Уж, ужа, м.

1) = Вуж 1. Приткнув, як ужа вилами. Ном. № 6787.

2) = Гуж. Ном. № 12000 (одм.).

3) Орнамента на писанкахъ — съ извивающейся по яйцу линіей. КС. 1891. VI. 379. Ум. Ужик. Чуб. І. 312.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 321.