Яма, ями, ж.

1) Яма. Викопав у клуні велику яму. Рудч. Ск. І. 62. Вовки яму вирили да й жиють собі. Рудч. Ск. II. 194.

2) Могила. Хоч живий в яму лізь. Ном. № 2076. Вродила мама, що не прийме й яма. Ном. № 2074. Не погубляй її й душі її, та й нас не пхай живих у яму. Кв. Живого б любила, другу б задушила, а до неживого у яму б лягла. Шевч. 28. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Шевч. 14.

3) Є́ма. Погребъ. Шух. І. 109.

4) Часть ступи. См. Ступа 2, 3. Шух. І. 161, 162. Ум. Ямка. Рудч. Ск. І. 41. Ямочка. Завтра поранку викопаєм ямку і попа приведем, і в ямочку загребем. Чуб. III. 96.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 540.