Зізволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. зізволити, лю, лиш, гл. = Зволяти, зволити. П’яний на все зізволяє. Ном. № 11481.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 152.