ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.
1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Кв.-Осн., II, 1956, 13); Він розкушує його [плід грушки]: холодний терпкий сік освіжав уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Стельмах, II, 1962, 39); Відрізана скибка до хліба не пристане (Номис, 1864, № 8990); Йому снилось, що він дивився на свої руки, чи не пристало до них чого… (Коцюб., II, 1955, 199); Дощ одразу облив Клима, мов з відра. Вода з голови стекла за комір, сорочка пристала до тіла (Грим., Кавалер.., 1955, 56); // Щільно прилягаючи, прикріплюватися або притулятися до кого-, чого-небудь. Двері покривилися, не пристають щільно (Мирний, IV, 1955, 249); У хаті світилося. Хоч вікна були позатуляні матками, та не щільно пристали до вікон, і видно було згори вузенькі смужечки світла (Головко, II, 1957, 107); * Образно. Гірко дивитись на ту ниву, що оре Семен: так вона прийшлася до його, Романової, ниви, так пристала, наче столяр припасував… (Коцюб., І, 1955, 112); // Щільно облягати (про одяг). Піднялася [Аглая-Феліцітас]. Висока, в чорнім зимовім костюмі, що тісно пристав до тіла (Коб., III, 1956, 418); Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Вільде, Троянди.., 1961, 270); // перен. Привертати чию-небудь посилену увагу; міцно запам’ятовуватися. [Бондар:] Ай, Тарас! А я думав, що ти так вже загартувався в козацькім ділі, що пісня про кохання до тебе не пристане!.. (К.-Карий, І, 1960, 151); Коли Петро вперше побачив Тосю, вона саме сміялася чогось, і звук цього сміху пристав до його пам’яті, як буває пристає вперше почута мелодія! (Вільде, На порозі, 1955, 231).
Сон не пристає́ (не пристава́в) до кого — кому-небудь не спиться (не спалося). Надія підхопилась. Сон уже не приставав до неї (Баш, Надія, 1960, 373).
◊ Приста́ла душа́ (ду́шка, се́рце, се́рде́нько і т, ін.) до : кого-чого; Приста́в душе́ю (се́рцем і т. ін.) хто до кого-чого — хтось полюбив, уподобав кого-, що-небудь. Полюбила такого, Що не має нічого: Нема свитки, ні кожушка, Та пристала моя душка (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 162); Чи ж моє серденько не пристало щиро до твого кохання? (Л. Укр., IV, 1954, 275); Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати і докладно розказував потім у школі те, про що читав (Н.-Лев., VI, 1966, 316); Пристава́ти (приста́ти) до душі́ (се́рця, се́рде́нька і т. ін.) — те саме, що До (по) душі́ припада́ти (припа́сти, прийти́, прийти́ся і т. ін.) (див. душа́). [Пріська:] Завжди тихий.. та ввічливий, — марою він пристав до моєї душі, до мого серця… (Мирний, V, 1955, 159); Тут чужая сторононька Та люди чужії, Не пристануть до серденька, Хоч і не лихії (Пісні та романси.., II, 1956, 59); Язи́к приста́в [у ро́ті] — хто-небудь втратив здатність говорити. «Його благородіє» не забалакало; воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Мирний, 1, 1954, 324).
2. розм. Передаватися комусь (перев. про хворобу). —Синочку! Пізно вже… ти спав би. Ну, я тебе перехрещу, щоб ніщо лихе до тебе сонного не приставало, — мовила Катря (Мирний, IV, 1955, 292); Тисячами збивались вони [чумаки] весною біля бериславської переправи з своїми рипучими мажарами, в полотняних штанях та сорочках, густо виквасаних [вимазаних] дьогтем, щоб чума не пристала… (Гончар, Таврія, 1952, 36).
3. перен. Закріплюватися за ким-небудь постійно (про назву, прізвисько і т. ін.). [Деїфоб:] Ну, пам’ятай.., до тебе ймення зрадниці пристане віднині і довіку (Л. Укр., II, 1951, 284); Назва якраз пристала до діла, з того часу Зелена горка [гірка] звалася більше Золотим горішком (Мирний, IV, 1955, 159).
4. розм. Набридати кому-небудь своїми вимогами, запитаннями і т. ін. ; прискіпуватися. Соломія покрутилась, повертілась коло Романа, помовчала, а далі знов почала приставати: — Кажи-бо, Романе, чи даси мені грошей? (Н.-Лев., VI, 1956, 379); Діти бігали скрізь, бачили, як ковачі зброю готують, приставали, щоб і їм зробили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 437); — Хто ви такі? — приставав він до низенького дядька (Тют., Вир, 1964, 360); Пристав, як пан за подушне! (Укр.. присл.., 1955, 169); От як уже всі добре усядуться та пристануть пильно до баби, то вона всміхнеться.. «Ну, бабусю, серце, ну кажіть вже казочку, голубочко, зозулечко!» (Дн. Чайка, Тв., 1960, 27); Шила [Яресьчиха] дочці Вусті [бурлацьку торбу].., а Данько — найменший — пристав, ув’язався в одну душу: — Пошийте й мені! (Гончар, 1, 1959, 5); // з ким — чим. Постійно набридати одним і тим самим. [Грицько:] Матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться. [Одарка:] Та чого ви пристали до мене з тією Химкою? (Мирний, V, 1955, 237); День видався похмурий, і, може, тому настрій у Миколи Павловича був поганий. А тут мати пристає з різними дурницями (Кочура, Зол. грамота, 1960, 319); // перев. недок. Переслідувати кого-небудь залицянням. Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав до Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (Н.-Лев., VI, 1966, 354); [Xимка:] Почало літо минати, панич ще більше пристає (Мирний, V, 1955, 221); — Сама знаєш, для чого я так вирядилася. Щоб не звертали уваги оці.. прокляті падлюки [фашисти]. Як забачать молоденьку дівчину, так і пристають (Хижняк, Тамара, 1959, 43).
◊ Пристава́ти (приста́ти) з ноже́м до го́рла див. ніж1; Пристава́ти (приста́ти) реп’яхо́м; Пристава́ти (приста́ти) мов (як, на́че і т. ін.) реп’я́х ([ше́вська] смола́, му́ха у спа́сівку і т. ін.) — те саме, що Пристава́ти (приста́ти) з ноже́м до го́рла (див. ніж1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп’яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (Н.-Лев., VI, 1966, 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах. До кождого газди приставали мов реп’яхи до кожуха (Фр., І, 1955, 127); — Як шевська смола пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (Головко, І, 1957, 455); Заманувся тому Макарові мій мундир лейб-гвардії. Уступи та й уступи, каже, я заплачу тобі добре.. Пристав як смола (Баш, На землі.., 1957, 75); [Наташа:] Тату! А рогачі брати?.. А решето брати?.. [Голос Кряжа:] Та відчепись ти, пристала як муха у спасівку! (Зар., Антеї, 1962, 205).
5. до чого, куди, де, також у сполуч. із сл. до берега. Те саме, що прича́лювати 2. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою (Вовчок, І, 1955, 90); [Настя:] Не бійся, дочко!.. Поставлю знак запорожцям, щоб знали, куди приставати човнами (Н.-Лев., II, 1956, 463); — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців, — а ти, Пилипе, отой човен тягни до берега (Мирний, І, 1954, 312); Скіфи [човни] літають по тихій холодній воді, ..Інна Варламова перша пристає до берега (Собко, Матв. затока, 1962, 306); Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега (Коцюб., І, 1955, 390); Бійці натискали на весла, минуло кілька хвилин, серед повної тиші й темряви шаланда м’яко пристала до землі (Ю. Янов., II, 1958, 198); Пристали рибалки до берега, витягли човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах (Н.-Лев., І, 1956, 69); * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Досв., Вибр., 1959, 398).
◊ Пристава́ти (приста́ти) до бе́рега якого — знаходити своє місце в житті, обирати професію, місце роботи і т. ін. — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега, — говорила [мати] доньці спокійно та розважливо, — бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 281); Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Ткач, Плем’я.., 1961, 57); [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (Зар., Антеї, 1961, 88).
6. перев. док., розм. Оселитися де-небудь, у когось. Напевне ніхто не знав, ..де вона пристала на життя (Вовчок, І, 1955, 366); Давно вже шукала вона доброї душі, щоб пристала до неї та помогла спокійніше віку дожити (Л. Янов., І, 1959, 39); // до кого. Піти до кого-небудь служити, навчатися у когось ремеслу і т. ін. Два роки терпів Тарас таку «науку», а наостанці мусив втекти в містечко Лисянку, де пристав до маляра-диякона (Мирний, V, 1955, 309); // до кого. Одружившись, перейти жити до чоловіка або жінки. Після празників Горпина вийшла й собі заміж. Молодий тут уже пристав до молодої (Мирний, І, 1954, 61); Мати мусила швидко вийти заміж, щоб запобігти цілковитому розстроєві господарства. Пристав до неї молодий парубок, також з Ясениці, Гринь Гаврилик (Фр., І, 1955, 12); Відразу ж, як втік від Надії, Лигун прибився в село Бабаї і пристав до модистки Векли (Чаб., Тече вода.., 1961, 87).
Пристава́ти (приста́ти) в при́йми див. при́йми; Приста́ти на грунт, заст. — придбавши земельний наділ, оселитися де-небудь постійно. Він швидко покинув сю службу, послухав одного товариша, що нараяв йому йти до Борислава, заробити грошей, пристати на грунт (Фр., IV, 1950, 27).
7. Ідучи або їдучи, ненадовго зупинятися де-небудь. — Буду приставати, не поспішаючи з ним, то він і відв’яжеться від мене (Кв.-Осн., II, 1956, 408); Дід пристає серед кладки, лікті на поруччя кладе, на річку поглядає (Тудор, Народження, 1941, 219); Раптом вона почула якийсь звук. Наче тупотіння багатьох ніг назустріч. Вона пристала (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 62); * Образно. Белетристика така химерна штука, як-от моя доля, ..то їде-їде, не треба краще, зате ж як пристане, то й волами не вивезеш (Л. Укр., V, 1956, 59); // Зупиняючись у дорозі, розташовуватися де-небудь тимчасово. Найняли [рибалки] музики і з музиками, з церемонією перейшли город і пристали коло одного шинку (Н.-Лев., II, 1949, 76); — Коли вже ми спочинемо? Хоч би пристать де, просушитись (Мирний, І, 1954, 357); — Поранені гниють на ношах, ..давай пристанемо кудись до села і звільнимо свої руки, підемо далі з легкими руками (Ю. Янов., І, 1954, 283).
8. Приєднуватися до кого-, чого-небудь, іти за кимсь, чимсь. Парубки перескакували через перелази і приставали до музик (Н.-Лев., II, 1956, 123); Рушає військо. Коні ржуть. На передки їздові сіли. Вже по дорозі пристають То тут, то там бійці спізнілі (Шер., Дорога.., 1957, 133); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (Багмут, Щасл. день.., 1951, 120); Тут же [у Сибіру] до геодезистів пристала велика партія супровідників (Видатні вітч. географи.., 1954, 22); // Прибиватися до череди, зграї і т. ін. (про тварин). Увійшовши в двір, Борис відразу побачив новину. До його голубів пристав чужий голуб. Він сидів трохи осторонь від інших, насторожено озирався, але іноді воркотів; значить, пристав по-справжньому, не збирався тікати (Коп., Подарунок, 1956, 14); Теля пристало до чужої череди; * Образно. Мені сказали: радість вилітає у піднебесся молодим орлом, їй не пристати до чужої зграї, їй не охляти стомленим крилом (Дмит., Вітчизна, 1948, 139); // Приєднуючись до кого-небудь, робити те саме, що й він (вони). До Данилки пристав Ярилко. Обидва танцюють з викрутасами (Григ., Вибр., 1959, 480); Одна дівчина почала пісні, до неї пристали другі дівчата й молодиці (Н.-Лев., II, 1956, 97); На селі досі разом з півнями гавкала й собака.. А це дужче, і друга пристала до неї, а потім завила (Головко, І, 1957, 347); // Приєднуючись, брати участь у якій-небудь справі; підтримувати когось, щось своєю участю. Не цурався Мільтон і тих забав, якими тоді займались молоді паничі, ..тільки не приставав ні до яких розпусних вигадок своїх товаришів, а ще навіть ганив їх за те (Л. Укр., VIII, 1965, 187); — Скажи, Петре, по щирості, ти міг би пристати до нашої справи? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); // Ставати членом, учасником якої-небудь групи, спілки і т. ін. Далі й каже [Тур]: — Приставай, брате, в запорожці (П. Куліш, Вибр., 1969, 149); Зібрав [брат] усе добро, яке собі мав, покинув усю придобу, залишив і спокій, втік і пристав сам до громади у Чорному лісі (Вовчок, І, 1955, 359); Оришка вже зовсім була до баптистів пристала (Вишня, І, 1956, 27); Таня й Оксана організували драматичний гурток, до них пристав і Тарас Тополя, який виявився завзятим аматором (Бойч., Молодість, 1949, 305); // до кого, на що. Ставати чиїмсь прихильником, прибічником, приєднуватись до певного світогляду, певних думок, тверджень і т. ін. Справа така: молоді москвофіли.. пристали (принаймні виразили бажання пристати) до радикалів (Л. Укр., V, 1956, 49); Те, що секретар міськкому швидко пристав на бік Жадана, навіть назвав подібні лекції шарлатанством, ошелешило Шафороста (Баш, На.. дорозі, 1967, 114); Під час громадянської війни Валентин Модестович не пристав ні до кого — ні до білих, ні до червоних (Шовк., Інженери, 1956, 159); // заст. Переходити до іншої віри. Польський король Сигізмунд III постановив силою завести по всій Україні унію.. Значніші православні пани приставали до католицької віри й сполячувались (Н.-Лев., VII, 1966, 23); [Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? (Корн., І, 1955, 217); Я ладна заприсягтись і землі з’їсти, що Параска, коли не пристала на нову віру до штундів, то швидко пристане (Н.-Лев., II, 1956, 18).
Пристава́ти (приста́ти) до гу́рту (товари́ства, компа́нії і т. ін.) — приєднуватися до певного товариства. Хоч дівчата мали в класі свій куток, свої особливі таємниці, проте Галя, при своїй жвавій громадській вдачі, любіше приставала до хлоп’ячого гурту (Вас., І, 1959, 153); [Мошко:] Паненко, приставайте до отаманового товариства, тут вам буде добре (Вас., III, 1960, 189); [Маша:] Що ж, просимо вашої ласки. Дуже приємно вас бачити. Приставайте ж до нашої компанії (Мик., І, 1959, 245); Побачивши хлопців, Волік побіг до них і пристав до компанії (Коп., Сон. ранок, 1951, 80); Пристава́ти (приста́ти) до розмо́ви (на розмо́ву) — брати участь у розмові, підтримувати розмову з ким-небудь. До розмови дівчина приставала лише в силу необхідності, більше відповідала на якісь запитання (Коз., Листи.., 1967, 101); Той [хлопець] прикурив уже, а не відходив — може, й собі до гурту чоловічого хотів пристати на поважну розмову (Головко, І, 1957, 311); Пристава́ти (приста́ти) на сло́во (на ду́мку, до ду́мки, на пропози́цію, до пропози́ції і т. ін.) — підтримувати чиюсь думку, пропозицію. [Казидорога:] Ну, що ж, панове, пристаєте на моє слово, чи будете ліпшої ради шукати? (Фр., IX, 1952, 395); На думку Кривцова пристали начальник порту і більшість капітанів (Трубл., Лахтак, 1953, 11); Він одним з перших і найпалкіше пристав до думки про негайну втечу (Коз., Гарячі руки, 1960, 200); Панкратов знав, що ідея комсомольської розвідувальної мандрівки в тайгу має реальний грунт, знав він, що не один з цих молодих робітників охоче б пристав на пропозицію записати його до складу розвідувачів (Донч., II, 1956, 16); Дівчина охоче пристала до його пропозиції (Гур., Новели, 1951, 117).
9. розм. Погоджуватися з ким-небудь у чомусь, давати згоду на щось. Остигло [остогидло] Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Григ., Вибр., 1959, 121); — Пристаєте на мою ціну? (Фр., III, 1950, 70); Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові (Н.-Лев., II, 1956, 339); // також з інфін. Погоджуватися щось зробити. Довго паніматка не приставала віддати Масю в науку (Свидн., Люборацькі, 1955, 38).
Пристав́ати (приста́ти) на мир (уго́ду і т. ін.) — погоджуватися укласти мир (угоду і т. ін.) з ким-небудь. — Твоє військо побите? — спитала вона в Саіба. — Побите, і я пристав на безчесний мир з Карапетом (Н.-Лев., IV, 1956, 35); Пристава́ти (приста́ти) на мо́ву яку — погоджуватися з ким-небудь у чомусь. — Дурниця! — Про мене, нехай, нехай буде дурниця.., тільки нас не вплутуй, — сказав Хома. — Ми на цю мову не пристаємо (Довж., І, 1958, 343); Не пристала мати на ту мову. Одружила сина з ким хотіла. Як хотіла — справила весілля (Перв., З глибини, 1956, 115).
10. кому, до чого, розм. Гармоніювати з зовнішністю; пасувати. Білий шовк чудово приставав до чорних брів, до чорних очей, до рум’яного лиця (Н.-Лев., І, 1956, 150); [Іван:] Скинув би ти.. зовсім козацький жупан, не пристав він тобі! (Вас., III, 1960, 24); Зелена бойова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Мирний, І, 1949, 127); * Образно. О ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози (Л. Укр., І, 1951, 185); // перен. Відповідати (у 5 знач.) чому-небудь; задовольняти певні вимоги. Він, очевидячки, з тим довгим волоссям не приставав докладно до того образу, що вона створила в своїй уяві (Март., Тв., 1954, 300); [Груїчева:] Так же довго тривати не може, ..гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам (Л. Укр., II, 1951, 56); [Степан:] Ну, чи пристала така одежа до чорної роботи? (Кроп., II, 1958, 46).
Пристава́ти (приста́ти) до лиця́ (ви́ду) кому — бути до лиця, личити, пасувати. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (Н.-Лев., V, 1966, 139); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Мирний, IV, 1955, 145); Приста́ло як коро́ві сідло́ (як свині́ в дощ, як свині́ нари́тники і т. ін.) — зовсім, аж ніяк не пасує комусь.
11. перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. з запереченням). Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (Стельмах, І, 1962, 339); — Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! — промовив я. — У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Гл., Вибр., 1951, 209); [Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (К.-Карий, III, 1961, 13).
12. Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, незважаючи на батіг (Дн. Чайка, Тв., 1960, 40); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці. — Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (Коз., Ціна Життя, 1960, 116); Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив’язав до воза (Україна.., І, 1960, 286); Коло корчми стали [тройки] — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Шевч., II, 1963, 211); Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 349); // з інфін. Стомлюватися щось робити. Я пристав шугати поглядом з кінця в кінець земної кулі. Містер Ейбл, проте, навіть не втомився (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 45).
13. тільки недок., з ким, діал. Приятелювати. З яким пристаєш, сам таким стаєш (Номис, 1864, № 116); З Гриньком уже ніхто не хотів приставати (Март., Тв., 1954, 340); — Ти мені з ним [Гущею] — гляди — не приставай, бо як побачу, пане добродзею, то… (Коцюб., II, 1955, 12).
14. мат. Збігатися в усіх своїх точках при накладанні (про геометричні фігури). Трикутники пристали.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 33.