Дикови́на, ни, ж.

1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. Н. Вол. у.

2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 383.