БРА́ТИ, беру́, бере́ш, недок.
1. перех. Схоплювати, охоплювати руками або яким-небудь знаряддям. Бере [Максим] заступ і лопату, Шкандибає в поле (Шевч., II, 1953, 56); Сама брала [Харитя] серп і жала! (Коцюб., І, 1955, 15); * Образно. А скільки в нас багатства і щастя, золотого! Бери його рукою — не вибереш до дна (Тич., II, 1957, 10).
◊ Бра́ти бика́ за ро́ги див. бик1; Бра́ти м’ячі́, спорт. — ловити, відбивати або не пропускати у ворота м’ячі. Він брав найважчі м’ячі на всіх героїчних матчах столиці, і йому заздрили голкіпери всіх команд (Коп., Вибр., 1948, 28); У рот не бра́ти чого — не їсти або не пити чого-небудь. Сама нічого у рот не беру (Мирний, І, 1954, 92); Не буду ж я тієї горілки та вина і в рот брати (Н.-Лев., III, 1956, 252).
2. перех. Набирати певну кількість чого-небудь. Поїзд бере вугілля.
3. перех. Черпати, набирати (воду або іншу рідину). Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать (Шевч., І, 1951, 42); — Спасибі, дівчино, — каже [козак], — яка вода славна! Це з Дніпра берете? (Вовчок, І, 1955, 317).
4. перех. Збирати (гриби, ягоди і т. ін.). От ще б то їх [рижики] брала, та як же пішов дощ (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Хлопці цілими зграями приходили сюди з села, влітку — купатися, брати гриби та ягоди (Вас., I, 1959, 155).
5. перех. Вибирати, рвати, виривати (коноплі, льон і т. ін.). Поза лісом зелененьким Брала вдова льон дрібненький (Укр.. лір. пісні, 1958, 210); Тепер Катря була і в будень дома — брала собі і людям плоскінь (Головко, II, 1957, 203).
6. перех. Здобувати, діставати. — Я.. додумався ось до чого: не можна просьбою — бери силою! (Мирний, І, 1954, 352); [Жірондист:] Скажи мені, де ти береш отруту, що.. зумів мені всю душу отруїть? (Л. Укр., II, 1951, 175); // Купувати. Брати квитки на поїзд; // Наступаючи, захоплювати, займати населений пункт, територію і т. ін. У мене є дорослий брат, він брав колись Берлін (Забіла, Одна сім’я, 1950, 37). Бра́ти з бо́ю (бо́єм) див. бій 2.
7. перех. Одержувати в користування. Лан забрав собі кращі землі.., половина села мусила брати землю на шпилях понад крутими балками (Н.-Лев., II, 1956, 260).
8. перех. Стягувати з кого-небудь, одержувати (податки, платню за роботу тощо). — Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Мирний, І, 1954, 74); Напишіть мені про себе, де Ви служили, скільки брали і якої служби хотіли б (Коцюб., III, 1956, 259).
9. перех. Позичати в когось. Бере гроші на відробіток (Сл. Гр.).
10. перех., перев. за що. Сприймати певним чином. [Аецій Панса:] Ти ж не бери всього вже так поважно.., в нього жарт одягнений мов правда (Л. Укр., II, 1951, 364); Слова товаришеві він бере за жарт (Вас., І, 1959, 240).
11. перех. Вести, везти, нести з собою, забирати з собою, до себе. — Торік я тебе брав на те полювання, то ти мусив бачити, як я справлявся… (Вовчок, VI, 1956, 275); Беремо з собою обід і обідаємо десь на скелях (Коцюб., III, 1956, 362).
Бра́ти у при́йми див. при́йми.
12. перех. Наймати на роботу. — Нехай собі із другого села беруть [на жнива], а ми подивимося та підождемо (Мирний, IV, 1955, 242).
13. перех. Арештовувати, затримувати кого-небудь. Послали людей до Павлової хати Варку забрать. Знайшли її у хаті, у кутку, стали брати — вона одбива-лася (Вовчок, І, 1955, 175); [Матушка гуменя:] Беріть його!..в’яжіть його!..Він злодій, злодій… украв добро наше (Мирний, V, 1955, 114).
14. перех., заст. Женитися на комусь. — Може, думаєш брати її за себе? — Буду сватів слати в неділю (Вовчок, І, 1955, 50); — Кажи справді: кого— задумав брати? — допитується Христя (Мирний, II, 1954, 245); — Нащо займаєш, коли не думаєш брати?.. — А пішла б за мене? — питав він (Коцюб., І, 1955, 239).
Бра́ти рушники́, заст. — свататися. Аж ось увечері лізе пан писар з старостами до старого Макухи, себто за ївгу рушники брати (Кв.-Осн., II, 1956, 300); Бра́ти шлюб з ким, заст. — одружуватися. Ти одна йому найближча, найдорочша [найдорожча]. Ти з ним шлюб брала, руки в’язала (Мирний, V, 1955, 69); Слюсар Данило брав шлюб з дівчиною Антоніною (Смолич, Мир.., 1958, 52).
15. перех. і без додатка, діал. Приймати дитину під час пологів. — Чи такая баба брала — Щастя, долі не вгадала (Чуб., V, 1874, 34).
16. неперех., тільки 3 ос., розм. їсти наживку на гачку; ловитися на вудку (про рибу). Опівночі добре беруть соми.
17. неперех. і перех. Виконувати певну дію, роботу (про машину, знаряддя і т. ін.). Жнемо собі; Грицько коней поганяє, машина добре бере (Мирний, IV, 1955, 247); Поле було рівним, косарки брали низькорослий хліб при самій землі (Гончар, Таврія.., 1957, 215).
18. перех. Долати важку ділянку шляху, перешкоду і т. ін. Паровоз із важким хвостом вагонів з розгону бере гору (Еллан, II, 1958, 10); Літак свій останній бере перевал (Бажан, І, 1946, 122).
19. неперех., розм. Змінювати напрям руху, відхилятися від попереднього напряму; повертати. Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися (Коцюб., І, 1955, 361); Як увійдеш, бери направо, третя кімната (Хижняк, Тамара, 1959, 70).
20. перех. Забирати, віднімати час, сили і т. ін. Когена чекаю завтра або позавтра, знов, певно, братиме у мене вільний час вечорами (Коцюб., III, 1956, 169).
21. перех. Опановувати, охоплювати кого-небудь (про почуття, фізичний стан і т. ін.). Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (Коцюб., І, 1955, 23); — Не звикну я ніколи жити в цій оселі… Журба мене бере (Н.-Лев., III, 1956, 349).
Дрімо́та бере́ (бра́ла) — хочеться спати. Вони тихо лежали й не ворушилися — декого, певне, брала дрімота (Сміл., Зустрічі, 1936, 152); Ду́мка бере́ — з’являється думка; думається. Вас бере думка: а що, як то тільки одно марево.. в безмірних пісках безводного степу? (Мирний, IV, 1955, 313); [Живи́й] жаль бере́ [за се́рце] — стає дуже шкода, дуже жаль. Дивиться він на її роботу, а самого жаль бере, що вона так працює (Мирний, II, 1954, 76); Харитю живий жаль бере за серце (Коцюб., І, 1955, 16); — Ех! — казав Харитон.. — І жаль же мене бере, Даниле, такий жаль! (Смолич, Мир.., 1958, 28); Моро́з з-за плече́й бере́ — стає страшно, моторошно. — Так нащо ж ви мені проти ночі таке говорите? Мене вже мороз з-за плечей бере (Кв.-Осн., II, 1956, 156); Було й слухати, як ваш батько-покійничок розказує, то мороз з-за плечей бере (Вовчок, І, 1955, 307); Непосидя́чка бере́ (бра́ла) — не сидиться. Мотрю в бабиній хаті непосидячка брала (Мирний, II, 1954, 215); Нетерпля́чка бере́ (бра́ла) — не терпиться. Жде Чіпка годину, жде дві… Бере його нетерплячка (Мирний, II, 1954, 151); Нетерплячка брала палку Олександру (Коцюб., І, 1955, 26); Охо́та (хіть) бере́ (бра́ла) — хочеться. До листів щось не дуже охота бере (Л. Укр., V, 1956, 413); Нарікання сипались на діда Овсія, усіх брала хіть скоріш покинути небезпечний берег (Коцюб., І, 1955, 350); Плач бере́ — хочеться плакати. А ж плач його бере, — який він несміливий та незугарний (Мирний, III, 1954, 44); Сміх бере́ — стає смішно. А овечата? Подивишся — аж сміх бере: Такі малесенькі, як кошенята… (Гл., Вибр., 1957, 81); — Значить, ти більше в тилу воюєш? — спитав моряка Голуб. — Я? В тилу? Сміх мене бере. Я день і ніч на фронті (Кучер, Чорноморці, 1956, 120); Сон [не] бере́ (брав) — [не] спиться. Лягла вона спати, її сон не брав (Н.-Лев., II, 1956, 342); Сумнів бере (сумніви беруть) — з’являється сумнів. Я признаюся Вам.., що мене беруть сумніви, чи добре ми з Вами зробили, що випустили перших два [томи]? (Коцюб., III, 1956, 389).
22. неперех. Уживається при дієсловах у значенні початку виконання дії або, частіше, як спонукальне слово при наказовому способі. — Хто його зна, що й робити, хоч бери та переорюй все поле вдруге! (Л. Укр., III, 1952, 476).
◊ Бра́ти ако́рди — натискаючи пальцями одночасно на кілька клавіш або вдаряючи по струнах, викликати їх звучання. Підходить [Любов] до піаніно і бере скільки акордів, не сідаючи (Л. Укр., II, 1951, 10); Перестроївши струну сі на сі-бемоль, бере [поет] кілька акордів (Сам., І, 1958, 243); Бра́ти верх (го́ру) над ким — чим — здобувати перевагу в чомусь; перемагати. Утома була така сильна, що брала верх над усім: еони просто впали (Коцюб., І, 1955, 351); Буває таке, що індивідуальність перекладача бере гору над індивідуальністю поета (Рильський, III, 1956, 98); Бра́ти відпу́стку — іти у відпустку; Бра́ти в робо́ту кого — розправлятися з ким-небудь; лаяти, сварити когось за якусь провину. Брати в роботу дядю Ваню було не легко (Ю. Янов., II, 1954, 101); Його [Рубіна] брали в роботу, і кожного разу після прочуханки він обіцяв, що більше не буде (Сенч., І Опов., 1959, 4); Бра́ти в тямки́ що — розуміти. Не знав [дід Йосип] письма, а через те нічого не брав у тямки у тих мудрих книжках (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14); Бра́ти до ві́дома див. ві́дома; Бра́ти [бли́зько] до се́рця що — болісно переживати що-небудь; надавати чомусь великого значення. — Марійко, — звернувся ласкаво Василь до зажуреної дівчини, — не бери всього так близько до серця (Цюпа, Назустріч.., 1958, 385); Бра́ти до ува́ги (на ува́гу) що — зважати на що-небудь, ураховувати щось; Бра́ти за ба́рки див. ба́рки; Бра́ти за ду́шу (за се́рце) — сильно хвилювати, розчулювати, зворушувати. Пісня.. заповнила кімнату, вулицю, весь світ вона брала за душу (Собко, Біле полум’я, 1952, 29); її голосочок.. так за серце і бере… (Кв.-Осн., II, 1956, 426); Бра́ти за живе́ див. живи́й; Бра́ти зобов’я́зання — зобов’язуватися що-небудь робити, виконувати; приймати на себе певний обов’язок. Все більше прохідників беруть у змаганні конкретні індивідуальні зобов’язання (Рад. Укр., 11.Х 1956, 1); Я перший беру на себе зобов’язання йти шляхом Русова (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 55); Бра́ти на глум (на глу́зи, на кпи́ни, на сміх) кого, що — глузувати, кепкувати, насміхатися з когось, чогось. — То ти береш мене, старого, на глум? (Март., Тв., 1954, 60); Коли хто його ноги бере на кпини, то він того не може дарувати (Фр., IV, 1950, 64); [Гаптін:] Все зо сміхом, все на глузи береш… (Л. Укр., III, 1952, 718); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… Глузують наші, — на сміх його беруть… (Коцюб., І, 1955, 298); Бра́ти на замо́к що — замикати. Двері веранди, які вона сама брала на замок, тепер були розчиненими навстіж (Коз., Сальвія, 1959, 43); Бра́ти на зу́би кого — лаяти, гудити, судити кого-небудь. Коли проходив котрийсь з багачів.., ті, що мокли під ганком зборні, брали його на зуби (Коцюб., II, 1955, 69); Бра́ти на му́ки кого — мучити.. — Хоть мене на муки тут беріть.., коли на моїм цілім обійстю ринський готівкою знайдеться! (Фр., ІII, 1950, 199); Бра́ти на ро́зум (на ум) що — усвідомлювати. Старі скажуть на глум, а молодшим треба брати на ум (Номис, 1864, № 117); Бра́ти [на се́бе] сміли́вість — насмілюватися. Нижчеписані однак беруть на себе сміливість скромним почином задовольнити.. потреби сучасного інтелігентного читача (Коцюб., III, 1956, 239); Бра́ти но́ги на пле́чі — іти геть, тікати. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (Панч, Мир, 1937, 18); Бра́ти но́ту — відтворювати той чи інший звук голосом або на музичному інструменті. Залізний.. брав безнастанно ту ж саму ноту (Еллан, І, 1958, 78); Бра́ти о́чі на (в) се́бе — привертати до себе увагу; приваблювати. — На Марині плахта — аж очі на себе бере: картата, шовком заткана (Мирний, IV, 1955, 225); Квітник перед ганком аж горить червоними, рябенькими, білими гвоздиками, аж очі бере в себе (Коцюб., І, 1955, 460); Бра́ти при́клад з кого — мати кого-небудь за приклад, наслідувати когось. — А як же було Зоні брати приклад зграб’янки? (Л. Укр., III, 1952, 655); Бра́ти розгі́н — розганятися, починати швидко рухатися. Роман.. бере розгін, вперед веде машину (Дор., Три богатирі, 1959, 59); Бра́ти розлу́ку — розлучатися. [Xуса:] Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати? (Л. Укр., III, 1952, 164); Бра́ти [свій] поча́ток — починатися. Дніпро бере свій початок на братній Русі (Рад. Укр., 24.І 1948, 3); Бра́ти своє́: а) виявляти свою перемогу; перемагати. Сон таки своє бере (Котл., І, 1952, 199); — Час своє бере! — глухим голосом одказав Рубець (Мирний, III, 1954, 265); Жовтень був теплий, безвітряний, але осінь брала своє (Жур., Вел. розмова, 1955, 26); б) діставати для себе яку-небудь користь; домагатися своєї мети. Максим, докладаючи ротному, що москалі просяться.. "на побивку", — брав з них своє (Мирний, II, 1954, 135);
Бра́ти сло́во — зголошуватися виступати із словом; виступати із словом; Бра́ти уро́ки в кого — учитися. Я іще беру уроки на фортепіані (Л. Укр., V, 1951, 5);
Бра́ти у́часть у чому — бути учасником чого-небудь. У Львові 19-літній студент [І. Франко].. бере живу участь в редакції студентського журналу "Друг" (Коцюб., III, 1956, 28); Колгоспники стояли попід стінами, беручи жваву участь в суперечці (Коп., Вибр., 1953, 302); Бра́ти ціль — прицілюватися. На тлі заграви вороги видавалися силуетами, вирізаними з чорного оксамиту. Це полегшувало брати ціль, (Тулуб, Людолови, І, 1957, 109); Біс (кат, чорт) його́ (її і т. ін.) бери́ — звороти, які виражають зневажливе або байдуже ставлення до того, про що йде мова. — Та кат його бери. Тут аби швидше (Мирний, III, 1954, 256);
За живі́т (за печінки́) бере́ (бра́ло) — сильно болить, дошкуляє. Слізьми Троянці облилися, Енея за живіт бере (Котл., І, 1952, 68); Ясь бігав по хаті та кричав; його, знать, брало за печінки (Н.-Лев., І, 1956, 303); Моро́з бере́ — стає холодно; мороз більшає; На ко́льки бере́ (бра́ло) кого — стає боляче, коле. Сміялися ми з друзями, аж на кольки нас брало (Вишня, І, 1956, 289);
На́ша бере́ — ми перемагаємо. Уже Вулкан розм’як, як кваша, Венера те собі на ус. За діло, ну! — бере, бач, наша! (Котл., І, 1952, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 228.