Коваль, ля, м.

1) Кузнецъ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. Коваль коня кує, а жаба і собі ногу дає. Ном. № 2548.

2) Холо́дний коваль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155.

3) Названіе отца новорожденнаго (на крестинахъ). Мил. 24.

4) Названіе плохого въ ходу вола. КС. 1898. VII. 46.

5) Насѣк.: щелкунъ, Elater. Вх. Пч. І. 6.

6) = Коваляк. Вх. Уг. 245.

7) Насѣк.: тараканъ. Вх. Уг. 245.

8) Кусокъ сала, даваемый лучшему гонщику берлинъ и плотовъ. Він добре жене — коваля дістане. Любечъ. Ум. Ковалик, ковальчик. ковалики в паністарій кують. Страшно. Ном. № 13650.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 260.