біля себе, не відпускати. Земля, звільнена від куркульсько-поміщицького гніту, міцно притягла Івана до себе (Ю. Янов., II, 1954, 119); // Виклика́ти почуття симпатії, приязні, любові. Він [І. Франко] був надзвичайно простий у поведінці з людьми; ця риса його вдачі дуже до його притягала (Сам., II, 1958, 395); В його синіх ясних очах світилась душа добра, а на білому гарному лиці була розлита така симпатичність, що проти волі притягувала до його душу кожного (Н.-Лев., II, 1956, 39); // Вабити до себе чим-небудь; приваблювати. Було для нього в цій пісні щось по-степовому дике, привільне, буйне, таке, що притягувало, приворожувало і в той же час чимось невловимим насторожувало (Гончар, Таврія.., 1957, 528); Море! Воно притягало, як казка; грало фантастичним гулом у схвильованій душі Альоші (Мик., Повісті.., 1956, 73); Я не пішов у поле з його спокоєм, і ліс не притяг мене своїми мріями про весну: мене тягло на базар (Коцюб., II, 1955, 361); // Манити, заманювати чимсь. Він же [ворог], уникаючи бою і поспішно відступаючи, ще більше притягував і дратував, як дратують мисливця свіжі звірині сліди (Гончар, III, 1959, 74).
◊ Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) се́рце до се́бе чиє — виклика́ти у кого-небудь до себе почуття любові, симпатії. З перших же зустрічей серце моє притягли до себе працьовиті й мужні люди цієї багатонаціональної країни [Югославії] (Рильський, Веч. розмови, 1964, 142); Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) думки́ чиї — змушувати кого-небудь весь час думати про когось, щось. Павло, як молодший, більше мовчав, слухав, Орина думки притягувала (Горд., Чужу ниву.., 1947, 161); Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) о́чі (по́гляд, зір, ува́гу) — викликати у кого-небудь бажання дивитися, звертати увагу на кого-, що-небудь. Ненароком зелене вікно притягає зір (Рибак, Зброя.., 1943, 168); Якась гостра цікавість притягала її увагу до тої людини, яка, їй здавалось, навіть диха сьогодні інакше, ніж завжди (Коцюб., II, 1955, 298); Ті шлейки, нові, блакитні, зі срібними клямрами, притягували до себе заздрісні погляди парубоцтва та приязні — дівоцтва (Коцюб., І, 1955, 233); Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (Горд., II, 1959, 197); Любов Прохорівна притягла на себе заздрі погляди (Ле, Міжгір’я, 1953, 71).
4. Тугіше стягувати, зав’язувати що-небудь (мотузком, поясом тощо). Спинив конячку, витяг того невірного півня з торби, прибравсь міцніше притягнути мотузок (Вовчок, VI, 1956, 294); Підперезавсь [маляр] знову і пояс притягнув лепсько, насунув шапку по самий ніс, та й рукавички достав (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Дмитро прибіг до печері [печери], де лежала Маруся. Не встигла вона навіть крикнути, він зав’язав їй руки, ноги, притяг тугіше і кинув на вереті (Хотк., II, 1966, 270); Наймити понакладали вози, притягли рублями й рушили додому (Н.-Лев., III. 1956, 125); Олеся ловила стрічки рукою й швидко то одкидала їх, то притягала, то обсмикувала (Н. Лев., III, 1956, 44); // Тугіше закручувати що-небудь (гайку і т. ін.); підтягувати. Денис зачиня, приклада замки, закручує; інший тугий, так аж крекче, притягаючи та крутячи (Кв.-Осн., II, 1956, 406).
◊ Притягло́ моро́зом (моро́зцем), безос. — трохи замерзло, підмерзло. Надворі притягло морозцем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 251).
5. до чого, перен. Залучати кого-небудь до чогось, спонукати брати участь у чомусь. Я ревно притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви можете на мене рахувати (Крим., Вибр., 1965, 565); — Треба Салаїв і всіх таких, як вони, ближче до роботи гарячої, комсомольської притягати (Собко, Нам спокій.., 1959, 102); — Коли таке каже старий, — гомоніли селяни, — то чужинець таки справді велика людина… — От кого б притягти до мусульманської віри, — казали багатії до старого Кемали (Досв., Гюлле, 1961, 55); // Використовувати кого-, що-небудь з певною метою. Сучасний пролетаріат стає на сторону соціалізму, який притягує науку до боротьби з релігійним туманом.. (Ленін, 12, 1970, 133); — Притягни для консультації декого з інженерів, з десятників і бригадирів і спробуй накреслити план [закінчення будування гідростанції] (Коцюба, Нові береги, 1959, 422); По праву керівника він ознайомився з стислим звітом Нерчина про хід підготовки дипломної роботи.. І те, що він притягнув стільки літератури, це можна тільки схвалити (Рибак, Час.., 1960, 429).
6. перев. у сполуч. із сл. до суду, до відповідальності і т. ін. Примушувати кого-небудь відповідати за свої вчинки. Коли прибули на заплаву геологи під керуванням П. і вирубали у плавнях посеред купиння якусь вербу чи кілок, правління колгоспу хотіло притягати їх до суду (Довж., III, 1960, 458); Він в якийсь незрозумілий спосіб викручувався і випливав наверх і замість того, щоб самому відповідати, притягав до відповідальності інших (Сенч., Опов., 1959, 15); [Xрапко:] А як вони [діти] проти мене зле замишляють?.. Хіба, ви думаєте, вас не притягнуть, — що знав, та мовчав? За це велика кара, я вам скажу (Мирний, V, 1955, 162); [Романюк:] Знаєш, Наталко, я тебе притягну до партійної відповідальності. Це був закритий актив, і про такі діла не говорять приватним особам (Корн., II, 1955, 209).
7. тільки док., розм., рідко. Те саме, що притягти́ся 3. — Треба визирати Данила. І не огледимось, як притягнуть (Вовчок, І, 1955, 64); Ковинський, притягши додому, переліз через тин в садок, пішов на тік (Свидн., Люборацькі, 1955, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 75.