Дихну́ти, ну́, не́ш, гл.
1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він Як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. І. 32.
2) Повѣять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться. Кв. II. 305.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 385.