НАДСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., перех., розм. Ушкоджувати що-небудь надмірним зусиллям, перевантаженням і т. ін. Запалі груди ще дужче западали; сухий і болізний кашель надсаджував їх (Мирний, І, 1954, 50).

◊ Бе́бехи відби́ти (надсади́ти) див. бе́бехи; Надса́джувати (надсади́ти) ду́шу (се́рце) — те саме, що Надрива́ти (надірва́ти) ду́шу (се́рце) (Див. надрива́ти); Надса́джувати (надсади́ти) си́ли — те саме, що Надрива́ти (надірва́ти) си́ли (див. надрива́ти). Два вільні дні, замість відпочити, надсаджували [кріпаки] останні сили, будуючи собі злиденні хатинки або нашвидку обробляючи городи та клаптики поля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48); Надсади́ти печінки́ див. печі́нка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 78.

Надса́джувати, джую, єш, сов. в. надсади́ти, джу́, диш, гл.

1) Надорвать, причинить вредъ здоровью тяжелой работой и пр.

2) — бебехи, печінки. Колотить, поколотить, отбивать, отбить бока, внутренности. Ном. № 8176. Насилу десять чоловік його подужали, — деяким таки добре надсадив бебехи. Стор. МПр. 84. Гей, хто зо мною вийде битись?. Я бебехів вам надсажу. Котл. Ен. II. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 486.