ПЕРЕМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Змучитися, знемогти від тривоги, страху, горя і т. ін. Від своїх тривог і чекань вона так уже перетліла та перемліла, що не бачила перед собою й світу (Чорн., Потік.., 1956, 348).
Перемлі́ти душе́ю (се́рцем) — змучитися від тривоги, страху, горя і т. ін. Нікому не болить чуже горе, ніхто не відає, як перемліла душею Фросина Данилівна минулої ночі (Хижняк, Тамара, 1959, 135).
2. Перестояти на гарячій плиті, в печі і т. ін. (про їжу). Обід уже давно був готовий, проте роздавати його не було наказу. "Перемліє все в казанах", — пожалкував мимохідь Хаєцький (Гончар, III, 1959, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 229.