Про УКРЛІТ.ORG

приймати

ПРИЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЙНЯ́ТИ, рідко ПРИНЯ́ТИ і діал. ПРИЙМИ́ТИ, прийму́, при́ймеш, док., перех.

1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось або звідкись кого-, що-небудь. Хапко зараз витяга карбованця. Охрім, приймаючи, вмент уласкавився (Вовчок, VI, 1956, 281); Мусив ловити [Алі] мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (Коцюб., 1, 1955, 390); Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Донч., VI, 1957, 12); // Ловити що-небудь кинуте; // Відбивати удар (м’яча). Юрко.. прийняв м’яча і сильно вдаривши, послав у небо чудову свічку (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 81); Прийняти м’яча на голову.

2. Погоджуватися взяти собі що-небудь запропоноване. Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на стіл край свого хліба, каже: — Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо (Кв.-Осн., II, 1956, 56); Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця, але одразу ж передумав: чи прийме сьогодні старчиха гроші від нього (Стельмах, І, 1962, 629); // Одержувати від кого-небудь щось у власність. Іванець там [у наметі] од князя царські дари приймає (П. Куліш, Вибр., 1969, 171); Так се вже не чиє, як моє діло, глядіти дуже пильно, щоб він [зять] був хазяїн добрий, щоб хоть би вже не розтратив.., що від нас прийме (Кв.-Осн.. II, 1956. 62).

Прийма́ти (прийня́ти) допомо́гу (по́міч) — користуватися чиєюсь допомогою. [Руфін:] Неслава й батькові прийняти поміч від сина-зрадника (Л. Укр., II, 1951. 460).

Прийма́ти (прийня́ти) в спа́док: а) одержувати які-небудь матеріальні цінності після смерті того, хто володів ними; б) переймати що-небудь від когось. Прийнявши в спадок кращі традиції революційних демократів 60-х років, народники 70-х років так само були непримиренними до всіх і всіляких залишків кріпосництва (Рад.. літ-во, 4, 1963, 101); Прийма́ти (прийня́ти) коро́ну (булаву́ і т. ін.) виконуючи певний обряд, одержуючи атрибути влади, ставати королем, гетьманом і т. ін. Так Роберт за снагу та одвагу Королем у Шотландії став, В Едінбургу, преславному місті, Привселюдно корону прийняв (Л. Укр., І, 1951, 360); Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі. Задзвонили дзвони. Кирдяга прийняв булаву (Довж., І, 1958, 234).

3. Погоджуватися з чим-небудь. [Голос покликача:] Руфін заздалегідь приймає вирок — і просить виконать його скоріше (Л. Укр., II, 1951, 534); — Рябов, пиши охоронну грамоту й наказ про прийняття розсадника на державне постачання.Ну, що ж, приймаю, Мічурін підвівся з стільця (Довж., І, 1958, 455); І признатись належить, Що таки в світі існують тіла, неподільні на частки І якнайменші на розмір. І далі, цю думку прийнявши, Треба додати, що вічні вони, і тверді, і суцільні (Зеров, Вибр., 1966, 142); Боротьба досягає найбільшого напруження під час страйку, в якому робітники перемагають, капіталісти змушені прийняти вимоги робітників (Укр. літ., 9, 1957, 125); // Миритися з чим-небудь. Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки — все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (Коцюб., І, 1955, 260); Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови (Л. Укр., III, 1952, 606); // Підтримувати що-небудь. — П’ю за працю на пожиток країні нашій, панове!.. — Приймаючи цей тост, обзивається третій, додам кілька слів (Коцюб., І, 1955, 171); // Затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях і т. ін. ; схвалювати. Приймаючи першу Програму на ІІ з’їзді в 1903 році, більшовицька партія кликала робітничий клас, усіх трудящих Росії на боротьбу за повалення царського самодержавства, а потім — буржуазного ладу і встановлення диктатури пролетаріату (Програма КПРС, 1961, 4); — Зажди, Устиме, ще не таке буде. Ось приймемо на Зборах Маніфеста, щоб у нас влада Радянська була (Цюпа, Назустріч.., 1958, 144); // Ставати послідовником, прибічником чого-небудь (вчення, віри і т. ін.). — Я в святого духа віру Щирим серденьком прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 125); // Присвоювати собі якусь назву або ім’я видатної людини (про об’єднання, установи, підприємства, заклади і т. ін.). Кожна партія, вступаючи до Комінтерну, повинна була прийняти назву Комуністичної партії (Ком. Укр., 3, 1969, 24).

Прийма́ти заві́т — брати на себе обов’язок наслідувати що-небудь, дотримуватися чогось. [Матушка гуменя (гнівно):] Так оце то ті тихі та смиренні. Оце то ті, що, надягаючи чернечу рясу, завіт приймали одсахнутись від усього мирського, тікати диявола і гріха його (Мирний, V, 1955, 81); Прийма́ти (прийня́ти) прися́гу (див. прися́га); Прийма́ти (прийня́ти) ра́ду — слухатися чиєїсь поради. О, ради тих печер святих Лікеєвих, Що в них бував ти хлопчиком, Прийми пораду, що тобі нашіптує Старий і вірний приятель (Зеров, Вибр., 1966, 384)

◊ Прийня́ти старості́в — погодитись віддати дочку заміж; погодитись вийти заміж. [Марися:] Чом батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його (К.-Карий, І, 1960, 344); Се́рце не прийма́є кого — хто-небудь відчуває відразу до когось, не може полюбити когось. — Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами… (Вовчок, VI, 1956, 280); — Мати скребе голову: женись тай женись! . дівчат мені рає… Та не приймає їх моє серце… (Мирний, І, 1949, 341).

4. Брати на свою відповідальність що-небудь для передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про спеціально призначену особу, працівника). На подвір’ї стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав матеріал (Коцюб., II, 1955, 35); Обліковець Марина приймає від дівчат, що все по двоє підходять з великими корзинами, яблука. Відмічає у зошиті (Головко, І, 1957, 490); Накажи комусь прийняти від мене три сотні добірних баранів (Тулуб, В степу.., 1964, 379); Тисячі телеграм прийняла за свого життя Зінаїда Павлівна (Дмит., Розлука, 1957, 107); // Брати що-небудь від когось на розгляд, для використання, застосування і т. ін. Я написав листа до «Київської Старини».. і прохав сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори [твори] (Мирний, V, 1955, 374); Звісно, цар.. папери його має прийняти (Стельмах, І, 1962, 384); // Закуповувати що-небудь. — Їздив же сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений віск (Стельмах, І, 1962, 490); // Перевіривши якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність. — Придивляйся, хазяїне! Будеш роботу приймати! Тепер усе наше село таким буде… (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 16).

Прийма́ти (прийня́ти) замо́влення: а) зобов’язуватися виконати на прохання якусь роботу. Він з’явився на місце роботи, але основного знаряддя праці — скринькивін не взяв. Отже, він був позбавлений змоги приймати замовлення і чистити чоботи (Смолич, IV, 1959, 188); б) оформляти замовлення.

◊ Прийма́ти (прийня́ти) вину́ на се́бе — те саме, що Бра́ти (взя́ти, перейма́ти, перейня́ти і т. ін.) вину́ на се́бе (див. вина́) — Шрам головою своєю одкупить полковий свій город.. Жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе (П. Куліш, Вибр., 1969, 192); Прийма́ти (прийня́ти) [вели́кий] гріх на се́бе (на ду́шу) — те саме, що Бра́ти (взя́ти) гріх на ду́шу (див. гріх).Буде того, що я тебе раз покрив, що перед богом гріх на себе приняв… (Мирний, III, 1954, 198); «Поклянись, каже, на цей образ і поцілуй його, що немає її в хаті». І що ж ви думаєте? Поклялась стара, прийняла великий гріх на душу (Хотк., І, 1966, 69); Прийма́ти (прийня́ти) естафе́ту див. естафе́та; Прийма́ти (прийня́ти) на свій раху́нок див. раху́нок; Прийма́ти пост, військ. — ставати на варту, заступати вартового. Під кущем біля кулемета чути приглушену розмовусаме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (Гончар, II, 1959, 265); Прийма́ти (прийня́ти) рі́шення — вирішувати. Артьомов вивчав людей, з якими стикався, зважував їхні висловлювання, і коли приймав рішення, то, насамперед, воно було в інтересах держави, партії, народу (Чорн., Визвол. земля, 1950, 160); — Прошу прийняти конкретне рішення по моїй пропозиції (Тют., Вир, 1964, 121).

5. Знайомлячись із станом справ якого-небудь господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на себе керівництво ним. Треба було приймать економію. — Як будемо приймати? — Оберім трьох. Нехай хазяйнують (Коцюб., II, 1955, 82); — Тоді хто ти такий і чого сюди прийшов? — Ферму приймати. Працювати тут буду (Тют., Вир, 1964, 111); — Приймеш команду розвідників, змінив своє рішення полковник (Коз., Гарячі руки, 1960, 139); Нещодавно [Гнат] прийняв бригаду, а порядок повернув як! (Горд., II, 1959, 261).

Прийма́ти (прийня́ти) кома́ндування — брати на себе обов’язки командира. Командування приймає підполковник Зайцев (Трип., Дорога.., 1944, 10); На випадок загибелі сержанта приймаю командування (Довж., І, 1958, 312); Прийма́ти (прийня́ти) спра́ви — вступаючи на якусь посаду, знайомитись із станом справ. Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (Гончар, III, 1959, 307).

6. Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін. процедуру. Почувся плескіт води: дівчина приймала душ (Ю. Янов., II, 1958, 159); Навіть узимку приймали малюки повітряні ванни (Веч. Київ, 3.IV 1968, 2); // Вживати всередину, ковтати (ліки). Я вигадав, що заслаб.. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота і зіпсував великодній сніданок (Коцюб., II, 1955, 364); Олечка не хотіла нічого приймати, дивилася з докором своїми синіми очима, пручалася. Утрьох тримали її, з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (Хижняк, Тамара, 1959, 189); Доктор Драгомирецький вирішив прийняти подвійну дозу вероналу, щоб таки переспати часинку (Смолич, Мир.., 1958, 61); // у сполуч. із сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь; їсти. Не один наймит гіркий, ..почувши Кармелеву пісню, ..на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї роботи й служби незгожий, не приймав хазяйської страви (Вовчок, І, 1955, 356); Не приймав коник його [хлопчика] трави (Мирний, І, 1954, 176); [Огнєв:] Забороняю усім командирам приймати до того часу їжу, поки бійці не поїли (Корн., II, 1955, 40); // Виконувати який-небудь обряд. Наум, тільки сам живий та теплий, ще здужав підвести її до святого причастя… Маруся прийняла тайни Христові, як янгол божий (Кв.-Осн., II, 1956, 85); Громадянку.., яка тривалий час хворіла, проповідники.. умовили прийняти обряд «водяного хрещення» (Наука.., 6, 1959, 50).

◊ Душа́ не прийма́є: а) хто-небудь не може або не хоче з’їсти, вжити щось. Їв би очима, та душа не приймає (Укр.. присл.., 1955, 226); [Солдат:] Як надивишся зранку, як знущаються з бідних людей, то повір, що не то що обіду, а навіть махорки не приймає душа… (Лев., Драми.., 1967, 46); б) те саме, що Се́рце не прийма́є (див. прийма́ти 3). Але моя душа сього не приймає, довіку не помириться з таким! (Л. Укр., III, 1952, 689); Прийма́ти (прийня́ти) шлюб — те саме, що Зако́н прийма́ти (прийня́ти) (див. закон). [Xимка:] Чи може я справді не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як ми перед ним у церкві на рушнику ставали, шлюб приймали… (Мирний, V, 1955, 240).

7. Терпіти, переживати що-небудь. — Запорожець ради нас усяку нужду з Січі приймає, білої сорочки зроду не бачить: як же нам не любити, братці, добрих молодців? (П. Куліш, Вибр., 1969, 140); Гірко мені приймати наругу від тих людей, що стільки раз я, було, з біди визволяю (Барв., Опов.., 1902, 154); Голод, холод, усяку біду і напасть він готовий прийняти для іншого (Вовчок, І, 1955, 346); Годі ж спільної розради, Що люд путами скула; Годі з нас тієї стради [страждання], Що країна прийняла! (Граб., І, 1959, 77); // Під дією чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось. Я спочатку написав тільки ті глави, які могли бути надруковані, та й ті прийняли чимало змін (Л. Укр., IV, 1954, 132); Максим поштиво закивав: він завжди кивав поштиво на цю кумову згадку, бо сам за революцію ще ніякого каліцтва не прийняв (Смолич, Мир., 1958, 41).

◊ Прийма́ти (прийня́ти) бій: а) вступати в бій, початий противником. Половина монголів уже вискочила з балки. Не приймаючи бою, вони щосили гнали коней, втікали (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 395); Тварини позривалися з місць. Самець став у грізну позу, готовий прийняти бій з ворогом (Гжицький, Опришки, 1962, 139); б) вступати в гарячу суперечку. [Ольга Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. [Лисенко:] Ні, не треба… Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Мокр., П’єси, 1959, 289); Прийма́ти (прийня́ти) ка́ру — відбувати покарання. — Злазьте-но, злазьте, не соромтесь, заохочував Галю батюшка, бушували отут разом, то треба разом і кару приймати (Вас., І, 1959, 122); Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний, похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару за свою чергову витівку (Гончар, IV, 1960, 79); Прийма́ти (прийня́ти) на се́бе: а) зазнавати на собі якусь дію, вияв чого-небудь неприємного, дошкульного. Як завжди в таких випадках, механік вигадав собі діло і зник, помчав у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймав на себе виконроб товариш Красуля (Гончар, Тронка, 1963, 260); Завили й загавкали спущені з цепу собаки. Їхню злобну навалу прийняв на себе парубок, який відступав останнім… (Донч., III, 1956, 51); б) страждати за чийсь біль, біду, горе, переймати на себе. Сам нахилявся над крихітним тільцем, що змагалося за життя, і мовчки приймав на себе той біль, той крик, той вибираючий душу доньчин плач (Гончар, Тронка, 1963, 303); Я дуже рада, що Ви поправляєтесь, а все-таки часто згадую ті легенди, де.. одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що се можливо тільки в казці! (Л. Укр., V, 1956, 73); в) те саме, що Прийма́ти (прийня́ти) на свій раху́нок (див. раху́нок). Моя байка Ні бійка, ні лайка: Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк на вус собі мотає (Бор., Тв., 1957, 129); Прийма́ти (прийня́ти) на се́бе вого́нь — зазнавати обстрілу. Коло річки Вужак, за безлюдним селом Оболонь, Канонада реве: ми приймаєм на себе вогонь (Мур., Осінні сурми, 1964, 110); Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 86); Прийма́ти (прийня́ти) смерть — вмирати. Коли Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег, Джмелик повеселів очима: — А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав. Другий би на твоєму місці горланив так, що й по хуторах чути було б (Тют., Вир, 1964, 123); — Я ладна прийняти смерть у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (Н.-Лев., IV, 1956, 233); Прийма́ти (прийня́ти) удар на се́бе: а) вступати в бій, початий противником. — Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (Головко, II, 1957, 507); Друга лінія оборони готова прийняти на себе удар (Сміл., Сад, 1952, 74); б) підпадати під чийсь гнів, обурення і т. ін., зазнавати якоїсь кари, перев. замість справжнього винуватця. [Богушова:] Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Таню (Собко, П’єси, 1958, 73).

8. Вислуховувати що-небудь. [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Л. Укр., II, 1951, 317); Жив [поет], писав; приймав хвали й образи; ..зате в житті ні разу Неправді не служив! (Рильський, І, 1960, 272); — Се веселі жарти, пане-сусідоньку, та все жарти; а ви мені яке розумне слово прокиньте.Вибачайте на розумнім — прийміть правдиве, сусідонько поважна! (Вовчок, І, 1955, 185); В глибокому ярку.. розвідників зустрів полковник Горпищенко, прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа Журби (Кучер, Голод, 1961, 135); // Уловлювати звуки, світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні прилади). У цих будинках приймачі з Москви приймають вісті (Забіла, У.. світ, 1960, 106); Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія.Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! Чим більше їх, тим вона чистіше приймає (Гончар, Тронка, 1963, 92).

9. Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (Коцюб., II, 1955, 282); — Доброго здоров’я, пане. З приїздом! — почулися з-під похилених голів поодинокі голоси.Ну, добре, добре. А що ж далі? — призро приймаючи те вітання, пита Колісник (Мирний, III, 1954, 308); Ми думали, що він [батько] прийме Чайченкове залицяння ласкаво, бо Чайченко і багатий, і молодий, і дочці любий (Вовчок, І, 1955, 200); Що ж, хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте — і на Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, весело (Тют., Вир, 1964, 86); // Виявляти своє ставлення до появи кого-, чого-небудь. Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням (Загреб., Диво, 1968, 685); Ми виступали в металістів. Захоплено приймає зал (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 46); — Так, так, пора тобі вже вступити в світ…промовив князь і замислився. Його теж непокоїла думка: як прийме світ його Sophie? (Л. Укр., III, 1952, 507); // Сприймаючи, виявляти розуміння. Буржуазно-націоналістичні «поети» знали, що їх «творчість» народ не приймає, і пояснювали це тим, що нібито їх поезія «недоступна масам» (Іст. укр. літ., II, 1956, 620); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Рильський, III, 1961, 85); // Виявляючи розуміння, поділяти. [Джонс:] Так то йому образа? Отакої! Як трошки там людина пожартує… [Мак Гарді:] А він такий, що не приймає жартів (Л. Укр., III, 1952, 95); // Піддаватися дії, впливу чого-небудь. Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме.. Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають втішання (Гончар, III, 1959, 217); Стара жінка.. зморщеною рукою гладить Микошу по голівці. Той відхиляється: не личить козакові приймати бабські пестощі! (Полт., Повість.., 1960, 61); // Засвоювати що-небудь. Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж на ум не бери, Хоч би й святий говорив (Фр., XI, 1952, 73).

◊ Прийма́ти (прийня́ти) [бли́зько] до [свого́] се́рця — те саме, що Бра́ти [бли́зько] до се́рця що (див. бра́ти). Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця, умовляючи мене не звертати на те уваги (Мирний, IV, 1955, 338); Чим допомогти справі, Маруся так-таки й не знала. Сказала о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця, але, на превелике своє здивування, почула рівнодушну [байдужу] відповідь: — Ну, та й що? (Хотк., II, 1966, 61); Прийма́ти (прийня́ти) в се́рце (в ду́шу): а) (кого) зустрічати прихильно, щиро, з любов’ю кого-небудь. Він, він! За час майже шестирічної розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його в серце, яким є, здається, таким і ждала (Гончар, II, 1959, 132); б) (що) сприймати прихильно що-небудь. [Руфін:] Прісцілло, раз ти вимовила слово, якого я не смів промовить перший, бо думав, ти його не приймеш в душу (Л. Укр., II, 1951, 376); Прийма́ти (прийня́ти) на ві́ру див. ві́ра 1; Се́рцем прийня́ти — глибоко відчути, усвідомити. Тож не цурайтесь видом бідним, Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і свобідним Прийміть і полюбіть її (Фр., XIII, 1954, 92); Летіли в даль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла Оксана жах війни (Сос., І, 1957, 290).

10. за кого — що, як. Розцінювати кого-, що-небудь певним чином; вважати за якогось, за щось. Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об’яв [вияв] енергії та непохитної волі (Коцюб., І, 1955, 331); — Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 106); Бригадир прийняв Любашине «здався він мені!» як згоди знак (Вол., Наддн. висоти, 1953, 8); // за кого — що. Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось інше. — Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не живий чоловік… Хіба тут були такі дурні, що приймали його за живого? (Кв.-Осн., II, 1956, 20); — Ти знаєш, довірливо звернувся він до товариша, я тебе спочатку був ледве не прийняв… за вуркагана (Гончар, Таврія, 1952, 79).

Прийма́ти (прийня́ти) всерйо́з — вважати вартим уваги що-небудь, надавати значення чомусь. Чого-чого, але наскоку звідси адмірал Янікоста зовсім не сподівався.. Чи можна було приймати всерйоз отой напівлегендарний загін таврійської вольниці? Що вони могли значити проти нього? (Гончар, II, 1959, 47); Прийма́ти (прийня́ти) за чи́сту моне́ту — те саме, що Бра́ти (взя́ти) що за чи́сту моне́ту (див. моне́та). Музичко тричі виконував свій твір. Гальба потурбувалася, щоб про це й газета написала.. Люди прийняли те за чисту монету, радо вітали появу нового світила (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 157); Прийма́ти (прийня́ти) і́спит (за́лік) — оцінювати чиїсь знання з якогось предмету.

11. Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись. —Люди йшли стільки, стомились, голодні, мужики їх не приймають в село… (Коцюб., II, 1955, 399); Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім (Тют., Вир, 1964, 118); Знав [лакей], коли треба побурчати на пана, коли треба прийняти ту чи іншу людину, коли можна витягти дрібну асигнацію з панської кишені (Полт., Повість.., 1960, 379); // Давати аудієнцію кому-небудь. — Чого тобі до секретаря? — сам себе здержуючи, пита чоловік.Секретар таких, як ти, не приймає… (Мирний, 1, 1949, 244); Ленін прийняв Пархоменка в Кремлі в той же день, як він приїхав до Москви (Панч, Вибр., 1947, 347); // Дозволяти кому-небудь переночувати. Вона там жебрала цілий день, а вночі моя господиня приймала єї [її] на ніч до кухні (Стеф., II, 1953, 13); Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить голова, й ніхто вже не прийме в хату переночувати (Довж., І, 1958, 307); // Брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування. — Сина привезла ось, вона кивнула на безтарку, підозра, що стовбняк… Лікарки нема, а без неї не приймають! (Гончар, Тронка, 1963, 211); Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (Коцюб., II, 1955, 194); // Впускати кого-небудь жити до себе. Ні до кого вже не переходила [Явдоха] жити, а стала сама до себе приймати (Мирний, І, 1949, 235); — А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син — поганець? (Тют., Вир, 1964, 75); // Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя, невістку і т. ін. Вона гнобила надію в серці: дасть же богзнайдеться добрий чоловік її дитині — приймемо зятя в хату (Мирний, III, 1954, 21); Явдоха прийняла з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала (Чорн., Потік.., 1956, 241); // Дозволяти кому-небудь жити в певному місці. Басарабські пани з великою охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в їх було землі багацько, а людей мало (Н.-Лев., II, 1956, 219).

◊ Бог (госпо́дь) прийня́в (приня́в, при́йме) [ду́шу] кого, заст. — помер (помре) хтось. Старий сам ховав [жінку] і добре слізьми вмивався, хоч і приказував собі: «Добре, коли господь приняв: перестала жити вона, то й терпіти перестала» (Вовчок, VI, 1956, 224); Шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці, поки бог до себе прийме душу (Л. Укр., І, 1951, 391).

12. Погоджуватися вважати кого-небудь своїм, допускати в своє товариство. — Ти ж ходив усе услід за нею цими днями, чи ж вона не прийма тебе, чи гордує? — Вона якось втікає від мене (Вовчок, Вибр., 1937, 221); Так же дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб’ють та й проженуть… (Мирний, І, 1949, 141); Вимазав лисичат сметаною та й підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану і прийняла лисичат (Збірник про Кроп., 1955, 28); // Зараховувати кого-небудь до складу якогось об’єднання. Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, позаписував їх Посмітюхами і не взяв за те ні шага (Н.-Лев., II, 1956, 221); Келембет саме згадував, як його на фронті приймали до лав партії (Ю. Янов., II, 1954, 99); [Максим:] Та батько ж, кажу, такий, що й зараз у комуну, мати не хочуть. [Мотронька:] Не хоче, й не треба! Тебе й без землі наша комуна прийме (М. Куліш, П’єси, 1960, 73); // Брати за учня кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін. когось. — Не будуть знати [хлопи | по-німецьки, не прийматимуть їх до вищих шкіл (Фр., VI, 1951, 209); Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тарасівці, що славився поміж людьми за дотепного чоловіка. Та маляр той не прийняв до себе Тараса (Мирний, V, 1955, 309); // Допускати кого-небудь до виконання якоїсь роботи; зараховувати в число співробітників. — Пішла я з дитиною на руках в сахарню, мене не приймають на роботу (Н.-Лев., II, 1956, 108); Прийшов [ангел] до одного господаря, проситься на службу, але той, бачучи [бачачи] його красну вроду, не хотів його приймити (Фр., XIII, 1954, 427); Директор цукрового заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод (Стельмах, II, 1962, 194).

Прийма́ти (прийня́ти) в на́йми, заст. — наймати кого-небудь до себе на роботу. — Ніде мені в світі прихилитись, ..приймайте, дідусю, в найми (Барв., Опов.., 1902, 192).

13. у сполуч. з присл. Зустрічати певним чином кого-небудь. — То чому ж ти чоловіка не закличеш у хату? Добре гостей приймаєм! ..виговорює Загнибідиха Христі (Мирний, III, 1954, 102); — Микола заждався, і мати простерла нам руки старі, як можуть ласкаво приймати коханих дітей матері (Уп., Вірші.., 1957, 218); Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (Коцюб., II, 1955, 65); Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Грим., Подробиці.., 1956, 117); // чим. Частувати чим-небудь. — А я, — каже [кума], почула, догадалася, що се ви… Мабуть, втомилися.. А я сьогодні й не топила! Чим прийматиму? (Вовчок, VI, 1956, 286); Тітка прийняла хлопців пирогами і сметаною й пустила їх у город, тільки просила, аби гілля не ломили (Мак., Вибр., 1954, 86); // Зустрічати у себе гостей, влаштовувати прийом, перев. з частуванням. Увечері Горький приймав екскурсію народних учителів.. і я бачив таку тарантелу, яку вміють танцювати тільки 2 чоловіка на світі (Коцюб., III, 1956, 326); Мічурін сидів під обважнілим від плодів деревом.. Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (Довж., І, 1958, 449).

Прийма́ти (прийня́ти) на багне́ти — починати або вести бій багнетами. На нас напали з усіх боків, є забиті, є й поранені, та не так легко було нас узяти. Ми їх приймали на багнети, бо патронів обмаль (Ю. Янов., II, 1958, 218); Прийма́ти пара́д див. пара́д.

14. Набирати якогось вигляду, характеру. Коли ж слава сього пана старости швидко по його вступленню на урядовання [урядування] почала приймати попросту страховинні розміри, постановив я уладити собі прогулку [прогулянку] в його повіт (Фр., III, 1950, 232); Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Л. Укр., III, 1952, 687); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (Коцюб., І, 1955, 309); Вона, вигідніше сівши в невеличке кріселко і простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Хотк., І, 1966, 51).

Прийма́ти (прийня́ти) о́браз кого — перевтілюватися в кого-небудь. Он сів він на кермі висо́ко. Образ Форбанта прийнявши, і з словом до тебе вдається: «Язідів сину, поглянь: самі хвилі пильнують за тебе ..» (Зеров, Вибр., 1966, 244); Прийма́ти (прийня́ти) по́зу див. по́за 1.

15. Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися чимсь. До їхнього товариства ввіходить новий член. Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли пароплав приймає пошту на борт (Ю. Янов., II, 1958, 134); Могутньо гуготить мартен, приймаючи нові й нові «порції» заліза (Веч. Київ, 20.VII 1968, 1); // Вбирати, поглинати що-небудь. Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Мирний, III, 1954, 7); Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, Та Куру, І Волгу повноводу (Рильський, III, 1961, 113); * Образно. Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно, не дасть щедрого врожаю (Томч., Жменяки, 1964, 8); // Збагачуватися на що-небудь. Ваш Чернігів справді тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського (Мирний, V, 1955, 396); // Поширювати в своєму середовищі. Через деякий час весь зоряний степовий ефір приймає схвильовані, ніжністю налиті слова: — Тій, яка мене чує!.. Тій, що найкраща в світі… Тоню! Слухай мене! (Гончар, Тронка, 1963, 106).

16. Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про станцію, порт і т. ін.) Кінокореспондент.. уперше крутив плівку в Іллічівську 1958 року в день народження порту, коли причал прийняв перше судно (Літ. Укр., 19.XI 1968, 1); Вже через шість місяців перші судна прийняв Одеський порт (Ком. Укр., 6, 1969, 25); // кого. Мати кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем. Тут був готель «Царград». Спинись, людино! Він Пушкіна, вигнанця і співця, Приймав колись (Рильський, II, 1960, 87); Береги штучного моря вже кілька років приймають десятки тисяч відпочиваючих киян та мешканців навколишніх міст і сіл області (Веч. Київ, 24.II 1970, 4); Напівтемна, холодна й сира камера прийняла до себе політичного в’язня — інженера-більшовика В. М. Маковського (Знання.., 11, 1967, 10); * Образно. Ліси широко приймають у свої обійми парубка, але вони тільки похитуються, а не шумлять (Стельмах, І, 1962, 467); // Пропускати через себе. Вони знали, що після того, як переправа прийме всіх, перейдуть по гулкому настилу й вони, і лише після того буде запалено бікфордів шнур (Гончар, II, 1959, 286); Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (Довж., І, 1958, 246).

Неха́й (хай, бода́й) тебе́ (вас) земля́ не при́йме; Бода́й (щоб) тебе́ земля́ не прийняла́ — уживається як найтяжчий проклін. Нехай земля не прийме вас [бандерівців], прокляті! (Рильський, Мости, 1948, 96); «А бодай тебе земля не прийняла, а щоб тебе вода вивергнула ..»прокльони, до яких удавалася жінка, проводячи Карпа до тями (Ю. Янов., Мир, 1956, 233); Неха́й (хай) мене́ [свята́] земля́ при́йме — уживається як присяга для підтвердження правдивості чого-небудь сказаного. — Нехай я, де стою, там і провалюся! Хай мене свята земля прийме, коли неправда!.. — присягався Лушня (Мирний, І, 1949, 313); Прийми́ бо́же (го́споди) мою́ ду́шу (мене́) [до се́бе]; Прийми́ мене́ (моє́ грі́шне ті́ло) [сира́] земля́ (вода́, мо́ре і т. ін.) — уживається для вираження крайнього відчаю, небажання жити. Серед ставу Мовчки опинилась [Катря]. «Прийми, боже, мою душу, А ти — моє тіло!» Шубовсть в воду!.. (Шевч., І, 1963, 38); «Господи милосердний! Або мене прийми до себе, або нехай вона [Параска] згине!» (Н.-Лев., II, 1956, 9); — Земля ж моя, земля сиренькая, Мати ж моя рідненькая, Прийняла ж ти отця й неньку, Прийми й мене, молоденьку (Чуб., V, 1874, 359); Прийми, море, моє грішне тіло! Мокрина кинулась до моря, неначе прудка коза (Н.-Лев., II, 1956, 241); [Сира́] земля́ (моги́ла) при́йме (прийняла́) кого — помре (помер) хтось. Я к собі парубка велів позвать, І лагідно почав його навчати, Що нас усіх земля прийме, як мати, Що всім нам в ній по труді спочивать (Фр., XIII, 1954, 284); Так прийняла його могила — Червоний орден біля серця в нього (Перв., І, 1958, 76).

17. Забирати що-небудь звідкись. Подаючи страви й приймаючи посуд, Малуша спочатку відчувала на собі гострий погляд княгині Ольги, розуміла, що вона слідкує за нею (Скл., Святослав, 1959, 84); [Любов (до Ореста):] Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна прийняти (Л. Укр., II, 1951, 35); Тихо в хаті. Не шарудів сторінками Давид. Марія підійшла до ньогоспить він. Прийняла з грудей книжку, поклала на стіл (Головко, II, 1957, 112); // Відводити в інше місце, в інший бік. Здається йому, що й бозя глядить на його, хоче посваритись пальцем… він і прийме руку назад [від хліба]… (Мирний, І, 1949, 146); Обережно.. прийняв ногу опришок… Камінь перевалився набік (Хотк., II, 1966, 204).

18. Допомагати при народженні (дитини або маляти якої-небудь тварини). — Він кум мені, я в нього дитя приймала… (Мирний, IV, 1955, 233); — Пийте на здоров’я, а новонародженого ми самі прийняли (Тют., Вир, 1964, 525).

Прийня́ти оста́нній по́дих чий — бути присутнім при чиїйсь смерті. [Марина:] Ой мій таточку!.. не я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній твій подих!.. (Кроп., V, 1959, 547).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 623.

Приймати, ма́ю, єш, сов. в. прийняти, приня́ти, йму́, меш, гл.

1) Принимать, принять. Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Свої не прийняли його. Єв. І. І. 11. Їв би очима, та душа не приймає. Чуб. І. 212.

2) Принимать, принять за что, счесть за что. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108.

3) Получать, получить, брать, взять. Королевські листи до рук добре приймати. АД. II. 4. На коня сідав, опрощення приймав. Макс. Чотирі карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! ну, — нема часу балакати, — приймай гроші. Камен. у. Приняти слово. Заговорить. Приняв ізнов слово божий чоловік. К. ЧР. 29.

4) Браться, взяться. За замок руками не приймали. АД. І. 214.

5) Терпѣть, вытерпѣть. Лиха душа прийма довіку муку. К. Іов. 33. Наругу од дітей приймати. Г. Барв. 369.

6) — ланцюгами. Сковывать, сковать цѣпями. Ланцюгами втроє себе приняв. АД. І. 213.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 417.

вгору