Держа́ти, жу́, жи́ш, гл.

1) Держать.

2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68.

3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224.

4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819.

5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. Св. П. І. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. МПр. 62.

6) Терпѣть, выносить. Великі гріхи Бог держав.

7) Останавливать бѣгущаго. Держи злодія!

8) Содержать въ арендѣ. Він держить цю землю вже п’ятий рік.

9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333.

10) Быть женатымъ на. Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у.

11) Держа́ти гро́ші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у.

12) Держа́ти одка́з. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. МВ. І. 133.

13) Держа́ти страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 77.

14) Держа́ти у голові ро́зум до́брий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 370.