Зітха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зітхнути, хну, не́ш, гл.

1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до Бога. Чуб. № 1088.

2) — духа. Испустить духъ. Се промовивши, зітхнув духа. Єв. Л. XXIII. 46.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 155.