ВУЖ, а́, ч. Неотруйна змія середнього розміру, що має жовті плями з обох боків голови. — Сей рік зарідливий буде.. Жита такі, що й вуж не пролізе (Вовчок, І, 1955, 147); Чорний вуж, здіймаючи вгору лакову голівку з жовтими пелюстками, швидко плазував у гущавину (Донч., III, 1956, 166); * У порівн. Вихор наказав Зубову прикривати його, а сам вужем поповз у порожню землянку (Кучер, Чорноморці, 1956, 431).
∆ Водяни́й вуж — неотруйна змія без жовтих плям на голові, що живе поблизу водоймищ. Довжина тулуба водяного вужа досягає 1100 мм (Визначник земноводних.., 1955, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 1. — С. 782.
вуж (зменшене — ву́жик; вуженя́— маля вужа) = вужа́к —
1) неотруйна змія середнього розміру, що має жовті плями з обох боків голови; здавна вважають, що вуж приносить щастя тій хаті і тому господарству, де живе, тому вбивати його не можна; про це свідчить і відома байка Б. Хмельницького, яку він розповів польському послові, коли той просив його поновити союз із Польщею; у цій байці вуж символізує Україну, бо байка застерігає не сердити вужа (Україну), що живе в домі (Речі Посполитій), бо на дім упаде нещастя; разом з тим вужа пов’язують з нечистою силою; силою свого погляду вуж-покровитель, що живе в хліві, заманює дійну корову і ссе в неї вим’я; за повір’ям, корова, яку ссуть ужі, буде добра на удій (див. насила́ння). Крутиться, як вуж на сковороді (приказка); Такі жита, що й вуж не пролізе (Марко Вовчок);
2) водяни́й вуж — неотруйна змія без жовтих плям на голові, що живе поблизу водоймищ; за Біблією, з вужами, як і з гадюками, пов’язані закляття Господа: «Бо ось я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немає закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь»; отже, вуж належить і до недобрих сил, nop. у Ганни Барвінок: «А вужаки та гадюки так по ногах да по руках у неї і в’ються»;
3) див. гуж.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 120.
