Боїще, ща, с.

1) Битва, бой. Хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. ІІ. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84.

2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = Битися) на олов’яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = Тік? См. Боїсько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 82.