ЧИ́СТИЙ, а, е.
1. Не забруднений, не замазаний, без бруду, пилу і плям. — І м’яко спать мені і ласо можна їсти, І бігаю не в бур’янах; Сухенькі лапки, хвостик чистий, Не так, як твій, у реп’яхах… (Гл., Вибр., 1951, 116); Чистий свіжий сніг сріблом сяв під блакитним наметом неба (Коцюб., І, 1955, 83); Бабуся витерла стілець, який і без того був чистий, і подала його Сагайді (Гончар, III, 1959, 320); // Випраний, свіжий, ще не ношений. У неділю.. Галочка підмела велику хату, повісила на кілочок чистий рушник (Кв.-Осн., II, 1956, 320); Стіл застелений чистою скатертиною, на лиштвах розбуявся зелений хміль (Тют., Вир, 1964, 455); Докія кидається до скрині, підіймає важке віко і дістає чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Стельмах, II, 1962, 175); Коли Вутанька повернулася від сусідів, Данько, вже викупаний, у чистій батьковій сорочці, сидів біля столу, схилившись над Леонідовим листом (Гончар, II, 1959, 143); // у знач. ім. чи́сте, того, с. Випраний, свіжий, ще не ношений одяг; // Який тримають у чистоті; прибраний, не засмічений, охайний. Келія отця Палладія була просторна [простора] й чиста (Н.-Лев., III, 1956, 367); Двір був просторий, чистий, оплетений (Мирний, І, 1949, 269); // Одягнений у незабруднений одяг; охайний, чепурний. Шестірний дивився уже паничем, тендітним, чистим паничем; на йому сорочка — як сніг; каптанок — як з голочки (Мирний, І, 1954, 339); Офіцер був у повній парадній формі: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках (Тют., Вир, 1964, 407); Брянський був якийсь урочистий, інакший, ніж завжди. Застебнутий на всі гудзики, туго підтягнутий, чистий, він стояв на бруствері, справді, як соняшник у цвіту (Гончар, III, 1959, 39); // Не пов’язаний з брудом (перев. про працю службовця, інтелігента). От фабрика, то вже щось інше. Не страшна тобі ані посуха, ані дощі. Робота чиста, рівна. Прийде термін — бери гроші… (Коцюб., II, 1955, 8); — І справді, Якове, чого б тобі не піти зараз в учителі? Або, ще краще, письмоводителем до пристава? Він саме підшукує собі чоловіка. Робота чиста і чинів можна доскочити (Стельмах, І, 1962, 315); // Не каламутний, не помутнілий; прозорий. — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Гл., Вибр., 1951, 39); На стіні у золотих рамах висіло здоровенне дзеркало, котре, віддаючи у своєму чистому склі голубі стіни хати, здається, їх ще далі розводило (Мирний, III, 1954, 275); // Свіжий, який не містить пилу, неприємного запаху (про повітря). Повітря на Капрі незвичайно чисте і запашне, аж п’янить (Коцюб., III, 1956, 333); Од кропиви, од бузини розливався важкий чад в чистому гарячому повітрі (Н.-Лев., II, 1956, 89); // Бездимний, яскравий (про полум’я). Чистим вогнем палахкотить сухе галуззя, і в його відсвітах рухаються важкі й незграбні людські тіні (Тют., Вир, 1964, 14).
◊ Ди́хати (поди́хати, дихну́ти) чи́стим пові́трям — зробити прогулянку, побувати надворі, за містом. Ху! Я мав фізичну потребу дихнути чистим повітрям (Коцюб., II, 1955, 362); На чи́сте пові́тря (вихо́дити, ви́йти, вирива́тися, ви́рватися і т. ін.) див. пові́тря; На чи́стому пові́трі див. пові́тря; Чи́стий понеді́лок; Чи́стий четве́р; Чи́ста субо́та — дні тижня великого посту, в які слід, за настановою церкви, тримати все в чистоті. У чистий четвер, після читання дванадцяти євангелій, з церкви сузір’ям попливли десятки вогників (Донч., III, 1956, 96); Чи́стий, як сльоза́ (скло, кришта́ль і т. ін.): а) надзвичайно прозорий (про матеріал, речовину, рідину). Коли ж з чистого, як сльоза, скла графин заграв сизенькими смужечками світу, що падав від свічок на його, приязно забряжчали чарочки, хитаючись на своїх високих підставках, тоді зразу забулося про все (Мирний, III, 1954, 268); Між двома глиняними скелями, що утворюють вузькі ворота, вгорі — голубе небо, внизу — чиста, як сльоза, вода (Тют., Вир, 1964, 227); б) дуже чесний, відвертий (про людину та її вчинки). Левко щасливо засміявся: — Не верзу, а чисту, як сльоза, правду кажу (Стельмах, І, 1962, 537); [Данченко:] Звикли люде, що раз у раз гроші громадські тягано, ну й тут думали, що так. А потім роздивилися, та й нічого… І знов я тепер стою перед громадою чистий, як скло (Гр., II, 1963, 524).
2. Прибраний, обставлений особливо старанно, акуратно, признач. не для щоденних потреб; парадний. Хазяїн жив на Загородньому проспекті в досить хорошому будинку, та хлопці на чисту половину майже не заходили (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 64); // Передній, головний (про вхід до будинку, сходи).
3. заст., розм. Який належить до привілейованих верств суспільства; благородний. Чиста публіка; // Признач. для людей з панівного стану (про приміщення). Чиста палата.
4. Старанно, акуратно виконаний, майстерно зроблений; // Те саме, що чистови́й1.
∆ Чи́сті а́ркуші, друк.— перші відбитки тиражу книги, що їх надсилає друкарня до видавництва для останнього читання перед випуском у світ. Листа Вашого з 16 с. м., спасибі, дістав. Я вже маю всі чисті аркуші книжки. Певно, вона вийде сими днями (Коцюб., ІІІ, 1956, 372).
◊ Чи́ста робо́та: а) робота, виконана з великим хистом, умінням. Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, наче його зробив справжній майстер (Н.-Лев., II, 1956, 171); Генерал бере чийсь автомат на руку і йде мимо вікон, вдаючи ворожого вартового.. Хома і Багіров, вибравши момент, накидаються, хапають його в залізні обійми.. Проте генерал був щиро задоволений. —..Чиста робота! (Гончар, І, 1954, 230); б) про яку-небудь негарну справу, зроблену акуратно, без будь-яких слідів.
5. Який не містить домішок, чого-небудь побічного, зайвого. Чиста речовина складається з однакових молекул (Хімія, 7, 1956, 15); В мене віночок з чистого злота (Л. Укр., І, 1951, 330); [Гострохвостий:] А яку я вам стругну сукню! З чистого шовку! (Н.-Лев., II, 1956, 500); Найбільша в країні установка для виробництва особливо чистого вісмуту успішно витримала заводські випробування (Знання.., 3, 1971, 5); // Високої якості; добірний. Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте — собі шкоди надієте! (Укр.. присл.., 1955, 102); — Глянь: як одно тобі зерно. Чисте, повне… немолоте б їв! — Лушня справді взяв кілька зерен у рот і жував (Мирний, І, 1949, 267); // Насаджений з однакових порід дерев (про ліс). Насадження вважають чистими за складом, якщо вони складаються з однієї породи дерев (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 169); Зигзагами пописалося воринє [вориння], а зараз же за ним — зелений-зелений, аж чорний, смерековий ліс. Чиста смерека. Ані бучини тобі, ані берізки (Хотк., II, 1966, 311); // Не порослий бур’янами, без бур’яну (про посіви, поле). — Грошей не хочу з тебе, прийдеш полоти. А горох чистий, мов перемитий (Стельмах, II, 1962, 286); Пшениця-арнаутка сіяна рівними-рівними рядками. І чиста-чиста, ніде ані бур’яниночки (Вишня, І, 1956, 370); Площа з-під буряків завжди буває чиста від бур’янів (Колг. Укр., 9, 1956, 18); // Попідроблений, справжній (про гроші, монети). Чисті червінці; // Не розбавлений, не розведений водою, без домішок. Галя швиденько метнеться. Де не візьметься варена, пахуча, чиста та смачна. Галя частує (Мирний, І, 1949, 365); Ми витирали плівку чистим спиртом, щоб вона скоріше сохла (Ю. Янов., II, 1958, 111); // Однорідний, однотонний (про колір). Блакитний грот робить надзвичайне вражіння — це величезна блакитна зала, в якій неможливо блакитна вода, як скло самого чистого блакитного кольору (Коцюб., III, 1956, 325); // Нічим не лямований, не уквітчаний (про тканини, хустки, блузки і т. ін.). Хустина з чистим полем; // Одного походження, однієї крові, породи; чистокровний, чистопородний. Чистий голубий песець; // у знач. ім. чи́сті, тих, мн. Білі, чорнокрилі голуби; // перен. Справжній, однорідний, якому притаманні характерні ознаки, риси і т. ін., що не переплітаються з чимось іншим, не розчиняються в ньому. Чистого капіталізму, який переходить у чистий соціалізм, ніде в світі нема і бути не може під час війни.. (Ленін, 32, 1973, 260); // перен. Далекий від безпосереднього практичного застосування, прямо не пов’язаний з використанням; протилежне прикладний. Поділ математики на "прикладну" і "чисту" цілком умовний, і в процесі розвитку науки багато теорій, які відносилися до "чистої" математики, рішуче вливаються у "прикладну" (Наука.., 2, 1962, 13); — Що, в чисту науку мітиш? — роздратовано спитав він. — Чув я, що просто одразу в академіки хочеш плигнути (Рибак, Час.., 1960, 182).
∆ Чи́ста вага́, спец.— вага чого-небудь без упаковки, тари; Чи́ста лі́нія, спец.— потомство, що виникає без схрещування; Чи́сте мисте́цтво див. мисте́цтво; Чи́сті голуби́ — білий, чорнокрилий голуб. До чистих голубів належать птахи з високими швидкими круговими польотами (Знання.., 8, 1970, 13); Чи́сті мета́ли — метали, що містять мінімальну кількість домішок і фізичними властивостями близькі до абсолютно чистих металів; Чи́стої кро́ві (поро́ди) хто — чистокровний, не змішаної породи, чистопородний; Чи́стої про́би див. про́ба.
◊ Бра́ти (взя́ти) за чи́сту моне́ту див. моне́та; Да́ти чи́сту годи́ну (чи́стий спо́кій, по́кій) кому — не турбувати більше кого-небудь. — Ідіть собі на зламану голову і дайте мені чисту годину (Казки Буковини.., 1968, 32); [Лукаш:] Та дайте ви мені годину чисту! (Л. Укр., III, 1952, 261); — Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій. Бо ви сте харчували, як зіходили до церкви, а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Хотк., II, 1966, 14); — Та дай мені чистий покій! — озвалась стара на слова Антося (Свидн., Люборацькі, 1955, 139); Чи́стої води́ див. вода́.
6. Який має вільну, нічим не зайняту поверхню. Само озеро тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині (Л. Укр., III, 1952, 185); Ось він вибрався на чисту поляну (Мирний, IV, 1955, 301); // у знач. ім. чи́сте, того, с. Нічим не зайняте місце на чому-небудь. Його била крига, та він виплив на чисте (Ю. Янов., II, 1958, 190); Вона правувала прекрасно. На чистому її весло нечутно встромлялось у воду, немов у густу рідину (Досв., Вибр., 1959, 415); // Уживається як постійний епітет до деяких назв (поле, море і т. ін.). Коло гаю в чистім полі, На самій могилі, Дві тополі високії Одна одну хилить (Шевч., II, 1963, 135); — Чи далеко піхота? — розпитували в кожного. — Там! — махали їм зв’язківці в чисте поле, зрізане коліями танків і гармат (Гончар, III, 1959, 167); Ігор очеретом, як горностай той, скакає, Гоголем білим на чисту воду випливає (Мирний, V, 1955, 276); Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! (Рильський, II, 1960, 179); // перен. Звільнений, очищений від кого-, чого-небудь. Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви, поросли! Не плакали б діти, мати б не ридала, Не чули б у бога вашої хули. І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі (Шевч., І, 1963, 330); // Позбавлений зморщок, прищів та інших дефектів шкіри. Широкий чистий лоб з високими бровами, чудові щоки і повні виразні губи неначе були вправлені в якийсь букет з настурців [настурцій], маку, оргіній, зірок, чорнобривців, барвінку та рути (Н.-Лев., II, 1956, 49); // Ще не використаний для письма, малюнків і т. ін. (про папір). [Xрапко:] Отам візьми чистий листок паперу, та й пиши, що я буду казати (Мирний, V, 1955, 135); Кутузов відклав написане і закрив його чистими аркушами паперу (Коч., Зол. грамота, 1960, 356); Коли вперше вона принесла Кирилу Васильовичу чисті бланки перепусток для переїзду через Дніпро, він щиро подякував (Хижняк, Тамара, 1959, 92); // Позбавлений хмар, туману, безхмарний (про небо). На небі чистому ген Хмара бовваніє (Греб., І, 1957, 50); Золоті хмарки наче вплинь пливуть по чистому небу (П. Куліш, Вибр., 1969, 274); // Ясний, з прозорим свіжим повітрям (про ранок, день, вечір і та ін.). Ранок займався також, як і вчора,— тихий, чистий, немов умитий (Баш, Надія, 1960, 81); День був такий світлий, такий чистий. В заморожені вікна лилося стільки сонця, що кришталеві квітки на шибках миготіли і видзвонювали (Тют., Вир, 1964, 522); День стояв чистий, кришталево прозорий, з далекою видимістю (Гончар, III, 1959, 391).
∆ Чи́стий пар див. пар1.
◊ Виво́дити (ви́вести) на чи́сту во́ду див. виво́дити1; Ви́плисти на чи́сту во́ду див. виплива́ти; Хай мене́ грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить див. ударя́ти.
7. Який має виразні, правильні контури, чітко окреслений. Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями (Ю. Янов., II, 1958, 54); Вечір ллє у їхню кімнатку потоки несказанної сині, на небо густо виходять чисті вересневі зорі (Стельмах, II, 1962, 163); // із сл. захід, північ і т. ін. Про точний напрямок на захід, північ і т. ін. (перев. про вітер).
8. Ясний, правильний, чіткий (про мову, стиль, звуки і т. ін.). В хату вступає жінка господаря, звертаючись до дітей чистою, неламаною мовою (Коцюб., І, 1955, 173); Дмитро вражено зупинився біля дверей: почув голос диктора, що натхненно говорив чистою російською мовою (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 802); // Позбавлений шуму, хрипоти, призвуків (про голос, звуки, дихання і т. ін.). До цієї музики заспівав дід тихим, але чистим і виразним голосом (Фр., VI, 1951, 179); Чув [Аркадій Петрович], що його тіло приємно парує, дихання чисте і легке (Коцюб., II, 1955, 394); — День добрий чесній громаді! — привітався він дзвінким чистим голоском (Збан., Єдина, 1959, 125).
9. Який відзначається високими моральними якостями; правдивий, чесний. Хоч чоловік убогий, та слово чисте (Номис, 1864, № 1610); Наша молодь зростає, починаючи з перших кроків свідомого життя, працьовитою, морально чистою, безмежно відданою справі Леніна, нашій Батьківщині (Рад. Укр., 31. І 1959, 3); Чисті в любові, засмаглі в труді, Пісню дівчата ведуть молоді (Рильський, III, 1961, 230); — Я хочу одного: спокійного, чистого життя, щоб не було ні обману, ні бруду, ні несподіванок (Собко, Справа.., 1959, 207); // Сповнений чистоти почуттів, прагнень. І мрії чистії, мої гірські орлиці, Геть розганяв [ангел] мечем своїм кривим (Л. Укр., І, 1951, 176); В нього кожна думка чиста, пряма (Коб., III, 1956, 120); Ми чистим серцем світ ясний любили (Голов., Близьке.., 1948, 93); Сумирна і чиста душа Чайчихи усе життя тягнулась до того щастя, яке жевріло тільки в переказах і надіях (Стельмах, І, 1962, 292); Радість Данькова була така щира, чиста, підкупаюча своєю наївністю, що вона передалася й іншим присутнім (Гончар, І, 1959, 47); Чиста у своїй щирості, безпосередня та світла і є своїх радощах, і в журбі — така вона, моя односельчанка (С. Ол., З книги життя, 1968, 89); Чується мені уривчастий жіночий голос: — Се… се, о ви не знаєте! Правда ж, до чистої мети треба йти чистою дорогою? (Л. Укр., III, 1952, 577); // Який виражає чистоту почуттів, прагнень (про погляд, усмішку і т. ін.); щирий, відвертий. "Господи, — думається йому, —..Який же я щасливий!!" І сльози, сльози чисті, хороші, святі сльози капають на книжку (Коцюб., I, 1955, 448); Він глянув на нас своїми ласкавими, чистими, як у дитини, очима (Досв., Вибр., 1959, 104); — Який ви славний, Денисе Івановичу,— глянула [Мар’яна] на нього очима русалки. Вбивця не витримав чистого погляду — опустив донизу голову (Стельмах, II, 1962, 224); // Невинний, непорочний, цнотливий. Голос бринить монотонно і жалібно, немов хтось торкає раз по раз одну струну: — Марія, Марія, дівчина чиста, лілія біла… (Л. Укр., III, 1952, 576); Не таку вона їй долю готує, вона оддасть її заміж. За хазяйського сина. Дівка здорова, чиста, хоч води напийся (Коцюб., II, 1955, 14); // у знач. ім. чи́ста, тої, ж. Непорочна, безгрішна. Прокинься! Прокинься, чистая! (Шевч., II, 1963, 43); * Образно. А воно [море], невинне і чисте, як дівчина, в сліпучо-блакитних шатах, з низкою перлів-піни на шиї, радісно осміхається до берега (Коцюб., І, 1955, 288); // Щирий (про кохання). — Семене Івановичу, нашому щастю люди позавидують, янголи божії порадуються, бо наша любов буде свята, чиста (Кв.-Осн., II, 1956), 340); [Орест:] Наше кохання буде чисте, як та чарівна троянда (Л. Укр., II, 1951, 44); // Невинний, якому немає за що докоряти, якого ні в чому звинуватити; // Який не викликає ніякої підозри, сумніву; справедливий. — Наша справа чиста, а коли б ми попробували підкупувати [підкупати] трибунал, то аж тоді програли б, напевно, ще й з соромом (Фр., IV, 1950, 126).
◊ Від чи́стого се́рця; З чи́стим се́рцем; Чи́стим се́рцем — щиро, з добрим наміром. Чистим серцем Поблагословила [Ганна] Свого Марка…заплакала Й пішла за ворота (Шевч., І, 1963, 317); З чи́стим сумлі́нням див. сумлі́ння; По чи́стій со́вісті (пра́вді) — щиро, цілком відверто. Йосель усміхався.— Знаєте, пане учителю, я вам скажу по самій чистій правді: я знав, я давно вже знав, що ви мені це скажете… (Хотк., І, 1966, 148); Чи́стий се́рцем — сповнений щирості, сердечності; щирий. Борись [поете], до цілі певний, Напроти темряви ставай; Будь серцем чистий, духом ревний Та пісні сміливо співай (Граб., І, 1959, 200).
10. заст., книжн. Позбавлений гріха (скверни), угодний богові. Нехай предки сплять без болю На кривавім ріднім полю, Нехай слава проводжає Чисті душі їх до раю (П. Куліш, Вибр., 1969, 353).
11. Який залишився після відрахунків, витрат і т. ін. (про прибуток, гроші тощо). Чистий дохід з видання [збірника] визначаємо на премії за видатніші твори красного українського письменства (Коцюб., III, 1956, 239); [Арсен:] Скільки ж це буде у нас чистого зиску? (Мороз, П’єси, 1959, 290); Чистий прибуток від вирощування ранньої картоплі значно вищий, ніж пізньої (Хлібороб Укр., 2, 1969, 32).
12. Який рисами, якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь. Тоді як Оверко [собака] чистий сангвінік і на все накидається осліп, наче перед червоними очима вічно висить у нього рожевий туман — Трепов солідний, розважний (Коцюб., II, 1955, 226); // розм. Справжній, який не підлягає сумніву; подібний до кого-, чого-небудь. Чиста кузня, не хата. Вікна невеличкі, поналатувані; стеля нависла; стіни понасуплювались (Тесл., З книги життя, 1949, 85); — Пек тобі, маро!.. Чистий парубок… Куди ти й по що? — За Дунай, у Січ з тобою… (Коцюб., І, 1955, 341); Чиста біда була з нею! Моряки сміялись і частували її коньяком "для куражу" (Л. Укр., V, 1956, 402); Їзда стала чистою мукою (Хотк., II, 1966, 242); Коло молотарки чисте пекло (Горд., II, 1959, 155); Цей отаман Корженко, чи то пак Рядненко, чистий бестія — знає куди їхати! (Мик., II, 1957, 306).
◊ Чи́ста ка́ра бо́жа (госпо́дня) див. ка́ра; Чи́ста пра́вда див. пра́вда.
13. заст., розм. Повний, цілковитий, остаточний. Одержати чисту відставку; // у знач. ім. чи́ста, тої, ж. Цілковита відставка. —Максим полежав [у лазареті] ще з місяць; дали йому "чисту" (Мирний, І, 1949. 237).
[Звільни́ти, списа́ти і т. ін.] по чи́стій — звільнити остаточно, назавжди. Під час одного шаленого нальоту фашистів сержанта Коляду тяжко поранило, і після госпіталю його списали "по чистій" (Зар., На.. світі, 1967, 57); Списаний по чистій танкіст, який палив, прасував і таранив ворога і сам горів, мов смолоскип, він уже довіку пронесе грозу в своїх великих артистичних очах (Стельмах, Правда.., 1901, 389); [Прокіп:] Звідки ж ти, Василю? [Горленко:] З Берліна. [Степан:] По чистій? [Горленко:] По чистій (Корн., II, 1955, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 331.