МОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Набувати молодшого вигляду, почувати себе молодшим. Сонце любо гріє, Зорі краще сяють. Люди молодіють — Долю величають! (Укр.. думи.., 1955, 390); Запорозьку зброю Виніс батько із комори, Розгляда, радіє. Приміряє… ніби знову Старий молодіє! (Шевч., І, 1951, 280); Я щоденно в труді молодію І дивлюся радіючи в світ! (Криж., Під зорями.., 1950, 10).

Се́рцем (душею́) молоді́ти — почувати себе молодшим. Співав [О. Вересай], похилий, нездужалий, Співав — і серцем молодів (Рильський, III, 1961, 137); Дивлячись на своїх бійців і командирів, він наче молодів душею (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 223); Се́рце (душа́) молоді́є — стає радісно на серці, душі. Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє… (Фр., XIII, 1954, 85); Я хочу жить, щоб серце молоділо. Відчувши подих квітня запашного (Мур., Ідуть.., 1951, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 787.

Молоді́ти, ді́ю, єш, гл.

1) Молодѣть. Питається калинонька, явір молодіє. Шевч. 660.

2) Быть молодим или молодою въ дни свадебныхъ торжествъ, также отъ дня вѣнчанія и до дня свадебнаго обряда, такъ какъ послѣдній совершается часто черезъ значительный промежутокъ времени послѣ церковнаго вѣнчанія, причемъ обвѣнчанные живуть отдѣльно и все это время молодіють. Мил. 125. Саме тоді я молодів: уже нас повінчано, та весілля ще не було. — А довго ж ви молоділи? — Ні, тільки тиждень, а як хто, то й довше буває. Екатер. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 442.