Димо́вий, а, е.

1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. ІІІ. 254.

2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. І. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 384.