Жу́ра, ри, м. = Джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.

Жура́, ри́, ж. = Журба. Мамі на журу взяли сина у москалі. Камен. у. Мислять люде, що я не журуся, а я таку журу маю — лиш не подаюся. Гол. II. 759. Ум. Жу́рка. Вх. Зн. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 492.