Під, по́ду, м.

1) Низъ, низменное мѣсто, западина. Херс. Полт. Перепелиця сіла на, поду. Харьк.

2) Основаніе, мѣсто для основанія чего либо, напр. стога, печи и пр. Вас. 180. Поди під стіжки. Левиц. КС. 4.

3) Возвышеніе, подмостки, напр. возвышеніе въ мельницѣ, гдѣ находятся жернова. Мик. 481. Часто во мн. ч. У клуні пшениця на подах була. Зміев. у.

4) Неподвижное основаніе вѣтряной мельницы.

5) = Горище. Kolb. І. 57. Ум. Підок.

Під пред.

1) Подъ. Ой під вишнею, під черешнею стояв старий з молодою. Н. п. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Посл.

2) Къ, подъ. Татарин… далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. І. 3. Він підійшов під віконце та й кличе курочку. Рудч. Ск. І. 19.

3) Подъ властью. Буде добре запорожцям і під турком жити. Н. п.

4) У, при, около, подъ. А вже Палій під Полтавою із Шведом побився. Макс.

5) Въ, во. Під той час і брат приходить. Яка з нас під той час мигнеться. МВ. (О. 1862. III. 46). Було під робочу пору. Г. Барв. 325. Мої ви дочки і зяті кохані! Що з вами діється під сю годину, під сю страшну козацьку хуртовину. К. ЦН. 186. Під холеру вони полягли. Мир. Пов. І. 124.

6) На. Выряжали нас… в похід під турка. Грин. II. 209.

7) Під но́гу грати. Играть въ тактъ. Музики грали під ногу маршової.

8) Під п’яну руч. Подъ пьяную руку.

9) Під чаркою. Во хмелю.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 158.