Хапко, ка, м.

1) Взяточникъ.

2) Хватающій что либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. Ном. № 4089.

3) = Злодій. Вх. Зн. 76. Хапко з хапком знаєся. Ном. № 7957.

4) Въ загадкѣ: котъ. Ном. № 129, стр. 294.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 386.