Хаптура, ри, ж. = Хавтур. Піп дзвонить за для своєї користи, може чує де хаптури поїсти. Чуб. І. 280. Ум. Халтурка. Не здужає (кобила) у пилипівку попівських хаптурок по селу возить. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 386.