I. Зільни́к, ка, м. = Золільник. Вх. Зн. 22.

II. Зільни́к, ка, м. Огородъ, содержащій зелень. Ум. Зільничок. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 153.