ПРОШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Шити, зшивати, вишивати що-небудь, протягуючи нитку, дратву і т. ін. наскрізь. Вони шили чоботи.. з високими халявами й закаблуками, прошивали їх золотом і підбивали срібними цвяхами (Скл., Святослав, 1959, 311); Своєю неперевершеною грою М. Заньковецька доповнювала п’єсу такими барвами й відтінками, які надавали їй стрункості й логічності, вона немовби наскрізь прошивала п’єсу міцною ниткою (Рад. літ-во, 6, 1957, 80).
2. перен. Пробивати або прострілювати кого-, що-небудь наскрізь. Губи і щоки його пересмикуються, ніби хтось прошиває їх голкою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 382); Зліва, десь уже зовсім близько, зайшов бронетранспортер і прошивав тепер короткими чергами з кулеметів самий ганок (Гончар, III, 1959, 141); Ультразвук може прошивати метал, як масло (Рад. Укр., 4.VII 1962, 2); Побачивши.. димлячий пістоль у руках полковника, кинувся [Довбуш] на того, не давши йому опам’ятатись, і прошив шаблею наскрізь (Гжицький, Опришки, 1962, 186); З грудей її вирвався зойк, немов серце дівоче неждано прошила куля.(Шиян, Гроза.., 1956, 665); * Образно. Розгойдує її [шаланду] море,.. прошиває нею хвилі (Ю. Янов., II, 1958, 189); // безос. Огонькова прошило кулею навиліт (Тют., Вир, 1064, 327); // Швидко, різко розтинати, розсікати (повітря, воду і т. ін.). Ластівки прошивали блакить, в якій вигравала чорними клубками мошка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23); Прозвучала команда на подвір’ї, повітря в кімнаті, де були підпільники, з свистом прошили кулі (Скл., Карпати, II, 1954, 227); // Сильно, різко звучати, чутися, виділяючись на фоні чого-небудь (про звуки). У наступні вечори хору Лукина стежила до грані напруженим слухом тільки за цим голосом; він прошивав усі мелодії (Вол., Місячне срібло, 1961, 335); Тишу прошив, мов блискавка хмару, рев оленя (Гжицький, Опришки, 1962, 182); // у сполуч. із сл. очі, погляд. Пильно, гостро дивитися на кого-, що-небудь. Очі свердлом так тебе і прошивають (Вовчок, VI, 1956, 278); Одчиняючи ворота, прошиває [Катря] мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Кач., II, 1958, 118); Злобний погляд [Анатоля] ще раз прошив водяві, безличні очі (Кач., II, 1958, 330).
3. перен. Проходити, проникати вглиб, всередину крізь товщу чогось. Студений вітер все прошиває, й хати ніяк не обтопити [обігріти] (Черемш., Тв., 1960, 349); Вода була чиста, прозора, і сонце дробилося в ній, прошивало воду до самого дна тонкими й ніжними срібними струнами (Кучер, Голод, 1961, 231); Допомогло сонце: промінцями прошило, струсонуло кипучу темінь (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 284); // Проймати кого-небудь, викликаючи гостре фізичне відчуття (про холод, біль і т. ін.). Мороз і вітер прошивали тіло (Рильський, II, 1956, 184); Він шарпнувся всім тілом, біль прошив його велетенською голкою (Загреб., Спека, 1961, 226); // безос. Хрестик в нього теліпавсь на шиї — Давніх днів ганебний пережиток, Як згадаєш — холодом прошиє (Павл., Бистрина, 1959, 78).
◊ Прошива́ти (проши́ти) се́рце (ду́шу, мо́зок) — виклика́ти, спричиняти у когось глибоке, гостре почуття. Електричною іскрою прошивають мій мозок слава поета, що родяться з забуття (Ірчан, II, 1958, 154); Одна блискавиця страшного невиясненого болю, що прошила його душу і потрясла його мозок, — і всі ці світлі примарні замки розвіялись парою (Фр., VI, 1951, 316); Пісня та йому прошила серце Райдужно-солодкою стрілою, І поніс її хлопчина в люди (Рильський, Зим. записи, 1964, 12).
4. спец. Пробивати отвори в заготовках. Раніше отвори в пластинах ланцюгів [для збиральних комбайнів] прошивали в дві операції на двох верстатах (Веч. Київ, 24.VII 1957,1); // У теслярській справі-скріплювати що-небудь гвіздками.
5. тільки док., також без додатка. Шити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 350.