Стикати, ка́ю, єш, гл.

1) Смыкать. Сії ночі й очей не стикав.

2) Сходиться, смыкаться. Кінці з кінцями не стикають. Ном. № 9867. См. Стикатися 2.

3) Сваливать, сворачивать. Все на його стикає. Ном. № 10865. Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 204.