Зів’я́нути и зів’яти, в’яну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Лежить моя мила, як рибонька зів’яла. Чуб. V. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 152.